Стоп-кадр: розбір трейлеру The French Dispatch Веса Андерсона
Безумовно, фільми Веса Андерсона мають один з найбільш чітко виражених авторських стилів серед сучасних режисерів. Будь-то мова про stop-motion анімацію «Острів собак», чи художній фільм «Готель Гранд-Будапешт», ви завжди впізнаєте почерк творця. Втім, це зовсім не означає, що постановник не здивує вас у своєму наступному кіно The French Dispatch, тим більше, що Андерсон вперше береться за кіноантологію.
Минулого тижня нарешті з’явився перший трейлер картини, який виглядає вражаюче, але дуже еклектично. Багато хто відмітив традиційну кольорово-симетричну подачу Андерсона, яка декому навіть дещо набридла (концентрат стилю Веса часом не залишає шансів для експериментів, тому добре що сам режисер це розуміє, не штампуючи кіно щороку). Втім сперечатися з унікальністю бачення автора не хочеться — Вес все ще один з головних магів кіно. Його не цікавить реалізм у візуальній постановці, тим більше, що цей сегмент повністю покритий сценарієм, де часто знаходиться місце для не зовсім «райдужних» історій.
Якщо ви серед тих, хто оцінив трейлер, але так і не зрозумів, про що, власне, буде кіно — розповідаємо по черзі і в деталях.
Синопсис
The French Dispatch (Французький диспетчер) — це європейська філія американського журналу Liberty, Kansas Evening Sun — щотижневика репортажів на теми світової політики, мистецтва (високого та низького), моди, високої кухні/ вишуканих напоїв та різноманітних людських історій.
Дія відбувається у вигаданому містечку Ennui-sur-Blasé, а фільм розповість про останній випуск французької філії, яка змушена закритися з невідомих причин (їх нам розкриють в картині). Одне ясно точно — закриття служить каталізатором аби редакція пригадала декілька своїх найкращих опублікованих історій.
Натхнення
Вес Андерсон є великим фанатом The New Yorker, яким захопився ще в підлітковому віці. Постер The French Dispatch стилізований під ілюстровану обкладинку журналу, а перші кадри з фільму Вес оприлюднив саме в The New Yorker.
Ще в 2015 році режисер розповідав, що хоче зняти фільм-антологію, де буде представлено багато окремих історій, об’єднаних певним сюжетом. В якості фільму-натхнення Вес назвав антологію Вітторіо Де Сіки «Золото Неаполя» (1954). Там буденні замальовки були об’єднані місцем дії — Неаполем, в якому зростав Де Сіка.
Редакція
У фільмі Андерсона буде три новели, розказані різними членами редакції. Перш ніж заглиблюватися у новели, давайте познайомимося з самою редакцією, куди увійшли:
— головний редактор Артур Говітцер (Білл Мюррей) — натхненний Гарольдом Россом, співзасновником The New Yorker;
— Дж. К. Л. Беренсен (Тільда Свінтон) — письменниця та редакторка;
— Робак Райт (Джефрі Райт) — журналіст секції високої кухні, натхненний відомим есеїстом та активістом Джеймсом Болдвіном та А. Дж. Ліблінгом — військовим кореспондентом The New Yorker, який згодом зробив собі ім’я як оглядач спорту, кінних перегонів та кулінарії;
— Люсінда Кременц (Френсіс Макдорманд) — журналістка та авторка однієї з новел;
— Гербсайнт Зальцерак (Овен Вілсон) — письменник та кореспондент;
— Гермес Джонс (Джейсон Шварцман) — ілюстратор видання;
Герої, чиїх імен та посад ми поки не знаємо у виконанні Елізабет Мос, Фішера Стівенса та Гріффіна Дюнна.
Новела «Бетонний шедевр» авторства Дж. К. Л. Беренсен
Перша історія написана героїнею Тільди Свінтон. Вона розповідає про художника Мойсея Розенталера (Бенісіо дель Торо), який дещо схожий на Анре Матісса і перебуває у в’язниці. Є вірогідність, що він трохи не в собі — на його тюремній формі написано «психопат». Мойсей малює картину Симони (Леа Сейду) — його тюремної наглядачки та музи. Арт-дилер Жюльєн Кадазіо (Едріен Броуді) намагається змусити Розенталера продати картину. Персонаж Броуді, до слова, заснований на постаті відомого британського мистецького дилера Джозефа Дувіна — одного з найвпливовіших у світі.
В новелі також можна помітити Генрі Вінклера та Боба Балабана, які грають бізнес-партнерів Кадазіо, та Лоїс Сміт у ролі ще однієї арт-колекціонерки. У новелі з’являється сама авторка Беренсен. Найімовірніше це означає, що в короткометражці є сама історія Розенталера (чорно-біла), і частини репортажу про нього з Беренсен (кольорові).
Новела «Ревізії до маніфесту» авторства Люсінди Кременц
Друга історія написана героїнею Френсіс Макдорманд. «Ревізії до маніфесту» розповідає про французьких студентів-революціонерів. Новела явно натхненна славнозвісними студентськими заворушеннями у Парижі 1968 р, до яких зокрема активно долучалися режисери «Нової хвилі». Знаменитий протестний рух не раз зображувався в кіно, а серед найочевидніших (і найбільш романтизованих) прикладів — «Мрійники» Бернардо Бертолуччі.
Головні герої — Зеффіреллі (Тімоте Шаламе) та його однокурсниця-революціонерка Джульєтта (Ліна Кудрі). Авторка Люсінда Кременц (Френсіс Макдорманд) також з’являється у самій новелі і, очевидно, відіграє не менш важливу роль у сюжеті.
Новела «Приватна їдальня уповноваженого поліції» авторства Робака Райта
Третя новела розказана персонажем Джефрі Райта. Історія певним чином зосередиться на азіатському шеф-кухарі, який, як сказаноу трейлері, є «прикладом такого режиму кухні, відомого як police cooking». Корейсько-американський актор і комік Стів Парк грає шеф-кухаря. Віллем Дефо, Лів Шрайбер та Ед Нортон також з’являються в історії. Матьє Амальрік грає одного з відвідувачів їдальні, чий син був викрадений (ймовірно, Нортоном з французьким акцентом). Судячи з трейлеру, Сірша Ронан також долучена до викрадення.
Камео
У трейлері вони не з’явилися, але в картині заявлені ще й наступні актори: Кейт Вінслет, Крістоф Вальц, Алекс Лоутер, Анжеліка Х’юстон, Сесіль де Франс, Гійом Галлієн, Тоні Револорі, Руперт Френд, Іполіт Жирардо, Деніс Меночет, Бенджамін Лаверне, Вінсент Макайн та Фелікс Моаті.
Реліз фільму призначений на 24 липня, але з вірогідністю у 99% світова прем’єра The French Dispatch відбудеться на Каннському кінофестивалі в травні.
