Смерть — це не вихід
Більшість ексклюзивів PlayStation за останні кілька років дуже схожі між собою: зазвичай це сюжетно-орієнтовані екшн-ігри від третьої особи з великим бюджетом. Sony розуміє, що God of War, The Last of Us чи Marvel’s Spider-Man продають консолі якнайкраще, тому й робить основну ставку на великі й дорогі ігри. Та це зовсім не означає, що в японській компанії відмовляються фінансувати менші чи то експериментальні проєкти. Загадати лише Death Stranding, яка більше схожа на дорогий артгауз, аніж на решту ігор від Sony, чи минулорічного сімейного «Секбоя» для PlayStation 5. Цього року до списку додалася ще й Returnal, що точнісінько, як і гра від Хідео Коджіми, є найсправжнішою інді за великі гроші.
За жанром Retural — це rouge-like (або «рогалик»); гра, що після кожної вашої смерті починається заново, але з деякими змінами. Сюжет Retural пояснює цю геймплейну особливість: Селіна, капітанка космічного корабля, розбилася на невідомій планеті, де після смерті якась невідома сила повертає її знову до життя. Власне, зрозуміти, що відбувається на планеті й вирватися з цього безкінечного дня бабака — наша основна місія.
Звучить це досить нетипово, як для ексклюзиву PlayStation 5, а грається й поготів. Фінська студія Housemarque донедавна робила інді-ігри в жанрі shoot-em-up — це коли ви наодинці з безліччю супротивників, і кулі летять у вас навіть не градом, а цілим водоспадом. Кулеве пекло стало візитівкою розробників і знайшло своє застосування в новій грі: мешканці планети дуже непривітні до космічних туристів, а тому за першої ж нагоди стрілятимуть у Селіну з усіх гармат. Якщо не бажаєте отримувати шкоду чи, що гірше, померти — а в цій грі такого краще не робити — доводиться опанувати шалений темп ігрового процесу, напруженого аж до поту на геймпаді.
Арсенал головної героїні обширний, однак вогнепальна зброя у ваших руках може бути лише одна. Натомість ви ладні збирати різного роду поліпшення, прокачувати зброю чи здобувати додаткове спорядження, без якого пройти в наступну локацію неможливо. Одні поліпшення, як от артефакти, допомагають прокачати володіння зброєю, збільшити силу ближніх атак чи додати будь-яких інших ситуативних «плюсиків». Інші ж поліпшення вимагатимуть у вас чогось взамін: наприклад, чіпляючи на себе спеціальних паразитів, вас очікуватиме суттєве поліпшення одних показників та одночасне погіршення інших. Іноді такі предмети можуть виявитися відверто шкідливими для проходження, тож добирати лут із локацій варто дуже уважно, аби не зіпсувати собі весь забіг.
Те саме стосується й зброї: нових іншопланетних автоматів, рушниць чи ракетниць можна знайти безліч, однак чи варто їх брати, вирішувати вам. В іграх цього жанру важливо знайти зручний для себе стиль гри, аби бути впевненим у своїх діях та ефективно просуватися вперед. На жаль, Returnal намагається усіляко завадити вашому комфорту. Після кожної смерті гра відбирає у вас майже все: ані зброї, ані поліпшень, ані більшості ресурсів. В інвентарі лишаються хіба перманентне оснащення, без якого неможливо просунутися сюжетом, та звичайний пістолет, а сама героїня прокидається поруч із розбитим кораблем у найпершій локації. І так щоразу.
Проте не лякайтесь аж занадто: перепроходити все наново гра не змушує. Якщо досягти арени з босом і вмерти — під час наступного забігу ви знайдете короткий шлях до нього. Якщо досягти наступних локацій та вмерти — ви знову ж таки знайдете короткі шляхи, але вже до телепортів у ці локації. Так, вам все одно доведеться витратити час, щоби знайти, де зрізати дорогу, але на це піде хвилин 5-10, а не години. До того ж після кожної смерті планета генерує рівні по-новому, і вони щоразу виглядають дещо інакшими — шаблон побудови у них приблизно однаковий, але це рятує від одноманітності й додає локаціям реграбельності.
Справді прикро стає від усвідомлення того, що після смерті ви майже повністю марнуєте все своє проходження. Назбирали крутих артефактів і збільшили своє здоров’я в два рази? Чи може знайшли ідеальну зброю й обвішалися корисними паразитами? Після смерті жоден з апгрейдів не лишається на Селіні — попервах це дійсно злить, адже більшість «рогаликів» побудована таким чином, щоби гравець відчував прогрес, хай скільки разів він не вмирає. У Returnal відчути прогрес вдасться лише після перемоги боса. Але й просто добігти до нього, ігноруючи всіх навкруги, як це зазвичай роблять у якихось Dark Souls, — дуже погана ідея. Тут ви вкрай залежні від прокачки, а тому бігти на боса «голим» рівняється суїциду. Тож аби добряче підготуватися до прийдешньої битви, вам доведеться витратити щонайменше пів години на збирання ресурсів. Та навіть це не гарантує вам блискавичної звитяги, бо ресурси сипляться рандомно та ще й завжди є шанс кріпко отримати на горіхи від рядових ворогів.
Але ж Returnal — це не лише перестрілки з монстрами, а ще й сюжет. Історія, що розгортається в грі, щонайменше інтригує: планета, на яку потрапила головна героїня, не завжди була такою ворожою. Колись тут мешкали розумні створіння, яких спіткало горе, і Селіні випадає нагода розібратися в хитросплетіннях їхньої історії. Через складність гри доводиться жадібно хапатися за кожну крупицю сюжету: аудіозаписи з тіл полеглої героїні з інших часових відрізків чи архіви іншопланетян час від часу підживлюють інтерес, доки ви в черговий раз намагаєтеся пробігти крізь локацію.
Сюжет, аудіовізуальне оформлення та динамічний геймплей — це три стовпи, на яких тримається адиктивність Returnal. Бо щоразу ти готовий пробачати їй усі знущання лише через те, як фантастично виглядають іншопланетні споруди та якими моторошними видаються локації й монстри, що їх ніби створював Ганс Ґігер за оповіданнями Говарда Лавкрафта. Звуки лунають буквально звідусіль, підсилюючи відчуття хтонічного жаху: навіть зброя тут гарчить наче жива (чи таки жива?). Ігровий процес найпростіше описати як поєднання Control та, пробачте, Mass Effect: Andromeda, але якщо ви раптом не грали в жодну з цих ігор, то будьте готові до дуже стрімких перестрілок, що вимагатимуть швидкої реакції та точності рухів.
Сюжет, аудіовізуальне оформлення та динамічний геймплей — це три стовпи, на яких тримається адиктивність Returnal.
Returnal — ексклюзив PlayStation 5, тож від нього очікуєш некстгену й використання потенціалу консолі. Саме цим гра й займається: завантаження між локаціями ледь не моментальні завдяки потужнястям SSD, а застосування функцій геймпаду на диво дуже широке. Завдяки вібрації на своїх долонях ви відчуєте краплі дощу, рявкіт зброї і ще силу силенну ситуативних ефектів. Застосування тригерів ще цікавіше: на лівому знаходяться відразу дві функції: легке натискання вмикає прицілювання, а сильніше — переводить зброю в альтернативний режим. Приємно спостерігати, як розробники не нехтують можливостями геймпада, і тактильний некстген таки не закінчився на минулорічному «Астроботі».
Коли в інтернеті люди вчергове жалітимуться, що Sony випускає лиш однакові блокбастери, покажіть їм Returnal. Це експериментальна гра з великим бюджетом від інді-розробників, яка схожа на безліч інших і водночас не має собі рівних. Це досвід, який майже перманетно тримає гравця фрустрованим і не має до нього ані краплини жалю, змушуючи вчитися лише на власних помилках. Це не та гра, за якою вийде розслабитися після роботи — але це безперечно та гра, яка принесе неймовірну кількість задоволення, якщо ви все ж таки зумієте її підкорити.
+ візуальний стиль
+ вагомий сюжет
+ застосування фішок геймпаду
+ адиктивний та динамічний геймплей
— надмірна недружелюбність ключових механік
