Де його ще побачити: 5 фільмів не про Бонда з Деніелом Крейґом
Деніел Крейґ — дуже неоднозначна персона в Голлівуді. Британець почав свою кар’єру ще в 1992 році, але широку популярність отримав лише у 2006 році, коли з’явився у ролі Бонда. Не можна сказати, що до цього актор ніяк не запам’ятався на екрані — кар’єра Крейга було цілком успішною, але франшиза про агента 007 підняла його на зовсім інший рівень.
Після «Казино Рояль» стильний костюм і Aston Martin затьмарили решту робіт Крейґа, а сам він, хоч і встигав часом розбавляти рутину бондіани іншими фільмами, але все одно регулярно скаржився на втому від франшизи. Напередодні фінальної появи актора в ролі Джеймса Бонда і у його день народження, ми вирішили згадати кілька фільмів, у яких Деніел зовсім не Бонд — і це на краще.
«Сильвія» (2003)
Реж. Крістін Джеффс
Харизми Крейґу ніколи не бракувало — у «Ларі Крофт» він ледь не затьмарив Анджеліну Джолі, але Лару врятував жахливий американський акцент Деніела і відсутність коротких шортиків. На повну розвернутися у актора вийшло в біографічному фільмі про Сильвію Платт, де він зіграв чоловіка поетеси, Теда Г’юза. Партнеркою по стрічці стала Гвінет Пелтроу.
Персонаж британського поета і перекладача ідеально підійшов Деніелу — розум та успішність Г’юза Крейґ примудрився довести до абсолюту, створивши дуже неоднозначний портрет героя, який, культивуючи власну велич, змушує близьких страждати. Попри змішані відгуки критиків, перформанси Пелтроу і Крейґа не викликали жодних претензій.
«Листковий торт» (2004)
Реж. Меттью Вон
Дебютний фільм Меттью Вона, який до цього продюсував «Карти, гроші, два стволи» та «Великий куш» Гая Річі, вийшов доволі схожим на вищеназвані стрічки. Історія про героя без імені, який хоче прибрати кримінального боса і стати на чолі його бізнесу, теж занурюється у британську злочинність і теж послуговується нелінійною оповіддю. Але на відміну від фільмів Річі, у Вона менше бажання заплутати глядача (щоб потім вразити фіналом) — він приділяє більше уваги розважальній частині кіно.
Крейґ став наріжним каменем «Листкового торта» — його розумний та самовпевнений головний герой раптом розуміє, що логіка та інтелект не допомагає у випадку, коли працюєш з дурнями. У результаті, персонаж Деніела доволі часто опиняється у незручній для себе ситуації, де потрібна не харизма, а швидка реакція. Що цікаво, саме робота у Меттью Вона вразила Барбару Брокколі, після чого вона запросила актора на кастинг Джеймса Бонда.
«Мюнхен» (2005)
Реж. Стівен Спілберг
П’ять номінацій на «Оскар», захоплення критиків, суперечки навколо ідеологічної частини фільму — «Мюнхен» Спілберга не дарма вважається одним з найкращих фільмів не лише 2005-го, а й нульових загалом. Стрічка розповідає про операцію «Гнів Бога» — моссадівський план по знищенню терористів, відповідальних за теракт на Олімпіаді в Берліні 1972 року.
Картина стала останньо великою роботою Крейґа перед зйомками в «Казино Рояль». У Спілберга він не вибивається на перший план, а органічно вписується у великий акторський ансамбль під керівництвом Еріка Бани, який зіграв головну роль. Після «Мюнхена» Деніелу вже не пропонували другорядних чи епізодичних ролей — у подальшому він завжди сяятиме найяскравіше. Тож фільм Спілберга це чудова нагода побачити актора у дещо інакшому світлі.
«Ковбої проти прибульців» (2011)
Реж. Джон Фавро
Між «Квантом милосердя» і «Скайфолом» минуло чотири роки, протягом яких Крейґ не сидів без діла. 2011-й став для актора надзвичайно успішним з чотирма великими прем’єрами: «Ковбоями проти прибульців», «Будинком мрій», «Пригодами Тентена» та «Дівчиною з татуюванням дракона». Залишимо поза увагою що жоден з них не отримав хорошої каси та перейдемо до найбільш суперечливого фільму зі списку.
«Ковбої проти прибульців» режисера Джона Фавро (так, того що зняв «Залізну людину» та є шоураннером «Мандалорця») отримали змішані відгуки, провалилися в прокаті і вважаються «ще тим трешем», про який все зрозуміло ще з трейлерів. Насправді головною проблемою фільму стала його авангардність — спроба зробити мешап спагетті-вестерна та наукової фантастики приземлилась десь поміж жанрами і спромоглась вразити хіба частину критиків, які оцінили відсилки до класики кінематографу. Попри те, незважаючи на проблемну ідею та сценарій, більшість критиків відмітили чудову роботу Деніела Крейґа, Гаррісона Форда і, як не дивно, Джона Фавро. Ось така історія про те як невдале позиціонування та сюжет можуть затьмарити акторську і режисерську працю.
Реж. Стівен Содерберг
В 2011 році Стівен Содерберг пообіцяв, що піде з кінематографу знімати серіали. У 2012-му він зняв фільм «Меджик Майк», через рік — триллер «Побічна дія», а потім все ж заспокоївся і зробив перерву. В 2017 році він таки повернувся з «Удачею Лохана», де режисер вирішив знову взявся за фільми-пограбування (нагадаємо, Содерберг зняв трилогію Дені Оушена). Щоправда цього разу стрічка розповідала не про стильних та досвідчених злочинців, а про звичайних реднеків, які вирішили обікрасти автодром.
Крейґ якраз хандрив після невдачі «Спектра», тож пропозиція від Содерберга зіграти експерта з вибухівки Джонні Бабаха стала чудовою нагодою відволіктись від провалу Бонда. Як результат, у Деніела вийшов незабутній образ ексцентричного і веселого злочинця, який любить правильно зварені яйця та може зробити бомбу з желейних ведмедиків. «Удача Лохана» вчергове підкреслила талант актора до комедійних ролей. Власне, як і минулорічна картина «Ножі наголо».
