Повернення у джунглі
Можна було б дивуватися тому, наскільки актуальною видається нова стрічка Спайка Лі у контексті американських подій – поки містами США розгортаються протести проти насильства над темношкірим населенням, постановник напряму озвучує лозунг «black lives matter». І все ж, нічого дивного у цьому співпадінні немає – це далеко не перший (і точно не останній) раз, коли Лі звертався до тем расової дискримінації, цінності життя афроамериканців, поліцейського насильства та історичних травм. Критики режисера часом зневажливо скаржаться на те, що Спайк постійно береться за одні й ті самі питання – і в цьому є частка правди. Але що йому залишається робити, якщо проблеми, які він зображує, не вирішуються протягом десятиліть?
Оригінальна назва фільму Da 5 Bloods відсилає до того, як себе називали темношкірі солдати у 1960-1970-х – слово blood натякало на глибокий, майже родинний зв’язок між кожним афроамериканцем на війні. На жаль, при спробах перекласти її як «5 братів» чи «5 корешів» губляться особливості афроамериканського сленгу, який мало хто використовує настільки влучно, як Спайк Лі. Тож ми вирішили не шукати відповідники, які б розкривали суть назви лише частково, і у рецензії використовуємо англомовний варіант.
У центрі подій – колишні побратими, які служили у В’єтнамі: Пол (Делрой Ліндо), Отіс (Кларк Пітерс) та Мелвін (Ісая Вітлок-молодший). Чоловіки вже постаріли, мало спілкуються, але вирішили все ж повернутися у Азію, щоб віднайти могилу свого командира Нормана (Чедвік Боузман), який трагічно загинув під час війни. Звісно, у героїв є ще й інша, трохи практичніша мотивація – поруч із залишками Нормана вони колись закопали цілу скриню золота. Тепер ці скарби можна непомітно транспортувати назад в Америку – залишилось тільки знайти давно забуте місце серед джунглів, відкопати скриню і не пересваритись під час пошуків. Якщо ви колись дивились хоч якийсь фільм про війну, то напевне вже зрозуміли, що змії та міни – ніщо у порівнянні зі складними стосунками параноїдальних та втомлених товаришів.
- Оригінальна назва
- Da 5 Bloods
- Тривалість
- 154 хв
- Прем’єра
- 12 Червня 2020
- Жанр
- Військова драма
- Режисер
- Спайк Лі
- Актори
- Делрой Ліндо, Кларк Пітерс, Ісая Вітлок-молодший, Чедвик Боузман
Можливо, сам сюжет Da 5 Bloods і не здивує любителів жанрового кіно, але Спайк Лі розглядає класичну історію під цілком новою оптикою, і наповнює її несподіваними емоціями.
До речі, у фільмі використано незвичний, але глибоко символічний прийом – у флешбеках ми бачимо молодого Чедвіка Боузмена, але решта героїв виглядають так само, як і у сучасності. Це може трохи спантеличувати, але річ не лише у тому, що постановник не дуже довіряє комп’ютерному омолодженню, чи не оцінив «Ірландця» Скорсезе. Незмінна зовнішність героїв показує, що якраз події у В’єтнамі зробили їх тими, ким вони є зараз, і що усі спогади відтворено уже з точки зору дорослих чоловіків, які оглядаються на свій досвід.
Загалом, Da 5 Bloods – саме те, що можна було очікувати від пригодницького фільму, знятого Лі. Іншими словами, це оманливо проста, атмосферна жанрова історія, яка непомітно перетворюється на емоційний, наповнений болем маніфест. Спайк в своїх лекціях про режисуру розповідає, що рідко починає писати сценарій у звичайних блокнотах, а натомість роками збирає цілі коробки, набиті невеликими картками. На кожній з них записані чи намальовані якісь асоціації, уривки фраз, референси чи слова пісень, окремі сюжетні ходи чи вирвані з контексту розкадровки сцен. І Da 5 Bloods за своїм форматом скоріше нагадує не детально продуману студійну картину, а колаж з усіх цих карток, замальовок та витягнутих зі схованки артефактів, які роками терпляче збирали пилюку у закутках, а тепер нарешті опинились у нас перед очима. Відсилки до Годара, шматки промов Мухаммеда Алі та Малкольма Ікса, обов’язковий «Політ валькірій», запозичений з «Апокаліпсису сьогодні», оммаж «Скарбам Сієрра Мадре», жарти про Трампа та кадри антивоєнних протестів – тональність стрічки змінюється з кожною сценою.
У цьому, напевне, і єдиний недолік фільму – працюючи з режисерами на кшталт Лі, Netflix нічим не обмежують політ їх фантазії, і часом картина перетворюється на емоційний, яскравий, але трохи неконтрольований потік свідомості. Особисто мені на це складно скаржитись – навіть коли фільм трохи втрачає свій темп, а сценарій відволікається на якісь другорядні історії, то Спайку залишається, що сказати. Тим паче, що стрічка все ж не втрачає фокус – у першу чергу, завдяки блискучій грі Делроя Ліндо. Його Пол спочатку скидається на карикатуру (вже в одній із перших сцен персонаж гордо заявляє про те, що підтримує президента Трампа), але згодом стає одним із найскладніших, найтрагічніших героїв у фільмографії Спайка Лі. Темношкірий республіканець, в’єтнамський ветеран з ПТСР, який колись втратив свого найближчого друга, впертий та холодний чоловік, який любить свого сина, але ніяк не може налагодити з ним стосунки – здавалось би, з таких кліше складно зліпити живу людину. Але Делрою Ліндо вдається відкинути усі штампи та показати нам зламаного, наляканого та розлюченого несправедливістю чоловіка, який так і не стає повноцінним протагоністом фільму, але залишається його оголеним нервом та емоційним центром.
Цікавий історичний факт: з усіх американських солдатів, які воювали у В’єтнамі, більше 30% були темношкірими. Так, майже третина. При цьому, Da 5 Bloods – перша військова драма, яка показує жертви афроамериканців у цій війні. Так, у «Апокаліпсисі сьогодні» був герой юного Лоуренса Фішборна, і поодинокі темношкірі персонажі фігурували у інших стрічках про війну, але до цього голлівудське кіно жодним чином не натякало на те, наскільки масштабною була роль афроамериканських солдат у В’єтнамі. Можливо, сам сюжет Da 5 Bloods і не здивує любителів жанрового кіно, але Спайк Лі розглядає класичну історію під цілком новою оптикою, і наповнює її несподіваними емоціями. На жаль, вона ще довго буде актуальною у нашому нетерпимому світі, але як добре, що вона взагалі вийшла на екрани.
— блискуча акторська гра
— вдала операторська робота
— сміливий підхід до маловідомих політичних тем
— трохи нерівний темп
