Найкращі саундтреки 2019 року за версією редакції Vertigo
Саундтреки вже давно не сприймаються як супровідна музика в кіно, про яку забуваєш після перегляду. Роботи композиторів часто потрапляють в музичні чарти, а «золота епоха серіалів» дає артистам більше можливостей для експериментів та розмаху, ніж на великому екрані. У цьому році Трент Резнор та Аттікус Росс примудрилися взагалі взяти участь в створенні альтернативного світу, влаштувавши фанатам метафізичні ігри на кілька рівнів.
Тож оскільки саундреки переживають свій черговий ренесанс, ми вирішили не обмежуватися кінематографом, а розширилися і до серіалів. Тож, разом з Vinyla, редакція Vertigo розповідає про найцікавіші музичні супроводи, які ми чули.
«Вартові»
Трент Резнор і Аттікус Росс
Коли у вересні 2018 року стало відомо, що Трент Резнор і Аттікус Росс напишуть музику до «Вартових», хвиля інтересу до серіалу піднялася ще вище — музиканти, що встигли попрацювати з Девідом Фінчером та Полом Томасом Андерсоном, дебютували на телебаченні. Цікаво, що коли Лінделоф запропонував продюсерам HBO залучити артистів до роботи, то з подивом дізнався, що ті за кілька днів до цього зверталися до каналу з пропозицією співпраці, адже є великими фанатими не лише «Вартових», але й серіалів шоуранера.
Як результат, співпраця перетворилася в унікальний саундтрек, який не лише вражає агресивними басами, ембіентними синтезаторами і фірмовим переванатаженим гітарним звуком, а й нашпигований величезною кількістю відсилок та великодніх яєць, про які ми частково згадували у рекапах. Трент Резнор навіть потрапив у пітіпедію — виявилось що в альтернативній реальності його гурт Nine Inch Nails випустив альбом The Manhattan Project. При цьому шоу запам’яталося не лише талановитим сплетінням музики дуету й сторітелінгу сценаристів, а й креативним використанням каверів чи класичних хітів. Наприклад, у епізоді з Доктором Мангеттеном можна почути кількі пісень зі словом «синій» у заголовку, назва фінальної серії цитує «I Am the Walrus» The Beatles (кавер на неї грає у титрах). Також не обійшлось без Джорджа Майкла — творчість співака дуже любить Лінделоф, тож у шоу можна можна почути кавер «Careless Whispers».
«Одного разу в Голівуді»
Квентін Тарантіно
Всі ми знаємо, як Квентін Тарантіно підходить до створення музичного супроводу своїх фільмів — збирає мікстейп улюблених пісень, які б максимального підходили до атмосфери стрічки. В «Одного разу» йому було навіть простіше — постановник фактично відтворював атмосферу 1969 року, зібравши хіти, які у той час ставили на вуха Лос-Анджелес. У фільмі можна почути пісні Paul Revere & the Raiders, Deep Purple, Simon & Garfunkel, Ніла Даймонда і ще чималої кількості артистів.
Що не можна почути в саундреці, який випустили на окремих носіях, то це запозичені композиції з інших фільмів. Так у «Одного разу в Голівуді» звучать мелодії Бернарда Геррманна, Лало Шифріна та Елмера Бернстайна. Крім цього, Леонардо ДіКапріо в образі Ріка Датона виконує у стрічці пісню The Grееn Door — хіт Джима Лое, який очолив чарти 1956 року. Ще одна важлива частина ностальгії Тарантіно включає у себе музику, яка звучала у відкриваючих титрах серіалів, серед яких «Бетмен» і «ФБР».
«Джокер»
Хільдур Гуднадоттір
Протеже талановитого Йохана Йохансона, Хільдур Гуднадоттір цього року відмітилась у якості композиторки одразу в двох резонансних проектах — серіалі «Чорнобиль» та драмі «Джокер». І якщо музичний супровід для проекту HBO являє собою скоріше експериментальні ембіентні шуми, які комопзиторка записала на Ігналінській АЕС в Литві, то саундтрек до «Джокера» — повноцінний музичний твір з протяжними струнними та мінімалістичним звуковим дизайном. Гуднадоттір насичує музичний супровід віолончеллю (своїм титульним інструментом) та скрипками. Партитуру в деяких треках доповнюють пишні і методичні барабани, але перкусія повсякчас заглушується наростаючими струнними.
«Джокер» — один з найпохмуріших та меланхолійних саудтреків року, Хільдур писала його ще до старту зйомок, отримавши від Тода Філліпса лише сценарій. Така практика не надто розповсюджена, але режисер хотів, аби композиторка створила саундтрек, покладаючись лише на власні емоції. Так її робота далі мала свій вплив на Хоакіна Фенікса: сцена танцю в туалеті після першого вбивства Артура — чиста імпровізація актора, якому під час зйомок поставили головну тему «Джокера», написану Гуднадоттір.
«Ейфорія»
Labrinth
Шоу від HBO заслужило від критиків звання найактуальнішого серіалу про підлітків і зовсім не дарма — його автор Сем Левінсон ще в «Нації вбивць» довів, що знає як говорити про покоління інстаграму. Незважаючи на те, що серед продюсерів «Ейфорії» числився Дрейк, лиха доля оминула серіал, тож саундтреком займався Labrinth, який не так давно випустив успішно колаборацію з Sia та Diplo. Левінсону сподобався підхід музиканта до роботи (менеджер останнього був його другом), тож Сем запросив його попрацювати разом.
Сам Labrinth описує саундтрек для шоу як напів-магічний, але у той же час напів-божевільний та напів-психотичний — саме такими артист пам’ятає свої тінейджерські роки. За його словами, Левінсон хотів звучання, яке б нагадувало гіп-гоп з оркестральними госпелами. У результаті вийшов тягучий та еклектичний саунд, що ідеально підкреслив не лише візуальний стиль режисера, а й психологічні переживання героїв. Зендая теж взяла участь в роботі над музикою — разом з Labrinth вона записала трек All of Us, мотив якого можна почути в кожній серії і який оформлює кульмінацію в фінальній серії.
«До зірок»
Макс Ріхтер
Майстер постмінімалізму, Макс Ріхтер зарекомендував себе як автор музики до «Вальса з Баширом» Арі Фольмана та «Острова проклятих» Мартіна Скорсезе. Він писав саундтреки для серіалів The Leftovers та Taboo, але цього року Ріхтер повернувся до синтезу інструментальної та електронної музики в космічному монохромному «До зірок» з Бредом Піттом. Струнні та фортепано тут поєднуються з глибкоми ебіентом, Ріхтер періодично мінає атмосферу хоррор-скрипок на футуристичні тональності. Десь в середині саундтреку в музичну палітру просочуються духові та високі синтетичні звуки, що нагадують хоровий спів.
Тут варто додати, що в саундтреці «До зірок» окрім музики Ріхтера присутні додаткові музичні теми від ірландського композитора Лорна Белфа, протеже Ханса Циммера. З Циммером вони записали безліч музичних супроводів, у тому числі для «Початку» і «Темного лицаря» Нолана. Як результат, в музиці Белфа складно не помітити вплив наставника — більш оркестрова форма, насичені струнні, синтезатори неначе з «Того, що біжить по лезу». У сукупності музика Белфа додає сміливого електронно-симфонічного звучання до послідовного емібентного супроводу Ріхтера.
«Занадто старий щоб померти молодим»
Кліфф Мартінез
Можна по-різному ставитись до серіального дебюту Ніколаса Віндінга Рефна, але Too Old To Die Young точно став одним із найцікавіших стилістичних експериментів цього року. Історія детектива Мартіна Джонса (Майлз Теллер), який подорожує кримінальним світом Лос-Анджелеса, працює не лише за рахунок характерної естетики Рефна, а й завдяки еклектичній музиці Кліффа Мартінеза. Ще до роботи в кіно, композитор встиг попрацювати з Red Hot Chili Peppers та Капітаном Біфхартом, тож він легко переключається між приставучими, мінімалістичними мотивами та екстравагантними експериментами.
Критики називають саундтрек до Too Old To Die Young однією з найкращих робіт Мартінеза – а це доволі серйозно, адже композитор також писав музику до більшості фільмів Стівена Содерберга та регулярно працює з Рефном. Зокрема в новій колаборації з режисером збереглись фірмові прийоми Кліфа, які ми вже мали змогу чути і в «Драйві» і в «Неоновому демоні» – важкі та атмосферні синтезатори з реверберацією. Втім є тут і дещо нове для Мартінеса – синтез електронних тонів з віолончеллю, фортепіано та гітарою.
«Мандалорець»
Людвіґ Горанссон
Людвіґ Горанссон їздив у Африку, щоб дослідити традиції континенту для саундтреку «Чорної пантери», замінив Ханса Циммера у кріслі нового фільму Крістофера Нолана, і примудрився зламати боягузливий підхід Disney до музики у фільмах. Якщо у MCU композитору не дали розгорнутися на повну, максимально приглушивши фольк-інструменти на користь нейтрального звуку, то в «Мандалорці» все вийшло інакше. Натхненний вестернами, серіал використовує музику не лише для створення атмосфери, а й конструювання емоцій персонажів — приблизно те саме зробив й Енніо Морріконе в « Хорошому, поганому, злому». В шоу саундтрек Горанссона допомагає глядачам зрозуміти почуття головного героя, обличчя якого ховається за шоломом.
Людвіґ підійшов до роботи максимально відповідально, створивши для кожного епізоду окремий міні-альбом. При цьому композитор примудрився зберегти фірмову пригодницьку атмосферу «Зоряних війн», не паразитуючи на епохальній роботі Джона Вільямса. Щоправда у масштабі Горанссону теж не відмовиш — музику записував оркестр на 70 інструментів, а загальна довжина саундтреку досягла чотирьох годин. І це лише для першого сезону!
«Ми»
Мартін Абелс
Саундтреки до горорів зазвичай мають доволі передбачуваний формат – найчастіше композитори підсилюють відчуття тривоги зловісним хоровим співом (наприклад, як у «Екзорцисті»), різкими скрипками чи експериментами з електронною музикою. Режисер Джордан Піл та композитор Майкл Ейблс (він, до речі, також написав музику до «Пастки» Піла) пішли альтернативним шляхом – лякаюча історія родини Вілсонів розвивається під класичні реп-хіти, веселий серферський рок та ритмічні пісні Жанель Моне. Все це лише підкреслює моторошну ідею фільму – жахливі речі можуть відбуватись навіть у найбільш спокійних локаціях, і з найбільш середньостатистичними родинами.
Щодо роботи самого Абелса, канонічні скрипки композитор доповнює японськими барабанами тайко, дитячим співом і навіть цимбалами. До прикладу, хіп-хопову класику «I Got 5 On It» він спеціално уповільнює та міксує зі струнними. Ще одна приємна особливість цього саундтреку – те, що його хочеться переслухувати не лише на Геловін. Погодьтесь, це незвично – музику до більшості фільмів жахів хочеться якнайшвидше забути.
«Необроблені коштовності»
Деніел Лопатін
Якщо ім’я Деніел Лопатін ні про що вам не говорить, можливо ви впізнаєте Oneohtrix Point Never — альтер его електронника та саунд дизайнера Лопатіна — американського музиканта з російськими коренями. В 2017-му він написав перевантажений кислотний саундтрек до драматичного трилера «Хороші часи» братів Сефді і це був один з найкращих музичних супроводів року. Цього разу режисери знов покликали Лопатіна працювати разом — над картиною «Необроблені коштовності» — духовним послідовником «Хороших часів», який реанімує акторський талант Адама Сендлера, певно, навіть більше, ніж амплуа красунчика Роберта Паттінсона в «Хороших часах».
В новій музичній роботі збережений фірмовий пульсуючий сінтівейв, який композитор сміливо комбінує з ренесансною музикою та акапельним співом. В певний момент у цей дуже міський та тривожний саундтрек вриваються прямолінійні барабани, додаючи певного трайбл-відтінку — це робота перкусіоніста та майстра звукових інсталяцій Елі Кешлера. Ще трохи, і еклектичні саундтреки Деніела Лопатіна до фільмів про антигероїв, приречених на смертельні квести, стануть каноном подібного жанру.
«Cонцестояння»
Боббі Крлік
Коли Арі Астер («Спадковість») працював над сценарієм своєї нової картини, сонячного горору «Сонцестояння», режисер постійно слухав похмуру музику британця Боббі Крліка, більш відомого під псевдонімом Haxan Cloak. Згодом Астер вирішив не гаяти час на пошуки композитора, а просто запропонувати Крліку написати саундтрек – і результат вийшов справді вдалим.
Як і саме «Сонцестояння», музика тут дуже контрастна – зловіщі теми для струнних (наприклад, лякаюча Gassed, яка грає у найстрашніших сценах фільму) чергуються з казковими мелодіями, виконаними на арфі (The Prophecy). Сам Крлік в інтерв’ю сказав, що його перший альбом досліджує поступовий занепад, який призводить до смерті – тож не дивно, що в них з Арістером вийшла така плодовита співпраця. Та й композитору не вперше працювати з тематикою язичництва – в 2015 році він виступив одним з продюсерів альбому Vulnicura ісландської співачки Бйорк.
«Король»
Ніколас Бріттел
Ніколас Брітелль серед тих композиторів, кого в рівній мірі надихають як Рахманінов і Філіп Глас, так і Квінсі Джонс з Dr. Dre. Колись для саундтреку «Місячного світла» він наклав хіп-хопову техніку «chopped and screwed» на академічне звучання скрипки. Тепер перед Брітелем постало нове завдання — написати музичний супровід до шекспірівського кіно, дія якого відбувається в XV столітті, так, аби він звучав поза часом. Композитор пропускає через спеціальні фільтри бас-кларнет, бере за основу тисячолітні гармонії бардів, насичує музику батальних сцен металевими відзвуками.
Зрештою, це один з найкласичніших саундтреків у нашій підбірці за рахунок вібруючих струнних партій, що йдуть рефреном. Однак в «Королі» також присутні препароване фортепіано, духові, хоровий церковний спів та електронні перкусії. За свою кар’єру Ніколас Брітель зарекомендував себе як композитор фільмів Баррі Дженкінса та Адама МакКея, але саундтрек до «Короля» — поки що його найпохмуріша і найоркестровіша робота.
«Маяк»
Марк Корвен
Як написати музику до фільму, в якому уся дія відбувається на крихітному острівку, а дві єдині дійові особи – небагатослівні наглядачі маяку, які поступово піддаються параної та втрачають свій глузд? Створюючи саундтрек до чорно-білого психологічного горора «Маяк», Марк Корвен (гуру горрор-саундтреків з 30-річним стажем) свідомо намагався уникати будь-яких жанрових кліше. Замість того, щоб зациклюватись на похмурих дисгармонійних скрипках (як він зробив у «Відьмі» Еггерса), композитор спробував створити звуки, які б передавали неземне та гіпнотичне сяйво того самого маяка. Відтак його робота претворилась скоріше на звуковий дизайн, де в важкі струнні та протяжні духові вплетені відголоски вітру та шуму морських хвиль. До слова, за приниципом хвилі працює весь саундтрек – атональні мелодії віолончелі та сопілки, розсіяний звук акордеону та навіть гудки морського судна посвякчас наростають та спадают.
Складно уявити, як би фільм виглядав з більш конвенційним музичним супроводом – постановник «Маяка» Роберт Еггерс створив герметичне та моторошне кіно, що ламає рамки традиційного хоррору, тож було би дивно, якби саундтрек був менш клаустрофобним та експериментальним.
