Квест для шести ніг

2020 рік цілком можна назвати роком Pixar (якщо ми говоримо про анімацію). У планах компанії випустити одразу дві оригінальних роботи — востаннє таке було (так, таке було) в 2015-му, коли на екранах з’явилися «Думками навиворіт» та «Хороший динозавр». Одразу тягне провести аналогію, адже у нас тут стрічка від Піта Доктера про метафізичні об’єкти та проект від новачка. Хоча гаразд, Ден Скенлон вже заслужив бедж «надійного режисера», адже у 2013 році працював над «Університетом монстрів». Щоправда, «Уперед» — це перша оригінальна робота постановника і він одразу примудрився влізти у дещо нову для Pixar тематику.

Сюжет стрічки розповідає про братів Барлі та Ієна, які живуть з мамою абсолютно різним життям. Перший, як старший, відомий місцевий шибайголова, який нічого не боїться, захоплюється класичним роком і фентезійною настільною грою, яка нагадує «Підземелля та Дракони». От тільки світ, де живуть брати, теж фентезійний, тому гоббі Барлі скоріше нагадує вивчення історії. Молодший, Ієн, протилежний до свого брата — сором’язливий, наляканий і дуже сумуючий за батьком, який помер ще до його народження. Але на 16-річчя він отримує подарунок — посох, який може повернути тата на 24 години. От тільки закляття не вдається, тому брати залишаються лише з ногами вітця та вирушають на пошуки каменя, що зможе допомогти закінчити почате.

Ден Скенлон, який є не лише режисером, а й автором оригінальної ідеї та сценаристом, використав власні підліткові переживання від втрати батька як основу для історії. Як результат, «Уперед» став першою «вузьконаправленою» картиною Pixar — замість говорити про загальнолюдські цінності, Скенлон концентрується на проблемах тінейджерів, братів/сестер та втрати близької людини. Через це стрічці бракує звичного для робіт компанії центрального ідеологічного стрижня. Чи це мінус? Навряд чи, оскільки замість цього режисер отримує можливість детальніше розкрити стосунки між героями.