10 найкращих фільмів 2021 року за версією редакції Vertigo

Автор Vertigo

Кінець року — час для підсумків. Цього року вони одразу в двох форматах. Частина редакції обговорила список найкращих фільмів року у форматі подкасту, який вже можна послухати на всіх подкаст-платформах.

Але не сподівайтеся знайти нижче просто текстову версію подкасту. Для матеріалу ми усі проранжували найкращі фільми року і склали список за стандартною для себе схемою. То ж він може дещо відрізнятися від розмови!

Нагадаємо, у список потрапили фільми, які у 2021 році вийшли в Україні у кінопрокат або на стрімінгах.

10 місце

Зелений лицар

Режисер: Девід Ловрі

«Зелений лицар» – не просто екранізація однієї із найвідоміших (та найбільш складних для інтерпретації) легенд Артуріанського циклу, це ще й фантастичне дослідження легенд як світового феномену, і того, як розуміємо поняття честі та долі. Лоуері водночас створив епічне, захоплююче кіно, повне середньовічної брутальності, зловісної магії та спокуси, і елегантну головоломку, яку хочеться розглядати під різними кутами та аналізувати кожну її дрібну деталь.

Якраз ця відкритість до інтерпретацій і робить стрічку Лоуері близькою за духом до її літературного першоджерела – можливо, знавці британського Середньовіччя і могли би дорікнути режисерові за те, що він вільно поводиться із історичним сеттингом, зате фільм вийшов напрочуд поетичний у тому сенсі слова, що він дозволяє кожному глядачеві побачити в собі щось своє.

9 місце

Титан

Режисер: Джулія Дюкурно

Щойно Спайк Лі випадково зарано оголосив перемогу «Титана» на Каннському кінофестивалі, як фільм Джулії Дюкурно відразу почали порівнювати із ще одним провокативним переможцем фестивалю – «Автокатастрофою» Девіда Кроненберга. На перший погляд може здатися, що стрічки справді схожі – вони знаходять щось фетишистське в смертельному зіткненні металу та плоті, і Дюкурно багато в чому послуговується візуальною традицією боді-горору, яку Кроненберг свого часу довів до естетичного та філософського максимуму. Але якщо «Автокатастрофа» – методологічне дослідження незбагненних фетишів (не дарма Роджер Еберт порівнював стрічку із «порнографією для комп’ютерів»), то «Титан» виявляється чимось набагато ніжнішим та інтимнішим.

Так, тут вистачає по-справжньому огидних образів та відчайдушного насильства, але придивитися трішки ближче, то перед нами оголюється цілком зрозуміла історія про жертву сексуального аб’юзу, яка дивом знаходить прощення та безумовну любов. І той факт, що Дюкурно зуміла розповісти настільки життєву історію за допомогою своєї навіженої естетики, і жодним чином не намагалася зробити свій фільм більш доступним та приємним – справжнісіньке диво.

8 місце

Мітчелли проти машин

Режисер: Джефф Роу, Майк Ріанда

Два роки тому Sony неочікувано заявила претензію на те, щоб називатися однією з найпрогресивніших анімаційних студій Голлівуду. До 2021 року «Людина-павук:Навколо всесвіту» видавався скоріше заявкою, успіх якої можа й не повторити.

Вихід «Мітчеллів» змінив ситуацію. Тепер можна без перебільшень стверджувати, що Sony — флагман анімації на рівні з Pixar. Але якщо вічний лідер продовжує вражати глибиною сюжетів та реалістичністю картинки, то новачок дивує абсолютно новим підходом до анімації, змішуючи різні стилі, використовуючи youtube-відео, перетворючи екран на величезний колаж, який штовхає індустрію вперед. І це прекрасно.

7 місце

Тік, так... Бум!

Режисер: Лін-Мануель Міранда

Цього року на екрани вийшли одразу чотири великі мюзикли, до трьох з яких доклав руку Мірана: написав пісні до діснеївського «Енканто», взяв участь в екранізації власного бродвейського хіта «На висотах Нью-Йорку» і поставив для Netflix «Тік, так… Бум!». І якщо перші дві історії чудово спрацювали у звичних для них рамках, то стрічка для стрімінгів вийшла за звичні рамки.

Картина є екранізацією однойменного рок-монологу бродвейського автора і композитора Джонатана Ларсона про те, як він намагався написати свій перший мюзикл, «Супербія». Попри музичні номери, центральним елементом фільму залишається історія — ода невдачам, які трапляються в нашому житті і змушують рухатися далі. Лін-Мануель встигає і позагравати з вічною проблемою пропущених дедлайнів, і показує проблематику пандемії СНІД на початку 90-х, і перетворює «Тік, так… Бум!» на великодній кошик, наповнений приємними камео від зірок Бродвею (що навряд чи цікаво українському глядачеві).

6 місце

В руках пса

Режисер: Джей Кемпіон

Той факт, що Джейн Кемпіон, визнана майстриня, напише хороший сценарій, ні у кого не викликав сумнівів. Той факт, що вона хороша режисерка, теж ні у кого не викликав сумнівів. Чи хтось сумнівався в акторських здібностях Бенедикта Камбербетча, Кірстен Данст чи Джессі Племонса? Ні. Чи переживав хтось, що продюсерський цех Netflix знищить творчий задум Кемпіон? Можливо, але малоймовірно. То чи були люди, які сумнівалися в успіху «В руках пса»? Навряд чи. Чи виправдав він усі аванси? Однозначно.

Джейн Кемпіон не просто зняла хороший фільм — вона загнала себе у жорсткі рамки, які лише покращили сценарій стрічки завдяки винахідливості сценристки та режисерки, яка без флешбеків та зайвих розмов змогла розкрити своїх персонажів через поведінку й вчинки. Так, картині, сповненій неймовірних пейзажів та холодних героїв, часом бракує емоційного зв’язку з подіями на екрані, але це лише допомагає глядачеві зі сторони поглянути на відмінну роботу постановниці.

5 місце

Батько

Режисер: Флоріан Зеллер

Екранізація однойменної п’єси Флоріана Зеллера розповідає про чоловіка, що страждає від деменції, і погано усвідомлює, що відбувається навколо нього. Але замість того, щоб перетворитися в сльозливе зображення поступового згасання людини, «Батько» робить щось абсолютно незвичне — він намагається поставити нас на місце головного героя. Разом із ним ми бачимо, як світ навколо постійно змінюється, і ми не встигаємо зрозуміти, хто ці люди, з якими ми розмовляємо, де саме ми знаходимось. Щойно нам здається, що ми нарешті освоїлися в декораціях фільму, як стрічка вчергове вибиває опору з-під наших ніг, так само, як це робить деменція з головним героєм.

І, звісно, не можна говорити про цей фільм, не згадавши Ентоні Гопкінса, який отримав «Оскар» за цю роль. 84-річний актор безстрашно грає беззахисного й розгубленого старого, що з усіх сил намагається переконати всіх (і передусім себе), що він досі може бути самостійним.

4 місце

У ритмі серця

Режисер: Шон Гедер 

Навряд чи багато людей чули про «В ритмі серця» і сподіваємося, що після нашого списку про нього почують трішки більше людей. Мила історія про дівчину Рубі, яка єдина у своїй сім’ї може чути і мріє співати не вражає драматичними поворотами чи трагічними наслідками складних життєвих виборів. Це життєствердна історія про чудових персонажів, яка захоплює лагідною літньою атмосферою та не намагається зіпсувати настрій глядачеві.

У часи, коли ескапізм обов’язково супроводжується вибухами, польотами чи ревом двигунів, часом хочеться сховатися не у вигаданому світі, а у світі, де проблеми вирішуються з любов’ю та увагою до близьких. І якщо вам не вистачало такого в 2021 році, то «У ритмі серця» призначений саме для вас!

3 місце

Земля кочівників

Режисер: Хлої Чжао

Дещо дивно писати про фільм, який всі встигли обласкати любов’ю ще рік тому, але такі вже особливості українського кінопрокату — на наші екрани стрічка Хлої Чжао дісталася тільки 25 березня. Втім, навіть з такої відстані велич цього фільму важко заперечити. «Земля кочівників» майстерно поєднує майже документальний тон (недарма у фільмі тільки двоє професійних акторів) з неймовірною операторською роботою, малюючи гіперреалістичне, але все одно художнє полотно.

Крім того, фільм (який розповідає про американську культуру «кочівників» — людей, які живуть у будинках на колесах і постійно подорожують країною) утримується від того, щоб зображати своїх героїв як жертв пізнього капіталізму. Навпаки, він захоплюється ними, і закликає звертати увагу не на відсутність у них нерухомого майна, а на їхню ідеологію, яка буквально кидає виклик суспільству споживання.

А якщо соціальна критика — це не те, чого ви шукаєте від кіно, то «Земля кочівників» пропонує ще й надзвичайно людяну історію про глибоку втрату. І про те, як можна знайти для себе нове життя навіть після того, як усе, що ти знав, залишається позаду.

2 місце

Inside

Режисер, сценарист, композитор, оператор, звукорежисер, художник по костюмах, декоратор, освітлювач, монтажер, актор, продюсер: Бо Бернем

Якби ви сказали мені рік тому, що у цьому списку буде спешл Бо Бернема, я б відповів: «Цікаво, залиште мене в спокої». Ніхто не чекав, що стендапер повернеться на сцену, а тим більше випустить спешл під час пандемії чи що цей спешл більшість критиків потавлять серед найкращих фільмів року.

Але Бо зцілює світ своєю комедією, адже світ потребує вказівок від білого хлопця як він. За півтори години Бернем встигає прожити та зафільмувати всі емоції, які ми переживали за роки (що?) пандемії, зробити кілька політичних заяв, відсвяткувати 30-річчя і створити гімн інтернету, про який ніхто не просив, але який неможливо проігнорувати.

То чи варто було йому жартувати у такий час? Однозначно. Як то кажеться: ДЖЕФФРІ БЕЗОС!

1 місце

Перспективна дівчина

Режисерка: Емералд Феннел

Одразу після виходу багато хто порівнював «Перспективну дівчину» з «Таксистом» і це порівняння було помилковим через одну суттєву деталь — картина Емералд Феннел готова без жодних порівнянь претендувати на квиток у список найкращих фільмів усіх часів.

Стрічка про наслідки сексуального насилля має все — яскраві візуальні образи, відмінну акторську гру, відзначений «Оскаром» сценарій, помітний режисерський стиль, важливу проблематику в основі і шокуючий фінал, який за своєю неочікуваністю стоїть десь на одній сходинці з «Шостим чуттям». А ще є натовп незадоволених глядачів, які звунувачують «Перспективну дівчину» в усіх гріхах людства — чим не показник величі?

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: