Засновано на реальних подіях: чи варто дивитися серіал Little America
Apple TV+ робили ставку на зірковий склад «Ранкового шоу», мальовниче фентезі «Бачу» і плоттвісти від самого М. Найта Ш’ямалана у «Дім з прислугою». Натомість американська преса вся як одна написала, що саме Little America — найкраще шоу, яке випускав стрімінг. Чи справді перед нами геніальний серіал? Навряд. Але чарівність цієї антології, яка підкорила критиків, вбачається одразу.
Варто дивитись, якщо:
Ви любите історії засновані на реальних подіях. Не потрібно винаходити велосипед у спробі показати якусь нову оригінальну історію — кожному з нас є що розказати, подумали Apple TV+ і взялися за реальні маленькі розповіді емігрантів з Індіїі, Сирії, Мексики, Нігерії. Кожен з епізодів — реальний випадок, наглядна демонстрація з якими класовими проблемами, бідністю та бюрократією стикалися іноземці, що прагнули легально стати громадянами США. Всі вони мають ясні голови і певно трохи більш уперті за решту, адже спромоглися не опустити руки і не повернутися додому, залишившись у оточенні, яке не одразу готове їх приймати. В кінці кожного епізоду глядачам показують фото реальної людини, чия історія була щойно проілюстрована, і коротку біографію про її подальшу долю, що, звісно, надихає ще більше. Всі ці герої неначе вихоплені з безликої людської маси, яку так легко демонізувати допоки не роздивитися їхні обличчя детальніше.
Ви хочете трохи доброти. Окей, на таких історіях дуже просто спекулювати, скажете ви і будете праві. Але шоу Apple TV+ примудряється не бути політичним. Серіал не пропонуй прямих коментарів щодо поточного ставлення США до імміграції. Достатньо спостерігати за історіями, що розгортаються у 70-х, 80-х та 90-х роках, тобто в помітно інакшому соціальному кліматі. Жодна з розповідей не скочується в показову трагедію знедолених — головні герої Little America можуть бути бідними, але не заломують руки від безвиході і не опускаються на самісіньке соціальне дно тому що не можуть отримати громадянство чи знайти роботу. Антологія від Apple TV+ лише на перший погляд здається таргетованим продуктом, але це доволі універсальні історії, як не дозволити своєму походженню чи соціальному статусу диктувати умови життя.
Не варто дивитись, якщо:
Ви шукаєте щось дійсно оригінальне. При всій зворушливості показаних тут історій, але графа «заснована на реальних подіях» не може бути єдиною перевагою кіно чи серіалу. Переносити чиюсь біографію на екран варто з думкою про те, які переваги такого виду сторітелінгу ви збираєтесь використати — герметичний сценарій, небанальні операторські техніки, осмислений монтаж. На жаль, в Little America таких знахідок практично немає. З кінематографічної точки зору це доволі рядовий серіал. Єдине виключення — практично повністю німий епізод, в якому жінка встановлює зв’язок з чоловіком на мовчазному йога-ретріті. Часом історію рятують харизматичні головні герої, але такі є, на жаль, далеко не у кожному епізоді.
Ви погодитеся з наступною доволі суб’єктивною думкою. Якщо дивитися епізоди один за одним без довгих перерв, паттерн побудови сюжету вимальовується доволі швидко. Як і багато історій іммігрантів, майже кожна з серій розповідає про подолання чи протистояння практично непереборним негараздам героїв. З часом складається враження, що іммігранти мають заслужити нашу емпатію, заробити право бути в Америці і отримати свій шанс знайти щастя. Грубо кажучи, у США подібні історії можна трактувати як довідник по громадянству для нелегалів, і як надихаючі історії для білих людей, які хочуть вірити у власну толерантність.
У менш цинічному світі Little America, можливо, стала би найдобрішим серіалом року, але особисто для мене цього не відбулося. Частково через те, що її автори свідомо відмовляються досліджувати причини з яких ці персонажі не можуть вступити до коледжу/ дозволити собі повноцінний дім/ купити квиток аби з’їздити до батьків на батьківщину. У такій побудові сюжету, ймовірно, є своє благородство — гідне життя можна прожити, будучи іммігрантом-менеджером мотелю, так. Але у подібному підходу є і зворотний бік — намагання переконати нас, що іммігранти мають усі можливості бути реалізованими на чужій землі, тоді як у більшості випадків це не так.
