Острів Ікі: враження від повернення в Ghost of Tsushima
Минулого року я вже хвалив Ghost of Tsushima, і навіть двічі. В одному з матеріалів розповідав про те, чому гра не набридає: вона вміє цінувати час гравця й приносити насолоду навіть під час вибивання останніх трофеїв. Після виходу режисерської версії гри з’явилася чудова нагода повернутися до феодальної Японії й заразом перевірити, чи досі працює та сама ігрова магія.
Директор серії ігор Yakuza в одному інтерв’ю сказав, що розробники зі студії Sucker Punch «перевершили нас». Він щиро захоплювалися рівнем деталізації та атмосферою, яких вдалося досягти американцям. Попри всі історичні неточності та художні домисли Ghost of Tsushima є чи не найяскравішою репрезентацією японської культури. На його думку, таку гру давно мали б створити японці.
Доповнення «Острів Ікі», заради якого я й повернувся, допомогло згадати, а чого ж такого Sucker Punch там досягли. Ідеальною «Цушіма» не була, адже страждала від нудних діалогів, монотонних побічних квестів та відверто прохідного центрального сюжету. Подекуди виникали запитання й до технічного виконання гри, яке виглядало застарілим, як порівняти з будь-якою сучасною грою у відкритому світі. Та була у гри величезна перевага, яка здатна затьмарити всі недоліки — коли тобі дозволяють у неї грати, а не слухати діалоги, відірватися стає неможливо.
«Острів Ікі» не вносить якихось кардинальних змін у геймплей, адже це внутрішнє доповнення, а не спін-оф, як, скажімо, «Майлз Моралес». Однак навіть тут розробники не полінувалися, попрацювали над помилками й розвинули кілька ігрових моментів.
Візуально Ікі прекрасний, рівно як і Цушіма: до густих лісів і квітчатих полів додалися прибережні зони з піском і крабами та більше скелястих місцевостей. Розробники, безперечно, помітили захоплені реакції на лисичок в оригінальній грі, а тому на новому острові тварин побільшало. Мавпи, олені й маленькі пухкі котики — усіх можна не просто погладити, а ще задобрити грою на флейті та погодувати у відповідних мінііграх на мапі.
В культурі Японії давно закарбувалася традиції спостерігання за природою. Одна з них — ханамі, що означає «милування квітами». Коли квіти починають цвісти, люди збираються в парках і милуються їхньою красою, беруть вихідні на роботі або ж працюють на природі. Так ось Ghost of Tsushima — це ваше ханамі на десятки годин, якщо забажаєте. Як поглянути на гру під таким кутом, вона буде значно подібнішою до якогось Animal Crossing, аніж до інших представниць жанру action-rpg, бо ж спостерігання за оточенням тут — невіддільний елемент ігрового процесу.
Терапевтичний ефект від «Цушіми» часом не гірший, адже гра так само здатна бути релаксивною, неспішною й просто безмежно красивою. Він прослідковується і в якості деталізації оточення, і в активностях на мапі. Звісно, все це ми помітили ще рік тому, однак у цьому полягає есенція Ghost of Tsushima. Переконаний, вона так само вдало працюватиме, навіть якщо розробники додадуть новий контент іще за рік.
Утім Sucker Punch не стали просто копіпастити активності з Цушіми на Ікі, а додали до них кілька нових. Особливої уваги заслуговують три святилища з посиланнями на інші ексклюзиви PlayStation, де треба нетривіальним шляхом розгадати загадки, щоби здобути нові обладунки. Власне, одіж та зброя також вписуються в концепцію милування й змусять вас провести чимало часу у фотомоді, добираючи ідеальні поєднання броні та катани.
Та найцікавіші зміни досить неочікувано виявилися саме в сюжетній частині доповнення. Коли головний герой Джін Сакай відправляється на острів Ікі через загрозу нападу звідти моглолів, він пригадує, що там самураїв не люблять, а членів його родини — й поготів. Річ у тім, що острів Ікі свого часу пережив вторгнення самураїв на чолі з Кадзумасою Сакай, батьком Джіна. Бажаючи встановити панування на острові, самураї не жаліли нікого: ані рейдерів, ані мирних жителів, що ховали членів опору у своїх домівках.
Для населення острова самураї — таке ж зло, як і монголи, що прийшли на їхню землю нині. Доповнення розкриває ще більше подробиць із дитинства Джіна, яка минуло саме під час боїв на Ікі. Воно гостріше характеризує батька головного героя й ущент розбиває уявлення про цього персонажа, закладені сюжетом оригінальної гри. «Острів Ікі» — суто особиста історія родини Сакай і безпосередньо Джіна, яка працює не лише як приквел, а й остаточно формує характер протагоніста.
Ми вже бачили, як Джін бореться сам із собою, коли наплював на самурайські чесноти й вирішив, що в бою з монголами варто вдаватися до будь-яких засобів, відкинувши балачки про високі честь та гідність. Тут ми знову бачимо боротьбу Джіна, цього разу не лише зі своїми методами, а й із суперечливим минулим, яке батько залишив синові в спадок. Що важливо, доповнення не намагається відбілити самураїв, а Джін не поспішає виправдовуватися — після оригінального сюжету з «чорно-білим» протиставленням славетних самураїв та кровожерливих монголів це здається феноменальним сценарним досягненням.
Якщо ви досі не торкалися Ghost of Tsushima, зараз з’явилася чудова нагоди нарешті це зробити, бо ж великих ексклюзивів для PlayStation цього року годі й чекати. Але раджу залишити «Острів Ікі» наостанок, адже доповнення має унікальну силу переосмислити ваші враження від пройденого шляху на Цушімі. А якщо це ваша повторна мандрівка до віртуальної Японії, то «Острів Ікі» попіклується про те, аби ви схотіли ще кілька таких доповнень.
