Го грати, я створив: чи варто дивитися серіал Mythic Quest: Raven’s Banquet від Apple TV+
Якщо чесно, перший трейлер «Міфічного квесту» я побачив на Apple TV+ і спочатку вирішив, що це якась крос-платформова спроба прорекламувати Arcade (ігровий стрімінг Apple). І назва, і тематика не надто надихала — все ж гейм-індустрія на етапі розробки залишається незвіданною землею, у якій щось складно зрозуміти, окрім постійних кранчів, гендерних скандалів і жартів про Fallout 76 (знаю, багато хто не зрозумів навіть цього).
Тому вихід Mythic Quest: Raven’s Banquet виглядав дуже ризикованим ходом. Особливо, якщо врахувати відсутність відомих імен у касті та серед авторів. Але попри мій скептицизм (я знаю, надто багато на себе беру), серіал отримав хороші оцінки від преси (а для Apple TV+ це досі рідкість) та став першим геймерським ситкомом. Давайте розбиратися чи варто його комусь дивитися, окрім геймерів.
Тільки спершу короткий синопсис: Ігрова студія готує до запуску велике доповнення для онлайн-гри Mythic Quest. Все майже готово, але у креативного директора Ієна Грімма є ще буквально кілька ідей, як зробити гру ще кращою. І поки самозакоханий та нарцистичний бос намагається всіляко вдосконалити своє творіння, решта студії не нудньгує — топ-менеджмент, програмісти, сценаристи та маркетинг завжди знаходять причину для конфлікту.
Варто дивитись через:
Вдалий підхід до тематики. Творці серіалу розуміли, що орієнтуватися на геймерів немає сенсу, тому розширили потенційну аудиторію, суттєво спростивши тематику. Фактично це мікс «Кремнієвої долини», «Офісу», «Парків та зон відпочинку» та «У Філадельфії завжди сонячно», лише під соусом студії, що випускає ігри.
Майстерне повернення ситкомівського формату. Щоправда зараз складно щось назвати ситкомом у класичному розумінні цього терміну — як мінімум через довший за 20 хвилин хронометраж епізодів. Більше того, кілька сюжетних ліній тягнуться від першої до останньої серії, а паралельно шоу дуже вдало займається створенням власної міфології. Філерні серії (точніше філерна серія, тобто серія, яка немає стосунку до центрального сюжету) тут розвиває загальний наратив і в подальшому постійно виринає на фоні, а сценарій не забуває про особливості кожного персонажу, вдало обігруючи їх під різними кутами.
Це працює через оригінальність ідеї — світ геймдеву має достатньо матеріалу, щоб не повторювати звичні для кожного глядача сюжетні ходи. Або хоча б замаскувати їх до межі впізнаваності. І незважаючи на комедійну складову, «Міфічний квест» не забуває про необхідність поговорити про проблеми індустрії. Це стосується як постійних понаднормових переробіток, так і жіночого питання чи навіть конфлікту поколінь. Сатиричних мотивів у Mythic Quest: Raven’s Banquet теж вистачає: малолітні блогери, які знущаються з дорослих, що не очікували конкуренції, неотесані псевдомаскулінні геймери, токсична атмосфера і навіть проблема з неонацистами. Серіал примудряється висміяти усе це, не намагаючись давити на зайвий моралізм.
Персонажів. Тій же «Дікінсон», попри оригінальну задумку серіалу, дуже не вистачало цікавих героїв, за діями яких хотілося б спостерігати. У «Міфічному квесті» уся компанія центральних персонажів доволі швидко демонструє власну глибину та пропрацьованість. На перший погляд вони можуть здатися пласкими, але доволі швидко дивують незвичною для ситкомів реалістичністю. Для створення комедійних ситуацій шоураннерам не доводиться штучно гіпертрофувати поведінку героїв — варто лише зіштовхнути між собою їхні его, як одразу отримуєш правдоподібну (у більшості випадків) ситуацію, що часом видається гротескною. Але це лише на перший погляд.
Pink Floyd у саундтреці. Лише одна серія, але «Shine on you crazy diamond» — надто потужна пісня, щоб її не згадати.
Не варто дивитись, якщо:
Ви — геймер. Знаю, різка заява, але дозвольте її пояснити. Незважаючи на зовнішню оболонку «серіалу про геймдев», реалізм того самого геймдеву у Mythic Quest: Raven’s Banquet майже відсутній. Так, загальна атмосфера і проблематика збережені, але задля розважального елементу доволі багато механіки взагалі не відповідає тому, як працюють ігри. Тому якщо вас можуть зачепити нереалістичне візуальне відображення ігрового процесу чи оточуючої її культури, то не варто зайвий раз ризикувати.
