Солодке життя
Ви, напевно, вже не одноразово чули думку «Pixar існує у власному світі». Її інтерпретації можна знайти чи не в кожному тексті про компанію (в тому числі і в моїх) — «Корпорація творців», попри прикрі внутрішні пертурбації, не зійшла з рейок і впевнено тримає підняту далеко у небеса планку якісної анімації.
От тільки ця планка з часом почала тиснути на Pixar. У своїй книзі Ед Кетмелл розповідав, що в певний момент серед працівників з’явився жарт, що їм варто випустити поганий фільм, щоб зняти з себе відповідальність. Але попри те, що кілька анімацій все ж отримали лише «стриману похвалу» (мова перш за все про «Тачки 2» і «Добрий динозавр»), завищені очікування нікуди не поділися. А де вони, там і бажання їм відповідати.
З кожною новою стрічкою у химерних світах Pixar почав все чіткіше вбачатися спільний знаменник — ідеально відпрацьований універсальний сюжет, який віртуозно керує емоціями глядачів, майстерно маскує фільми для дорослих під дитячі мультфільми і робить усе, щоб здивувати глибиною думки. У випадку з сиквелами це навіть призводило до затягнутості картин — і «В пошуках Дорі», і «Тачки 3», і «Університет монстрів», і навіть «Історія іграшок 4» часом втрачали темп через нагромадження сенсів у сценарії. В решті випадків (а їх абсолютна більшість) ми отримували сучасну класику кінематографу, відпрацьовану до найменших дрібниць, як музика Pink Floyd.
Але мільярдні збори, незліченні нагороди та статус, схоже, дав можливість Pixar дещо переглянути власний спринт за ідеалом. Перейшовши на два фільми на рік (такий був план, поки не втрутився коронавірус), студія ризикнула поекспериментувати з форматом. І якщо «Вперед» одночасно намагався балансувати між вічними темами та цілком конкретною ідеєю братерських стосунків, то «Лука» ризикнув піти ще далі.
- Оригінальна назва
- Luca
- Тривалість
- 96 хв
- Прем’єра
- 17 Червня 2021
- Жанр
- Анімація
- Режисер
- Енріко Касароса
- Актори
- Джейкоб Трембле, Джейк Ділан Ґрейзер, Мая Рудолф
Чи не вперше в історії студії сюжет не намагається подарувати нам сеанс захопливої психотерапії, а розважає милою та веселою історією підліткової дружби у розпал безтурботного літа.
Нова анімація студії розповідає про рибохлопчика Луку, який живе у морі разом з батьками, випасає риб і боїться страшних монстрів з суші, чиїм промислом є лише вбивства. Випадкове знайомство з однолітком Альберто неочікувано приводить головного героя на сушу. Виявляється, що поза водою він перетворюється на людину і цілком може досліджувати незвіданий світ, який сповнений не лише небезпек, але й неймовірних речей! Наприклад, мопедів Vespa.
Якщо попередня стрічка Pixar — «Душа» — була найбільш «дорослим» фільмом з усіх та лише дуже умовно намагалася сподобатися дітям, то з «Лукою» все навпаки. Чи не вперше в історії студії сюжет не намагається подарувати нам сеанс захопливої психотерапії, а розважає милою та веселою історією підліткової дружби у розпал безтурботного літа.
Той факт, що режисер стрічки, Енріко Касароса, надихався роботами Studio Ghibli, неможливо не помітити. Ні, тут немає прямих референсів на картини Хаяо Міядзакі (хіба маленькі), немає схованих зображень Тоторо чи потужних наративів про екологію та людську природу. Мова про казкову атмосферу, якою вібрує містечко Портороссо та його жителі. Можливо, дорослі не знайдуть для себе додаткових глибинних сенсів, але неочікувано для себе поринуть в спогади про ті прекрасні часи, коли вони безтурботно ганяли м’яча на центральній площі італійського містечка, їли джелато і пасту, брали участь в кумедних змагання та переживали хіба про хорошу погоду за вікном. Навіть якщо ніколи не були в Італії.
За атмосферу середземноморської казки відповідають не лише сценарій та персонажі, а й візуальна складова. Дебютна робота Касароси для Pixar, короткометражка «Ла Луна», відрізнялася від решти робіт студії «мальованістю». Цю ж особливість режисер привніс і в свою повнометражку, хоч і довелося іти проти всіх принципів компанії, яка останні 26 років не лише вправлялася в створенні ідеальних сюжетів, а й вдосконалювала технології комп’ютерної анімації. Досягнення Pixar у цій царині ілюструє фотореалістичний Нью-Йорк у стрічці «Душа», довершеність якого навіть стала приводом для жартів. Для «Луки» довелося перевинаходити велосипед — постановник вимагав у технічної команди «неідеальну» та поетичну картинку, яка б створювала потрібну атмосферу, а не вражала фанатичним рендером води та склянних поверхонь.
Щоправда, така ставка на щирість та наївність не могла минути безслідно для сюжету фільму. Прискіпливий глядач може помітити недопрацьованість світу, поверхневість центрального конфлікту та певну фрагментарність історії, яка в певний момент замикає батьків головного героя у милому ґеґу, не відпускаючи майже до фіналу. Але такі мілкі особливості сценарію аж ніяк не псують враження, а скромно ховаються за вдалими жартами, милими персонажами та атмосферою свободи, якої нам так бракувало останнім часом.
Складно у це повірити, але «Лука» — перший за довгий час дійсно оригінальний фільм серед усіх оригінальних фільмів Pixar. Робота Енріко Касароси об’єднує майстерний сторітелінг, живу та незвично «нереалістичну» анімацію (яка часом нагадує стоп-моушн) і неповторну італійську атмосферу, яка змушує на виході з кінозалу задуматися про необхідність поїхати на море, купити собі морозиво та хоч на кілька днів забути власні турботи. Що ще можна просити від кіно?
+ атмосфера італійського літа
+ анімація
+ історія
