Прощання з Альбукерке: огляд фільму El Camino: A Breaking Bad Movie

Цей матеріал скоріше не рецензія, а рекап. Все ж El Camino не можна назвати окремим повноцінним фільмом, це скоріше серія, розтягнута на дві години. І знаєте що? Вінсу Гіллігану потрібно пам’ятник поставити за таке рішення.

Драматична складова «Пуститися берега» завжди підштовхувала до думки, що з продовження серіалу можна зробити цікаву картину, яку й на «Оскар» не соромно номінувати. Щоправда специфіка серіальних продовжень доволі складна: тут або фанатів задовольняєш, або з нелогічних причин влаштовуєш Шекспіра у чужих декораціях. На щастя, Гілліган це розумів і правильно розставив пріоритети. El Camino — це стрічка лише для фанатів шоу. Та ще й відданих фанатів, яким цікаві персонажі та їхня доля, а не візуальні деталі та екшн.

Повнометражка починається одразу після фіналу «Пуститися берега», коли Джессі тікає з полону. Цей момент завжди був найбільшим «кліффхенгером» шоу — якщо решта сюжетних ліній закінчувалися однозначно, то у Пінкмана було чимало варіантів подальшого життя. Повернутися до виготовлення метамфетаміну? Залягти на дно? Пуститися берега? (ха!) Влізти ще у якусь аферу? Тож шоураннер вирішив поставити крапку в історії партнера Волтера Вайта. І як виявилося, її дійсно не вистачало попередні 6 років.

Але Вінс Гілліган не був би Вінсом Гілліганом, якби не влаштував нам мультимедійний досвід. Якщо ви не бачили усіх тизерів та трейлерів картини, обов’язково подивіться. Вони якраз створювали картину загадковості навколо продовження — складалося враження, що настав час Пінкмана взятися за віжки та влаштувати собі епічну пригоду. А що в результаті? Напевне, найбільш катарсисне закінчення сюжетної арки героя в історії серіалів.

Шоураннер «Пуститися берега» не зраджує собі, продовжуючи максимально реалістично розкручувати нитку життя Джессі — після рабства та жахливого вбивства Андреа потрібно розбиратися з ПТСР, а не влаштовувати нову лабораторію на колесах. El Camino не експлуатує звичний BITCH образ для того, щоб зібрати касу чи закласти наріжний камінь для спіноффу. Зломлений Пінкман всього лишень хоче забратися з клятого Альбукерке і більше ніколи його не бачити, почавши нове життя, про яке мріяв ще у п’ятому сезоні.

Картина ідеально перекликається з фіналом шоу — мова не лише про сценарні схожості (втеча — повернення заради помсти — катарсис), а й про загальну канву сюжету. Останні серії «Пуститися берега» остаточно завершували образ Волтера Вайта, не даючи жодної можливості для інтерпретації. Схоже, через 6 років Гілліган вирішив, що для винен Джессі те саме.

То ж частину картини складають флешбеки, де з’являються важливі для Пінкмана персонажі — Майк, Джейн та Волтер Вайт. Цікаво дивитися, як Вінс вписує їх діалоги між подіями серіалу. Особливо це стосується діалогу з героєм Браяна Кренстона, що відбувається одразу після знаменитої пригоди в пустелі, де обидва ледь не вмерли через проблеми з авто. Ці кілька повернень у минуло показують нам той ідейний бекграунд, який сформував хлопця, що колись додавав перець чілі у мет і з яким він відправляється у майбутнє.

Але скільки б я не говорив про «фанатськість» стрічки, часом складається, що Вінс Гілліган просто скучив за старими героями та вирішив до них повернутися. Може саме тому стрічка обійшлась без Сола Гудмена — персонажа Боба Оденкірка з головою вистачає у «Краще дзвоніть Солу». Щодо решти, то режисер та сценарист навіть не намагається розширяти історію, а лише додає кілька фінальних штрихів старими олівцями у знайому нам картину.

Ба більше, Гілліган виявився настільки зацікавленим у сюжеті, що взагалі забив на деякі візуальні елементи. Наприклад, вік акторів, яких навіть не намагалися омолоджувати для флешбеків, тож складається враження, що Пінкман раптом відростив кумедне друге підборіддя. Щоправда такий хід стане на заваді хіба дуже надокучливим глядачам — решта все одно млітиме від появи на екрані улюбленців та акторської гри Аарона Пола.

Чи необхідний був цей фільм? Ні, El Camino ніяк глобально не впливає на світ «Пуститися берега» і є лише невеличким подарунком Вінса самому собі та прихильникам. Але признаюся чесно, мені здається, що той факт, що фінальна серія шоу тепер називається не «Felina» (що розшифровується як «Кров, мет та сльози»), а «El Camino», дуже сильно змінює ідею серіалу. Адже коли ми покинули Волта у калюжі крові на підлозі лабораторії, то це було завершення історії про шлях від хорошої до поганої людини та наслідки вчинків, здійснених на цьому шляху.

Із завершенням арки Джессі «Пуститися берега» раптом перетворилося у шоу про складний шлях людини та її вроджене право змінитися. І знаєте що? Це дуже круто.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: