На порозі «війни»: чого хочуть стрімінги і що це дасть глядачам
На презентації 10 вересня Тім Кук нарешті повноцінно презентував Apple TV+, розказавши про ціну, принцип роботи та цілі, які перед сервісом ставить корпорація. І якраз останній пункт для кіноглядачів (та фанатів серіалів) особливо цікавий.
Як ви вже могли десь чути чи читати, світ знаходиться у стані розгортання фронту у «війні стрімінгів». Основні гравці поки визначені — Netflix, Amazon, Disney, HBO та Apple. Зрозуміло, на ринку США є ще кілька менших сервісів, але ми говоримо про корпорації, які вже заявили про міжнародну експансію і готові витратити більше мільярда на оригінальний контент.
Незважаючи на схожі методи, кожен із гравців переслідує власні цілі на ринку. І про це варто поговорити трохи детальніше.
Netflix
Корпорація сміливо засіювала ринок грошима до того моменту, поки не закінчився бурхливий приріст підписників. Після цього стрімінг став витрачати кошти значно обережніше, сформувавши кілька напрямків роботи: контент для широкої аудиторії (ромкоми, локальні шоу), багатобюджетні фільми з голлівудськими зірками першої величини, оригінальні серіали та іміджеві продукти.
Варто враховувати, що Netflix переглянули власну політику щодо фільмів після поганих результатів «Потрійного фронтиру» з Афлеком і Ганемом — тепер гроші вкладатимуться у більш розкручених персонажів, як от Двейн Джонсон. Те саме стосується і серіалів, адже тепер релізи із обмеженою аудиторією можуть розраховувати максимум на два сезони. Виключення робитиметься лише для іміджевих шоу, які приносять суттєвий приріст аудиторії, адже саме це і є основною ціллю корпорації.
На даний момент Netflix є ідеальним стрімінгом у вакуумі — він виробляє і просуває контент для дуже широкого спектру аудиторії: від фанатів фестивального кіно («Рома» Куарона) до прихильників творчості Адама Сендлера. Відповідно усі сили компанія кидає на те, щоб долучити і втримати нових користувачів. Саме тому сервіс останнім часом орієнтується на нішу («Темний кристал» і «Відьмак») та вкладається у знаменитих шоуранерів, щоб отримати частину їхніх прихильників (Раян Мерфі, Алекс Гірш, Девід Беніофф та Д.Б. Вайсс).
Amazon
У головного конкурента Netflix (на даний момент) голова болить зовсім з інших причин — їх досі ніхто не сприймає як серйозний стрімінг. Що кумедно, адже вже перші серіали корпорації вигравали «Емі» («Моцарт у джунглях»), а фільми отримували «Оскари» («Манчестер на березі моря»). Щоправда Безосу швидко набридла фестивальна аудиторія, тож він вирішив зробити ставку на більш попсового глядача (а ми й раді).
То ж на стрімінінгу з’явилися «Джек Раян», «Місіс Мейзел», The Boys та Carnival Row, а в планах замаячив «Володар перснів». При цьому у корпорації немає особливих потреб розширювати аудиторію за рахунок серіалів, адже Prime Video є лише додатком до праймівської підписки на Amazon, яка дає доступ до ексклюзивних категорій товарів у магазині, швидку доставку та ще чимало плюсів.
Фактично, серіальний відділ поки є для Безоса скоріше іграшкою, ніж серйозним проектом. Це яскраво ілюструє доволі незручний додаток для перегляду та відсутність локально орієнтованого контенту, хоч Prime Video і працює по всьому світу. При цьому не варто домішувати сюди продюсерську компанію Amazon, яка надзвичайно вдало працює з повним метром.
HBO
На відміну від двох попередніх гравців, що з нуля почали шлях у світі серіалів і досі доводять власний клас, HBO всім уже все довели. Канал сам створив нішу престижного телебачення і фактично був першоджерелом сучасної індустрії. У компанії немає жодних проблем із самооцінкою, але останнім часом вона зіштовхнулась із проблемою масштабування.
Найяскравіше це показала «Гра престолів» — HBO нарешті переконалися у тому, що мають широку закордонну аудиторію, але зрозуміли, що не в стані виходити на зарубіжні ринки з наявним контентом. Причин одзразу кілька: специфічна аудиторія (у HBO немає лайтових серіалів, окрім «Сексу і місто»), обмежені ресурси, мала медіатека контенту (в порівнянні з конкурентами), яка не давала можливості конкурувати на адекватній ціні.
Допомога прийшла з боку материнської компанії, Warner Brothers. Корпорація попередньо експериментувала зі стрімінгом DC comics, але все ж зрозуміла сумнівність ідей і вирішила поставити на HBO. Доволі очевидний вибір — величезна медіатека «ворнерів»доповнює преміальну пропозицію кабельного каналу, а збільшення аудиторії дасть змогу суттєво збільшити потік операційних коштів на виробництво нової продукції. Ой, ледь не забув, «ворнерам» належить The CW, який і відповідатиме за лайтовий контент.
Цей хід видається особливо вдалим з огляду на ринок домашнього відео, у якому «ворнери» мають серйозну частку, але про нього ми поговоримо трохи далі. А тут варто згадати, що вихід HBO на глобальний ринок може сильно вдарити по локальних стрімерах, які зараз працюють на їхньому ресурсі (у наших широтах мова про російську «Амедіатеку», яка має контракти з кількома українськими компаніями).
Фактично, головна задача HBO Max (так називатиметься стрімінг) на даний момент не знайти аудиторію, а перевчити глядачів, які вже знайомі з їхнім продуктом, користуватися новим інструментом.
Disney
Ще один учасник «війни», який перш за все орієнтований на роботу з уже наявною аудиторією власних франшиз. У Disney немає жодних іміджевих (читай нагородних) задач — з цим справляються Pixar та анімаційний відділ, а стрімінг лише повинен справно постачати лояльній аудиторії якісний контент. На відміну від конкурентів, у клубу Міккі Мауса дуже оригінальний спосіб розширення публіки — через повний метр. Чим більше глядачів у MCU, тим більше підписників з’являтиметься на нових серіалах кіновсесвіту. Те ж саме працює і з рештою тайтлів.
Але у Disney, як і у «ворнерів», є ще одна задача, у якій решта конкурентів не зав’язана. Мова про реформу ринку домашнього відео, який приносить корпораціям дуже значну частину коштів. Справа у тому, що більшість фільмів з медіатеки великих корпорацій відсутня у стрімінг-доступі, тоді як на DVD і Blu-Ray все у наявності. Оскільки торентів у розвинутих країнах вже немає, то й ринок дисків спокійно собі процвітає.
З моменту старту «стрімінг-війн» спокійне життя роздрібного ринку відео закінчиться. Погодьтеся, Disney набагато зручніше продавати глядачам фільми у форматі підписки, ніж у форматі «купити назавжди». Навіщо витрачати $20 на класичного «Аладдіна» для дитини, якщо можна купити підписку і мати доступ до усієї анімації?
При цьому ринок домашнього відео зменшиться, але нікуди не подінеться — чимало людей куди більш охочі мати фізичну копію улюбленої картини, а не постійно платити Міккі Маусу.
Також не варто забувати, що доступ до Hulu, ESPN і NatGeo розширює потенційну аудиторію до небувалих розмірів — ні у кого з конкурентів (крім хіба що HBO) немає спортивних передач, а Planet Earth від Netflix не може конкурувати з багаторічною медіатекою National Geographic.
Apple
А тепер повернемося до Купертіно і заяв Тіма Кука на конференції. В Apple роблять ставку виключно на оригінальний контент і, як завжди, на покупців техніки Apple. А це значить, що корпорація буде орієнтуватися лише на іміджевість. У «яблучних» з цим ніколи не виникало проблем, тож маю великі сумніви, що вони не зможуть долучити до своїх шоу голлівудських зірок.
Більше того, оскільки, судячи з усього, Apple закладають ексклюзивність, низьку вартість і великий безкоштовний період (купуючи щороку нову техніку можна взагалі не платити за користування Apple TV+), то орієнтуватися на показники кількісного перегляду вони не будуть. Точніше кажучи, оскільки існування стрімінгу зараз скоріше нагадує рекламну пропозицію до техніки, то корпорації життєво необхідно якомога більше культових режисерів, сценаристів, «Оскарів», «Еммі» і т.д, а не кількість переглядів на тайтлі. На перший час. А якщо враховувати рекордні показники корпорації завдяки сервісам у 2019 році, то відчуваємо, що експеримент може затягнутися.
А значить рівень творчої свободи при співпраці з Apple буде куди вищий, ніж у решти конкурентів. Просто тому, що купертінівці куди більше зацікавлені у іменах, які зможуть «купити» уже наявну у них аудиторію. Тут потрібен не Сендлер, а Спілберг і Опра. Ой, то ж вони уже там є! І судячи з усього, за наступний рік таких імен стане ще більше.
Що це все означає для нас, глядачів? Лише позитив — кількість серіалів та фільмів, які посиплються нам на голову у наступні кілька років, складно уявити. При цьому їхня якість буде лише рости.
Що це значить для нас, журналістів? Дофіга роботи. Але нам подобається.
