Шляхи болю
Здавалось би, з цьогорічним «Оскаром» все зрозуміло – 2019 рік приніс нам тріумфальні нові роботи Тарантіно та Скорсезе, а «Паразити» Пона Джун Хо стали однієї з найбільш обговорюваних стрічок останнього часу. Фаворити сезону нагород були цілком очевидні – але тут на горизонті з’явився неочікуваний та непередбачуваний гравець. Військовий трилер «1917» Сема Мендеса не може похвалитись ні зірковим кастом, ні вигадливим сценарієм, ні актуальним соціально-політичним підтекстом, але про стрічку швидко заговорили як про одну з головних історій року. У чому секрет її успіху? Крім, звісно, вже нашумівшої зйомки (майже) одним кадром від легендарного оператора Роджера Дікінса.
Двох солдатів – мовчазного стоїка (Джордж МакКей) та його товариша, юного оптиміста (Дін Чарльз Чепмен, якого ви можливо пам’ятаєте як Томмена з «Гри престолів») – терміново відсилають на важливе та небезпечне завдання. Хлопцям треба перетнути лінію фронту та донести своїм побратимам наказ негайно скасувати атаку. Якщо британські війська не відмовляться від плану наступу, то за лічені години загине близько шести тисяч солдат, а серед них і брат одного з наших героїв. Невідомо, чому командування обрало саме цих хлопців для такої відповідальної місії – перед нами не досвідчені вояки, а бліді налякані двадцятирічні капрали, які хочуть скоріше потрапити додому. Але якраз їх цілковита звичайність і дозволяє Сему Мендесу реалізувати свій план – перетворити жахіття Першої Світової на імерсійну подорож пеклом. Ми не просто співчуваємо персонажам – ми з легкістю уявляємо себе на їх місці та так само налякано прислухаємось до звуків німецьких винищувачів у небі.
- Оригінальна назва
- 1917
- Тривалість
- 119 хв
- Прем’єра
- 30 Січня 2020
- Жанр
- Історична драма
- Режисер
- Сем Мендес
- Актори
- Джордж МакКей, Дін Чарльз Чепмен, Бенедикт Камбербетч, Колін Ферт, Ендрю Скотт, Марк Стронг
Дікінс та Мендес не просто намагаються довести свою майстерність – така зйомка підсилює напругу, перетворюючи одну з найбільш трагічний подій світової історії на полотно для дуже інтимної оповіді.
Звісно, головний козир «1917» (або, принаймні, козир, про який найлегше говорити без спойлерів) – смілива операторська робота Роджера Дікінса, яка дозволяє нам повністю зануритись у світ брудних траншей, клаустрофобних бункері та мальовничих європейських сіл. Усі сцени зняті неймовірно довгими кадрами, а склейки уміло заховані – створюється враження, ніби ми в реальному часі супроводжуємо головних героїв на завданні. Так, імітацію зйомки одним кадром вже не назвеш чимось радикально новим – вперше щось схоже спробував ще Альфред Гічкок, в 2014 році цим прославився «Бьордман» Алехандро Іньярріту, а в 2018 році схожу технологію використали шоураннери чудового серіалу «Привиди будинку на пагорбі».
Та й навіть найсміливіші технологічні рішення не завжди дають відповідний результат – згадайте хоча б «Хардкор» Іллі Найшуллера, в якому новаторська зйомка від першого обличчя аж ніяк не рятувала від абсурдного сюжету та шаблонних персонажів. На щастя, Дікінс та Мендес не просто намагаються довести свою майстерність – така зйомка підсилює напругу, перетворюючи одну з найбільш трагічний подій світової історії на полотно для дуже інтимної оповіді. А цей фільм справді інтимний – працюючи над сценарієм, Мендес надихався історіями власного прадідуся, який свого часу пройшов Першу Світову. Утім, тут на диво мало сентиментальності – навіть саундтрек Томаса Ньюмана звучить зловіще та напружено, а не героїчно та емоційно.
Часом у кадрі ненадовго з’являються знамениті обличчя: алкозалежний нігіліст у виконанні Ендрю Скотта («сексуальний священик» з «Флібег»), Марк Стронг, Бенедикт Камбербеч та Колін Ферт у ролях офіцерів. Але «1917» тримається на плечах двох доволі маловідомих акторів – Чапмена та МакКея. Ми майже нічого не знаємо про минуле цих хлопців (сценарій Мендеса на диво прямолінійний та лаконічний), але достатньо лише їх нервової жестикуляції та наляканих очей, щоб відразу хотілось захистити молодих солдатів від пекельних жахіть війни. Та уникнути жахіть неможливо – постановник рішуче використовує найкривавіші горор-тропи, щоб передати усі наслідки конфлікту: камера надовго затримується на напівгнилих кінських трупах, відгодованих щурах та понівечених тілах солдатів обох сторін. Щоб підкреслити абсурдність людського насильства, часом Дікінс нагадує про красу природи – яблуневий цвіт та зелені галявини різко вибиваються на фоні підірваних домівок та обстріляних церков.
Звісно, «1917» будуть часто порівнювати з іншими воєнними епосами (найочевидніші паралелі з «Шляхами слави» Кубрика та «Врятувати рядового Раяна» Спілберга), але Мендес зняв цілковито оригінальний фільм – і не лише через незвичну зйомку. Постановник переосмислив цілий жанр, перетворивши історію про війну в емоційно виснажливий горор, який до останнього тримає глядачів на краєчку стільця. Погодьтесь, це логічно – конфлікт, що забрав дев’ять мільйонів життів (мова лише про солдатів), набагато більше схожий на тему для фільму жахів, ніж на історію про героїзм.
— операторська робота
— акторська гра
— лаконічний, але емоційний сценарій
— саундтрек
