«Оскар 2021»: розбираємося в номінаціях

Американська кіноакадемія оголосила своїх номінантів і може спати більш-менш спокійно. У «Манка» Девіда Фінчера 10 номінацій, а у решти картин з категорії «Найкращий фільм» — збалансовано 5-6. Такої гармонії у списку претендентів не було давно. Авжеж, завжди знайдеться місце для гештегу #OscarsSoWhite, і 2021-й не виняток. Завжди знайдеться Аарон Соркін, який, здавалося б, ніколи не доведе кіношній спільноті, що він справжній режисер. Завжди у список номінантів проскочить хтось, кого там не зовсім чекали. Традиційно розбираємо номінації під критичним поглядом.

Спайк Лі і більше афроамериканського кіно

Ніколи такого не було і ось знову — одного з провідних афро-американських режисерів сучасності Спайка Лі кричуще проігнорували на «Оскарах». У антивоєнної драми «Da 5 Bloods» лише одна номінація — за найкращу музику від джазового генія Теренса Бланшара. При цьому на номінацію заслуговував як мінімум Делрой Ліндо у ролі напівбожевільного ветерана в’єтнамьскої війни Пола.

Перемога «Чорного кланівця» у категорії «Найкращий адаптований сценарій» у 2018-му була справжньою удачею, враховуючи, що попередні номінації (за фільми «Роби як треба» і «Малкольм Ікс») не принесли постановнику бажаної перемоги. Всі ми знаємо, що Лі не схильний приховувати поганий настрій від публіки, тож уявляємо його resting bitch face під час оголошення. Втім, у Спайка попереду головування на (ймовірному) Каннському кінофестивалі у липні, тож бажаємо режисерові скоріше забути про «Оскар 2021» як страшний сон.

Тим часом повз номінацію «Найкращий фільм» пролетіли не лише «Da 5 Bloods», а й «Одна ніч у Маямі», «Ма Рейні: Мати блюзу» і «Сполучені штати проти Біллі Голлідей». Всі три картини присвячені непростому періоду історії афроамериканської спільноти в середині 20-го століття. Цікаво, що «Da 5 Bloods», «Одна ніч у Маямі» та «Ма Рейні: Мати блюзу» потрапили у шорт-лист номінації «Найкращий акторський склад» на Screen Actors Guild Awards, що, по ідеї, гарантує місце на «Оскарі». Втім, серед дев’яти номінантів на головний «Оскар» знайшлось місце лише для одного афроамериканського кіно — «Іуда і чорний месія». Але про нього в наступному розділі.

Лейкіт Стенфілд і трохи хаосу в акторських номінаціях

Найбільша загадка «Оскару 2021» — так хто ж усе-таки головний герой фільму «Іуда і чорний месія»? Деніел Калуя отримав номінацію як «Найкращий актор другого плану» за роль Фреда Гемптона — голови чиказьких Чорних Пантер в 60-х. Калуя має всі шанси забрати свій «Оскар», оскільки вже переміг в аналогічній номінації на «Золотому глобусі» та Critics’ Choice Awards. Водночас Лейкіт Стенфілд з’явився у тій самій категорії, номінований за той самий фільм, у якому зіграв інформатора ФБР Вільяма О’Нілла.

В LA Times такий конфуз спробували пояснити: мовляв, це звичайна процедура голосування з незвичним результатом. Вочевидь і Стенфілда, і Калую подали на обидві акторські номінації — головну та другорядну. План був такий, що Калуя отримає місце у другорядному шортлисті, а Стенфілд — у головному. Ось тільки конкуренція за «Найкращого актора» виявилася в рази сильнішою (як мінімум тому, що там чинно передбачене місце для титанів Ґері Олдмена та Ентоні Гопкінса). Тим часом для категорії «Найкращий актор другого плану» Стенфілду якраз вистачило голосів. Що ж, аби не Джаред Лето за «Дрібниці»!

Ще один конфуз стався з Ґленн Клоуз. Актриса отримала номінацію за другорядну роль у зовсім не обов’язковому фільмі Рона Ховарда «Сільська елегія». Водночас за ту саму роль Клоуз номінували на «Золоту малину». Ось що буває, коли хороша актриса підписується на прохідне кіно. Ймовірно, Кіноакадемія хоче залагодити провину за «Оскар 2019», коли замість Клоуз за драму «Дружина» золоту статуетку за «Найкращу жіночу роль» взяла Олівія Колман («Фаворитка»). Зрештою, у «Сільській елегії» була ще одна прекрасна акторка Емі Адамс, у якої кружляння навколо «Оскару» тривають ще довше — шість номінацій не дадуть збрехати.

Між тим, в акторських номінаціях новий рекорд, і навіть без префіксу «анти»: серед двадцяти номінованих акторів половина — виконавці афроамериканського, азійського та арабського походження. Камерний хіт Санденсу «Мінарі» не підкорив «Золотий глобус», проте оскарівська кампанія, схоже, принесе студії А24 бажану увагу до Стівена Йона та Юн Йо-джон. Нагорода за «Найкращу чоловічу роль» найвірогідніше та цілком заслужено посмертно піде Чедвіку Боузману. Леслі Одом-молодший у ролі Сема Кука гідно представляє на «Оскарах» «Одну ніч у Маямі», а Різ Ахмед («Звук металу») навіть без перемоги вже отримав статус багатообіцяючого новачка у вищій лізі.

Останні кілька місяців фігурування сиквелу «Бората» в нагородному сезоні нікого не дивує. Але погодьтеся, що болгарська акторка Марія Бакалова як найвірогідніша переможниця у номінації «Найкраща актриса другого плану» — щось нове для Кіноакадемії. Перевтілення Бакалової в наївну та недалеку доньку Бората вражає, втім, є підозра, що члени Кіноакадемії захотіли відмітити її ще й за сміливість у сцені скандального інтерв’ю з республіканцем та колишнім мером Нью-Йорку Руді Джуліані.

Тим часом оскарівські номінації вкотре показали, що «Золотий глобус» у сезоні нагород — не завжди репрезентативна нагорода. Лауреатки цьогорічного Глобусу Розамунд Пайк («Аферистка») та Джоді Фостер («Мавританець») навіть не потрапили у шортлист «Оскару».

Стежка, яку протоптали «Паразити»

Після перемоги «Паразитів» на минулорічному «Оскарі» всі говорили, що європейське кіно починає пробиватися у закритий елітарний клуб голлівудських нагород. А потім сталась пандемія, Канни відмінили, Венеційський кінофестиваль пройшов у гібридному форматі і тому самому європейському кіно не було де сяяти у променях слави. Саме тому бачити кілька картин неамериканського виробництва у списку номінантів — по-справжньому хороша новина. До речі, мова зараз не про категорію «Найкращий іншомовний фільм», тобто умовне оскарівське гетто, через чий кордон європейське кіно ніколи не мало шансу пробитися.

Томас Вінтерберг увірвався в категорію «Найкращий режисер» за трагікомедію «Ще по одній» з Мадсом Міккельсеном. Якби не пандемія, «Ще по одній» міг би взяти «Золоту пальмову гілку» Канн, тож увага з боку Кіноакадемії навіть закономірна.

У категорії «Найкращий грим» та «Найкращі костюми» зовсім несподівано з’явився «Піноккіо» Маттео Гарроне. Але якщо копнути глибше, то виявиться, що фільм йшов на Різдво у Сполучених Штатах, отримав хороші відгуки критиків і відпрацював непогану промокампанію для «Оскару», зібравши ряд європейських нагород саме за художнє оформлення, грим та костюми. Не здивуємося, якщо справа закінчиться «Оскаром».

Втім, звання WTF нагородного сезону відходить індійсько-американському фільмові «Білий тигр» Раміна Бахрані, який тихо вийшов на Netflix, навіть не маючи фестивальної прем’єри, а потім отримав номінацію за «Найкращий адаптований сценарій».

Ірано-американець Рамін Бахрані не те щоб новачок у кіно — за плечима у режисера 15 років кар’єри сценариста і режисера, а також покази фільмів у Венеції, Каннах та Торонто. Втім, «Білий тигр» це скоріше «темна конячка» (вибачте) нагородного сезону, яка ще до «Оскару» встигла отримати аналогічні номінації від BAFTA та Writers Guild Awards.

Аарон Соркін та rejected club

Багато хто думає, що місце Вінтерберга у номінації «Найкращий режисер» мав би зайняти Аарон Соркін («Суд над чиказькою сімкою»). Мовляв, пора визнати, що сценарист «Соціальної мережі» та «Стіва Джобса» навчився і сам кіно знімати. Але, здається, голлівудська спільнота до такого ще не готова, тож цього року Соркіну влаштували «Арго» — номінували на всі ключові трофеї, крім режисерського (прямо як Аффлека у 2013-му).

Втім, навіть без Соркіна ця категорія завжди була й буде болючим місцем «Оскару». Адже «Найкращий режисер» вже багато років поспіль — закритий чоловічий клуб, куди надзвичайно важко потрапити жінці. Цього року прокляття вдалося зруйнувати, бо у номінації аж дві постановниці — Хлоя Чжао («Земля кочівників») та Емералд Феннелл («Перспективна дівчина»). По-хорошому, там мала б бути і Реджина Кінг («Одна ніч у Маямі»), тим більше, що за свій фільм авторка отримала нагороду у Венеції.

Тим часом Кіноакадемія проігнорувала ще одного достойного автора — Джека Фінчера. «Манк» претендує на рекордні десять «Оскарів», та серед них немає номінації за «Найкращий оригінальний сценарій». Безсердечна Кіноакадемія, здається, зовсім не вражена тим фактом, що Девід Фінчер зняв кіно за першоджерелом покійного батька.

Ще один режисер, що залишився за бортом — Педро Альмодовар. Постановник зняв короткометражку «Людський голос», у якій ключову та єдину роль блискуче виконала Тільда Свінтон, а в основі сценарію — п’єса самого Жана Кокто. Певно, Альмодовар занадто великий режисер для такої номінації як «Найкращий короткометражний фільм».

Зате на «Оскар» їде пісня «Husavik» з дурнуватої комедії «Євробачення: Історія вогняної саги», тож є велика вірогідність побачити на сцені театру «Долбі» Вілла Феррела у блискучих штанах.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: