Підтримати проєкт

«Оскар 2020»: найкращі та найгірші моменти

Аня Дацюк
Автор Аня Дацюк

92-га церемонія «Оскар» позаду і прийшов час підвести підсумки того, що відбулося. Якщо чесно, всі ми чекали доволі нудну і передбачувану подію, але «Паразити» внесли не аби яку радість у це дійство. Було трохи хаотично, місцями смішно, місцями зворушливо. А далі детальніше:

Добре

Тріумф «Паразитів»

Як я вже згадала раніше, «Паразити» зробили цей вечір незабутнім. Для початку, це була скромна перша південно-корейська стрічка, яка отримала номінацію на «Оскар». Сьогодні — це перший в історії кіно неангломовний твір, що отримав «Оскар» у категорії «Найкращий фільм» і відповідно — перша картина, у якої одночасно трофей за «Кращий фільм» і статуетка за «Кращий міжнародний фільм».

А ще «Паразити» — другий випадок, коли головну нагороду Кіноакадемії бере фільм у якого в активі вже є «Золота пальмова гілка». Перший раз це сталося з картиною «Марті» Делберта Манна в 1955 році. Тим часом у По Джун Хо є два «Оскари» за «Найкращий оригінальний сценарій» і «Найкращу режисуру».

Сам постановник цього неочікував аж ніяк, був дуже зворушений, кілька разів пообіцяв зі сцени, що точно сьогодні нап’ється, говорив рідною корейською, залучивши перекладачку (прокричу це ще раз — режисер знає англійську мову, але віришив не «стелитися» перед Голлівудом). По віддав почесті Мартіну Скорсезе, подякував Квентіну Тарантіно, за те що той постійно піарив його кіно в Голлівуді, словом — був зразковим азійським скромнягою.

Промова Хоакіна Фенікса

Всі ми знали, що Хоакін візьме «Оскар», але з нетерпінням чекали, що ж розкаже Фенікс на сцені. Хоакін взагалі не згадував про свою роль, а скористався моментом аби поговорити про те, що його дійсно хвилює:

«У мене немає ніякого відчуття переваги над своїми колегами по номінації або над будь-ким в цьому залі, тому що нас всіх пов’язує одне — любов до кіно. Але найбільший дар, даний мені і багатьом в нашому колі, це можливість використовувати наші голоси, щоб захищати тих, чиї голоси не чутно».

«Мені здається, що часом ми думаємо — чи нас змушують так думати, — що ми перебуваємо по різні боки барикад. Але я бачу, що ми разом. Чи це боротьба за гендерну рівність, чи проти расизму, за ЛГБТ-права або права тварин — ми завжди боремося проти несправедливості. Це завжди боротьба проти самої ідеї того, що одна нація, один народ, одна раса, одна стать, один вид має право безкарно домінувати над іншим, використовувати його і підкоряти».

«Я був негідником все своє життя, я був егоїстом. Іноді я був жорстоким, незручним в роботі, і я безмежно вдячний всім тут, хто дав мені другий шанс. Це якраз і є те краще, що є в людях: підтримка один одного».

В кінці промови, ледь стримуючи сльози, Хоакін згадав про покійного Рівера Фенікса: «Коли моєму брату Рівера було 17, він написав такі рядки: “Поспішай на допомогу з любов’ю, і настане мир”».

Шейд Трампа від Бреда Пітта

Якщо ви дивитесь різноманітні церемонії нагородження регулярно, то вже, напевно, звикли до політичних висловлювань на сцені від зірок. На останньому «Золотому глобусі» ведучий Рікі Джервейс навіть закликав переможців не вдаватися до коментарів про голосування і Трампа: «Ви нічого не тямите в політиці, тому просто не треба». Так що цього року на «Оскарі» всі дивним чином припнули язика і не згадували діючого президента. А дарма.

Винятком став хіба що Бред Пітт, який дуже коротко і іронічно відмітив: «Мені повідомили, що у мене 45 секунд на промову, що рівно на 45 секунд більше, ніж Сенат дав Джону Болтону цього тижня». Якщо ви не надто цікавитесь політичною ситуацією в США, то ось що саме він мав на увазі: Джон Болтон — колишній радник з національної безпеки президента США і ключовий свідок у справі імпічменту Трампа. Цього тижня всі сподівались, що Сенат покличе його на свідчення, тому що на руках у Болтона інфа, яка точно потопила би діючого президента. Але цього не сталося.

Гільдур Ґуднадоттір і її команда супер-жінок

Почну здалеку — на сцену вийшли три супер-жінки: Галь Гадот, Брі Ларсон і Сігурні Уівер і оголосили про започаткування жіночого бійцівського клубу. Далі дівчата відмітили, що цього року вперше оркестром церемонії диригує жінка — Імер Нун. Далі, на мою думку, було найкраще представлення номінантів за всю церемонію. Категорію «Найкращий саундтрек» показали безпосередньо з оркестрової ями, де експресивне обличчя диригентки чергувалося з плавними переходами на музикантів і короткими вставками з номінованих фільмів.

А далі була ідеальна кульмінація — «Оскар» взяла Гільдур Ґуднадоттір за музику до «Джокера». Гільдур — всього лише третя жінка, що отримала нагороду в цій номінації, і перша ісландка. Звичайно ж, свою перемогу вона присвятила жінкам: «Я звертаюся до всіх дівчат, жінок, матерів і дочок, які чують музику всередині себе — заявіть про себе! Ми повинні почути ваші голоси».

Все, що робила Біллі Айліш

Біллі Айліш цього року була послом покоління Z на «Оскарі», тому що одного Тімоті Шаламе вже замало. І дівчина, якщо чесно, навіть не стараючись, зробила так, щоб її запам’ятали. По-перше — прийшла у мішкуватому антивечріньому костюмі від Chanel по-друге — сидячи у залі, видавала щиру реакцію на все, що не розуміла чи не схвалювала. Кисле обличчя Айліш вже розійшлося на меми. По-третє, співачка вийшла на сцену і виконала класичну бітлівську «Yesterday» як меморіальний трек поки їй акомпонував на роялі брат Фіннеас. Батьки ними мабуть дуже пишаються.

Феміністичний кейп Наталі Портман

Два роки тому Наталі Портман, оголошуючи переможців у режисерській категорії на «Золотому глобусі», наголосоли «Ось всі чоловіки-режисери, що представлені у номінації». Цього року Портман придумала більш вишуканий спосіб сказати Кіноакадемії «fuck you», за те, що вони не включили у список номінантів жодну з постановниць. Кейп, що доповнював діорівську сукню Наталі, був розшитий іменами режисерок, достойних потрапити у категорію: Лулу Ванг («Прощання»), Грета Гервіг («Маленькі жінки»), Маріель Хеллер («Прекрасний день по сусідству»), Лорін Скафарія («Шахрайки з Волл-стріт»), Меліна Матсукас («Квін і Слім»), Альма Харель («Хороший хлопчик»), Селін Скьямма («Портрет дівчини у вогні »), Мати Діоп («Атлантика»).

Непогано

Відкриваючий номер Жанель Моне

Я люблю Жанель Моне і вона дійсно зуміла запалити сцену «Оскара» своєю енергією. Виконавиця заспівала меш-ап пісень з «Хороший день по сусідству», «Ми» і «Моє ім’я Долемайт», поки до неї не приєднався Біллі Портер з виконанням фрагменту «I’m still standing» Елтона Джона. Жанель заявила, що пишається бути темношкірою квір-артисткою на «Оскарах», відмітила брак номінацій для жінок і була першокласною у кадрі. Але, як це часто буває, завести саму публіку з перших секунд церемонії дуже важко, тому актори, яким вона запропонувала мікрофон, щоб поспівати, виглядали дуже ніяково: щось там промямлив Бред Пітт, Леонардо Ді Капріо зробив вигляд, що підспівує, тільки Ріта Вілсон була у захваті. Словом, незручно було всім і мені в тому числі. Окрема тема — танцівники, що супроводжували Жанель. За задумом, постановники номеру хотіли відмітити фільми, які не потрапили у номінації (наприклад «Ми», «Моє ім’я Долемайт», «Квін та Слім»), але дивитися на грайливо танцюючих Джокерів і послідовниць культу з «Сонцестояння» було як мінімум кріпово.

Стендап від голлівудських зірок

Не маючи ведучого цього року, віддуватися за жарти довелося буквально кожному, хто виходив на сцену. Дехто це робив успішно, але, на жаль, не всі. Мая Рудольф і Крістен Віг не розчарували і використали свій час на сцені з користю — показали весь спектр емоцій, оскільки в залі сидять круті режисери. «Це була акторська гра, так ми даємо вам зрозуміти, що можемо грати не лише в комедіях». Щоправда потім дівчата взялись співати і цей гег почав здаватися затягнутим.

Ще були Стів Мартін і Кріс Рок, які все таки не втрималися від міні-монологу у стилі хостів — розповіли, що у номінаціях цього року бракує вагін (ауч), Кріс Рок зізнався Скорсезе, що у захваті від першого сезону «Ірландця», а ще видав панчлайн: «Сьогодні в залі Махершала Алі у якого два «Оскари». Знаєте, що це озачає, якщо його раптом затримають копи? Нічого».

Був і зовсім дивний момент, коли на сцені з’явились Дайан Кітон та Кіану Рівз. Актори колись разом грали закохану пару в комедії «Something’s Gotta Give», тож почали недолуго фліртувати один з одним на сцені. В результаті Кітон практично витіснила Кіану подалі від мікрофону і влаштувала соло-оголошення переможця у категорії «Кращий сценарій».

А ось дійсно круте соло організувала Олівія Коулман, яка вийшла оголосити «Найкращого актора»: «Минулорічна оскарівська ніч була найкращою подією у житті мого чоловіка… так він мені сказав… а я між іншим тричі народжувала».

Зовсім погано

Відсутність ведучого

«Оскар» без ведучого пройшов вже вдруге і у такого формату були свої переваги та недоліки. По відчуттям церемонія пройшла більш герметично, кожен з презентерів провів на сцені рівно стільки часу, аби не встигнути набриднути публіці. Але загальне враження від процесу навігації церемонією — хаос. І це, насправді, парадокс, тому що минулого року без ведучого було цілком ок і я не натякаю на те, що хоста потрібно терміново повертати. Судіть самі — презентери нагород з’являлися в чудернацьких місцях, бідного Джорджа Маккея з «1917» загнали аж на балкон. Деякі виконавці, такі як Ренді Ньюман та Елтон Джон, взагалі не були представлені. А іноді навіть презентери виходили аби оголосити… інших презентерів! Наприклад, Ліна-Мануеля Міранду на сцену запросив його колега по «Гамільтону» Ентоні Рамос тільки для того, аби сам Міранда потім представив змонтований ролик про саундтреки в кіно.

Оператори прямого ефіру часто наводили свою камеру хтозна куди, наприклад, один з них, здається, трохи промахнувся і мало не впав, коли хотів зняти крупний план нареченого Скарлетт Йоханссон і головного сценариста SNL Коліна Джоста. Звісно, це дуже похвально, що Кіноакадемі хоче дати світло як відомим зіркам, так і початківця в індустрії. Але як для шоу, яке дуже переймається своїм хронометражем, не було жодного сенсу представляти Бені Фельдштейн та Келлі Марі Тран тільки аби вони оголосили про вихід на сцену більш іменитих зірок.

Жарти про «Кішок»

Слухайте, «Кішки» вийшли в прокат два місяці тому, вже всі хто могли пожартували над самим фактом існування такого кіно. Але складається враження, що жодна церемонія цього року не може обійтись без сатири на котячий мюзикл просто тому, що це найпростіша ціль для насміхання. Джеймс Корден і Ребел Вілсон вийшли на сцену в костюмах котів оголошувати нагороду за найкращі візуальні ефекти і це було занадто. Від повного фіаско цей стендап врятувала сцена, де презентери граються як коти з мікрофоном. Але давайте припинимо ліниво знущатися над «Кішками», «Оскар», ти можеш краще.

Промова Рене Зеллвегер

Я поважаю Рене Зеллвегер і її гра в «Джуді» чудова, але сама актрока протягом усього нагородного сезону вела себе як відмінниця, яка боїться говорити не за сценарієм. Рене дуже бракувало невимушеності на церемонії, її промова звучала як готовий спіч про магію кіно, інклюзивність і святкування здобутків самої Джуді Гарленд. Зеллвегер черговий раз подякувала решті номінанток і команді фільму, але при всій повазі, з її словами про святкування здобутків Гарланд своєю власною перемогою я не погоджуюсь. Нагадаю, що Джуді свого часу не була удостоєна «Оскара», хоча номінувалась за «A Star Is Born» та «Judgment at Nuremberg» і це найбільший промах Кіноакадемії обділити її нагородою. Дуже несправедлива графа в історії «Оскару» те, що трофей дали актрисі, що зіграла Джуді, а не самій Джуді (але я розумію, що сама Рене у цьому не винна).

Фіаско Скорсезе, Тарантіно і Гервіг

«Одного разу в Голлівуді» — один з найкращих фільмів у кар’єрі Тарантіно — нагородили виключно за роботу художника постановника і найкращу роль другого плану. Тобто сам Квентін по суті нічого не отримав. Ще гірше ситуація з Гретою Гервіг, яка дуже достойно адаптувала серйозний феміністичний роман Луїзи Мей Алкотт, запросила у своє кіно Сіршу Ронан, Флоренс П’ю, Лору Дерн і Меріл Стріп, а в результаті отримала «Оскар» лише за красиві сукні (Найкращі костюми). Втім найбільше цього року не пощастило Мартіну Скорсезе. Режисер два роки знімав своє найдорожче у кар’єрі кіно, не привіз фільм ні в Канни, ні у Венецію, зібрав першокласний каст у вигляді Роберта Де Ніро, Аль Пачіно і Джо Пеши, а потім виявилося, що його «Ірландець» в 2020 році нікому не потрібен. Мартін не здобув жодного «Оскару» цього вечора, прямо як колись сталося з «Бандами Нью-Йорку». Зате По Джун Хо віддав почесті Скорсезе зі сцени, назвавши його своїм наставником, а потім всі в залі влаштували стоячі овації режисерові. Приємно, але виглядає як втішна шоколадна медаль для лузера.

Поява Емінема

Бідний Лін-Мануель Міранда представлял цього вечора ролик про те, як пісні збагачують кіно, а після пафосного монтажу на сцені раптом з’явився Емінем і виконав свій оскароносний трек Lose Yourself з «Восьмої милі». Так, це перша реп-пісня, яка отримала «Оскар» … в 2003 році. Тобто хлопцю знадобилося 17 років аби нарешті дістатися до церемонії, тому що свого часу виконавець за трофеєм не прийшов. Публіка виглядала як мінімум здивовано. При цьому Емінему акомпанували скрипальки, які хиталися в ритм хіп-хопу. Тим часом гості церемонії у вечірніх вбраннях не знали як реагувати, хтось ловив грув, хтось просто кривився (як Ідіна Мензель), але повірте, той хто пританцьовув, виглядав максимально дивно. Все це було дуже сюрреалістично і нагадувало скетч з SNL. Я все ще маю обговорити побачене зі своїм психоаналітиком.

Дивіться також

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Надіслати