«Рекапери»: чи варто дивитися серіал «Кульгаві коні» від Apple TV+
1 квітня на Apple TV+ вийшов зовсім не комедійний серіал «Кульгаві коні», який розповідає про будні найбільш депресивного підрозділу британського MI5.
Екранізацію серії шпигунських романів Міка Геррона вже продовжили на кілька сезонів, вже відзнявши другий сезон. У нашому новому подкасті «Рекапери» Юра і Микита обговорили переваги і недоліки шоу. Подкаст можна послухати на всіх основних подкаст-платформах, а нижче почитати короткий текстовий варіянт для усіх, хто більше любить текст.
Варто дивитися «Кульгаві коні», якщо:
Вам подобаються реалістичні історії про шпигунів. Серіал від Apple поєднує у собі і динаміку Джейсона Борна і неспішну бюрократичну роботу романів Джона Ле Карре.
Завдяки цьому серіал тримає баланс між динамічними переслідуваннями та заплутаною грою всередині MI5, де кожен має власні інтереси та амбіції. При цьому ви не знайдете у шоу жодного відбіленого персонажа — навіть найбільш позитивні герої отримують свою порцію бруду та проблем.
Вам подобаються актуальні історії. Не те, щоб білий екстремізм був чимось новим для сучасного глядача (перш за все, через реальність, у якій ми живемо), але «Кульгаві коні» підходять до цієї проблеми максимально комплексно, не просто демонструючи фанатиків, готові вбивати заради власних привілегій.
Як результат, ми отримуємо повноцінну сюжетну лінію, яка розкриває мотиви та особистості антагоністів серіалу, досліджуючи проблему поширення ксенофобних та расистських ідеологій в сучасному суспільстві.
Вам подобається Ґері Олдмен. І ви хочете, щоб він отримав «Еммі».
Вам подобаються серіали, які не вимагають годин додаткового дослідження реддіта. «Кульгаві коні» по своїй суті є доволі старомодним серіалом, який не вимагає у свого глядача нічого, окрім безпосереднього перегляду серіалу і не змушує тричі передивлятися епізод, аби впевнитися, що не пропустив ніякого референса чи прихованого великоднього яйця.
Не варто дивитися «Кульгаві коні», якщо:
Вам подобається, коли серіал кидає вам виклик. У перших епізодах ще може здатися, що «Кульгаві коні» готують кілька плоттвістів, базованих на уважності глядача, який при достатній увазі зміг би розгадати сюжетні повороти ще до їх настання. Але з часом розумієш, що хоч неочікуваних подій вистачає, підготуватися до них немає жодної можливості.
Сценаристам не цікаво гратися з глядачами в ігри розуму, як це полюбляють робити сучасні шоураннери. Все, що готові робити «Кульгаві коні» — це зайняти ваш час на 6 годин, подарувавши красиву картинку і розумний сюжет. Не більше і не менше.
Вам подобаються історії про пішаків, які стають генералами. У серіалі немає плейбоїв, які спокушають дівчат, зате є цілий відділ невдах, яких відправили у «Болото» за різноманітні промахи: від провалених місій до забутої секретної теки в метро. Здавалося б, ідеальне середовище для народження нового героя, який спокутає власну вину і переродиться у лідера. Але «Кульгаві коні» йдуть в іншому напрямі.
Серіалу подобається власний реалізм, який раз за разом підтверджує, що персонажі потрапили у «Болото» не через сюжетні потреби, а тому що вони не дуже хороші шпигуни. І навіть якщо вони примудряються зробити щось хороше, то це сприймається скоріше як випадковість, яка навряд чи повториться, а не шлях героя.
