«Опівнічний сеанс»: чим «Фарго» виділяється серед інших фільмів братів Коенів

У нашому новому подкасті «Опівнічний сеанс», ми обговорюємо фільми, які варто подивитися і завжди хочеться передивитися. Завдяки голосуванню патронів, першою ластівкою стала картина «Фарго» братів Ітана та Джоела Коенів.

У пілотному випуску Микита і Юра обговорюють особливості фільму порівняно з іншими картинами 90х, підхід режисерів до зображення злочинців, чудову гру Френсіс МакДорманд та ще чимало фактів, пов’язаних з фільмом. Прослухати подкаст ви можете на усіх публічних платформах, а нижче знайти текстову добірку цікавих фактів, які обговорювалися у випуску.

Цікаві деталі про «Фарго»:

— режисером картини вказаний лише Джоел Коен, оскільки на момент релізу правила Кіноакадемії дозволяли вказувати більше одного режисера лише у випадку подружньої пари. Пізніше, коли родинні зв’язки також стали підставою для «подвійного» постановника, Коени почали фігурувати у титрах разом.

Хоча самих Коенів, схоже, це не надто обходило, оскільки монтують фільми вони під спільним псевдонімом Родерік Джейнс. І цей Родерік Джейнс вже двічі номінувався на «Оскар».

— попри те, що картина має назву «Фарго», безпосередньо у містечку Фарго відбувається лише перша сцена фільму.

— незважаючи на те, що головною героїнею «Фарго» є героїня Френсіс МакДорманд, вона з’являється лише на 30-й хвилині. При цьому сценарій фільму дуже грамотно грає на різниці між Мардж Ґандерсон та типовими героями того часу, створюючи для неї образ компетентної та впевненої у собі поліцейської під «каптуром» дуже милої вагітної жінки. Таким чином вона протиставляється маскулінним героям того часу — Джону МакКлейну чи Мартіну Ріґґсу.

— сцена першої розмови в машині героїв Стіва Бушемі та Пітера Стормаре є таким собі діалогом режисерів з Тарантіно. От тільки якщо у Квентіна песонажі завжди ведуть цікаві бесіди на попкультурні теми, то бандити з «Фарґо» виявляються надто різними та не надто розумними, щоб поговорити хоч про щось.

— Коени не романтизують злочинців, адже намагаються дивитися на них якомога реалітичніше — як на не надто розумних посіпак, яких на шлях бандитизму приводить не високий інтелект і талант, а нужда.

— одна з найсильніших сторін сценаріїв Коенів — другорядні персонажі, яким вони не бояться давати більше слів та екранного часу. В Голлівуді існує термін «6 and under» — актори, які говорять шість чи менше реплік, отримують менший гонорар. Як бачимо, режисери не скупляться на те, щоб у їхніх фільмах було достатньо героїв, за яких чіпляється око.

— найбільша відмінність «Фарґо» від інших фільмів братів Коенів — це відсутність звичного для них цинізму. Світ фільму на диво дуальний: персонажі, які вчиняють погано, отримують покарання, а персонажі, які чинять добро, продовжують своє приємне та спокійне життя.

— попри те, що на початку фільму ми бачимо плашку про те, що фільм заснований на реальних подіях, це не правда. Режисери використали окремі новини про дивні злочини (наприклад, про вбивство за допомогою подрібнювача) і склеїли з цього єдини сюжет про свої рідні місця. Серед подій фільму є також пригода, яка трапилася з одним з братів — він потрапив на набридливого продавця авто, дії якого приписав герою Вільяма Мейсі.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: