«Золота ера» здорової людини: чи варто дивитися серіал «Голлівуд» Раяна Мерфі

Атмосферу. Мерфі завжди віртуозно вмів створювати для своїх серіалів ідеальний настрій — від жахаючого саспенсу «Американської історії жахів» до грайливої іронічної комедії в «Політику». Нове шоу не стало виключенням, адже за допомогою яскравих кольорів, вдало підібраної музики і масштабних декорацій шоураннер переносить глядача у гламурний Голлівуд кінця 40-х. Звичайно, реалізмом тут навіть не пахне Мерфі не Біллі Вайлдер у «Бульварі Сансет» і не збирається показувати м’ясорубку за лаштунками фабрики мрій.

Щоправда одою тогочасному Голлівуду серіал не назвеш — шоуранер м’яко, але постійно нагадує глядачеві про проблеми, особливо роблячи акцент на расизмі, мізогінії та гомофобії. А якщо окинути всю історію загальним поглядом, то взагалі можна побачити портрет лицемірної та гнилої системи, яка прикривається зовнішнім лоском і самостійно створеними міфами.

Кастинг. Раян Мерфі любить вродливих акторів. Раян Мерфі любить синьооких брюнетів. Раян Мерфі нарешті відірвався на повну. Власна, схожа ситуація була і в «Політику» — шоуранер не боїться працювати з молодими акторами, водночас повертаючи на екран і тих, чия кар’єра вже давно не виблискує яскравими ролями.

У «Голлівуді» центральні ролі дісталися багатообціяючим талантам, які лише нещодавно почали з’являтися на екранах: Лора Гаррієр до цього зіграла у «Людині-павуку» і «Чорному кланівці», Самара Вівінг засвітилася у «Грі в хованки», Дерен Коренсвет взагалі почав свою кар’єру в «Політику», а для Джеремі Поупа роль Арчі стала першою великою появою на екрані. У підтримку молоді Мерфі взяв Джима Парсонса, Ділана Макдермота, Джо Мантелло і Голланд Тейлор, а а епізодичних ролях теж можна впізнати кількох знайомих, наприклад Квін Латіфу чи Біллі Бойда (Піпін з «Володаря перснів»).

Ідея. Враховуючи майже необмежені ресурси Мерфі в Голлівуді, він отримав можливість робити все, що завгодно. І якщо «Політик» був грубуватою сатирою, то «Голлівуд» став найбільш особистою роботою продюсера. Серіал дуже нагадує «Одного разу в Голлівуді» Тарантіно — в обох випадках ми бачимо ностальгію за часом. Але якщо Квентін просто мріє про світ без вбивства Шерон Тейт, то Раян Мерфі розгортає цілу полеміку перед глядачем.

Вчинки його персонажів ніяк не вписуються у час — у кінці сорокових неможливо було зняти кіно з темношкірою акторкою в головній ролі чи відкрито жити у гомосексуальних стосунках. Мерфі використовує консервативні 40-ві, щоб дуже чітко підкреслити вплив кіно на суспільство і хоч якось підштовхнути лише трохи менш консервативні 2020-ті до змін. Продюсер сам є рушієм змін в Голлівуді — повертає на екрани зірок старшого віку, кастить у серіал трансгендерних акторів (і з ними знімає успішний серіал).

«Голлівуд» зайвий раз нагадує про те, що під час зйомок «Чорної пантери» теж активно велася дискусія про неокупність фільмів з темношкірими героями, «Диво-жінка» так і не стала прикладом для людей, які досі вважають екшн-картини з жіночими головними ролями провалом, а «Горбата гора» була величезним ризиком, бо ніхто не вірив, що «звичайним людям» сподобається стрічка про геїв.

Серіал вже змінює світ навколо себе — персонажка Лора Гаррієр нарешті дозволила темношкірим дівчатами побачити, якби ви вони виглядали у богемні часи Золотої ери. Це вже невеличка перемога.

Неймдропінг. У шоу дуже багато реальних особистостей, починаючи від акторів (Вів’єн Лі, Гатті МакДеніел, Рок Гадсон) та закінчуючи Елеонорою Рузвельт. Звичайно, шоуранер трохи «причесав» їх справжній образ, але чимало історій Мерфі розповідає зі скрупульозністю гіка, який обожнює той час.