Невловимий і міфічний: чому всі люблять Білла Мюррея
Біллу Мюррею сьогодні виповнюється 70 років, і круглу дату актор зустрічає у статусі одного з найулюбленіших акторів усіх поколінь глядачів. Про нього пишуть книжки, про нього знімають фільми, і навіть невдалі проєкти ніяк не впливають на його популярність. У його день народження згадуємо наші найулюбленіші історії про справжнього ексцентрика та живе втілення східної мудрості.
Невловимий
Якщо проглядати фільмографію Мюррея, то помітно, як замість голосних, агресивних ролей 80-х років після «Дня бабака» він, ніби навчившись у власного персонажа, почав віддавати перевагу більш спокійним і меланхолійним ролям. Але навіть якщо ви маєте для нього саме таку роль, то підписати Мюррея для власного фільму — завдання не з простих. По-перше, у актора немає ні агента, ні менеджера — домовлятися доведеться безпосередньо з ним. А щоб із ним домовитися, треба його спершу знайти.
Найвідоміший у Голлівуді спосіб — подзвонити на його гарячу лінію. Саме так, він ще в минулому столітті відключив домашній телефон, щоб йому перестали дзвонити агенти. Якщо вам вдасться знайти цей номер (а для цього треба знати його друзів чи друзів його друзів), то ви можете залишити своє повідомлення після звукового сигналу. Ніхто не гарантує, що Білл Мюррей вам відповість. Чи навіть прослухає ваше повідомлення. За словами самого Білла, він не переймається регулярною перевіркою голосової пошти. Якщо є настрій — він слухає, якщо немає — він може тижнями туди не дивитися. Через це актор втратив чимало цікавих проєктів: «Маленьку міс Щастя», «Корпорацію монстрів», «Хто підставив кролика Роджера?» Проте Мюррея це не засмучує — значить, не судилося.
Якщо ж режисер виявляє справді титанічні зусилля, то фортуна може йому усміхнутися, і він отримає SMS із деталями зустрічі з актором. Софія Коппола свого часу залишила не один десяток повідомлень на автовідповідачі, надсилала листи на всі відомі його адреси, і тільки після того, як вийшла на справді близького його друга, отримала можливість особисто запропонувати Мюррею знятися в «Труднощах перекладу». Він сказав «Я подумаю», і наступного разу вийшов на зв’язок тільки в перший день зйомок, коли з’явився на знімальному майданчику.
Тед Мелфі, режисер фільму «Святий Вінсент», розповідає, що теж пройшов через випробування автовідповідачем, поки Мюррей не погодився знятися в його фільмі. Але це ще не означало, що після цього Мюррей став доступним. Іноді його було важко знайти навіть під час знімального дня: він міг поїхати кудись на велосипеді або піти гуляти в інший район міста. Довелося навіть найняти спеціальну людину, яка б завжди була поруч із ним, але він постійно від неї тікав. Те саме розповідає й журналістка Vanity Fair, якій свого часу дали завдання провести день разом із Біллом Мюрреєм. Вона декілька разів його губила й знаходила тільки коли він (не завжди вчасно) з’являвся на запланованих заходах. Так само й PR-менеджери заходів, на які запрошений Мюррей, не впевнені, що він прийде, поки він не ступить на червону доріжку.
Через це у Білла Мюррея склалася репутація актора, з яким важко працювати. Сам він, звісно, з цим не згоден. «Те, що зі мною важко працювати, кажуть люди, з якими мені не сподобалося працювати; люди, які не вміють зі мною працювати або просто не знають, що таке робота», — сказав Мюррей в одному з інтерв’ю. Тому зазвичай Білл працює з уже «перевіреними» авторами: Джимом Джармушем (у них нещодавно вийшов «Мертві не помирають»), Софією Копполою (у них скоро виходить On The Rocks) чи Весом Андерсоном (у них скоро виходить The French Dispatch). До речі, останньому Мюррей настільки довіряє, що навіть дав йому чек на 25 тисяч доларів, коли той знімав «Рашмор» і йому бракувало грошей на зйомку з вертольота. Андерсон гроші не взяв, залишивши чек як сувенір.
Міфічний
Але ексцентричність Мюррея не обмежується самим тільки автовідповідачем. В інтернеті словосполучення «Bill Murray story» вже перетворилося на усталене — настільки багато їх виявилося. Те, що починалося з невинних «Білл Мюррей з’їв мою картоплю фрі й сказав, що мені все одно ніхто не повірить», перетворилося на майже міфічний епос. Ось тільки деякі з історій про актора.
На фестивалі SXSW в Остіні Мюррей зайшов у місцевий бар і розговорився з барменом. Той запропонував йому стати за стійку, і актор погодився. Майже всю ніч Мюррей розливав напої, щоправда, ті, які стояли найближче до нього. Ніхто з відвідувачів не скаржився, що отримав не те замовлення.
Так само в Остіні друзі влаштували фестивальну вечірку, куди покликали жіночу інді-групу. Ті сказали, що у них сьогодні новенький вантажник, який встановить апаратуру. Мабуть, ви здогадалися, хто це був. Мюррей допоміг занести інструменти, а потім усю ніч акомпанував їм на бубні. Навіть коли через гучну музику приїхала поліція.
Про Білла Мюррея на чужих весіллях можна складати окрему збірку історій. Актор дуже любить дивувати наречених і ділитися своєю мудрістю. Наприклад, на одному весіллі (куди його запросив дружка нареченого, випадково зустрівши в кафе) Мюррей порадив витрачати гроші не на дорогі весілля, а на подорожі з людиною, яку ти кохаєш. А якщо після тривалої подорожі ви досі кохаєте одне одного, то треба одружуватися прямо в аеропорту, не гаючи часу.
Власне, одне з найякісніших фото Мюррея з незнайомцями сталося під час весільної фотосесії. Актор відволікав наречених від фотографа, задерши футболку та щосили ляскаючи себе по животу.
Одна з небагатьох «історій про Білла Мюррея», яку розповів сам Мюррей — про таксиста-саксофоніста. Це сталося в Каліфорнії, де зірці треба було їхати в інше місто. Під час тривалої подорожі таксист зізнався, що мріє знайти роботу саксофоністом, але просто не має часу на регулярні репетиції. Мюррей запропонував компроміс — він сам поведе машину, а таксист тим часом гратиме на саксофоні на задньому сидінні. Їхня поїздка затягнулася: Мюррей запропонував заїхати в ресторан на барбекю, де саксофоніст розважив нечисленних нічних гостей імпровізованим музичним виступом.
І це тільки ті історії, які залишили по собі речові докази. Сам Мюррей натякає, що таких історій набагато більше, ніж можна знайти в інтернеті. Існує багато гіпотез про те, чим саме пояснюється така поведінка актора. Переважна більшість зводиться до того, що це його спосіб жити в моменті, проживати життя, замість того, щоб просто існувати. І коли він несподівано з’являється на чийсь вечірці, спортивній грі чи весіллі, він ніби нагадує всім присутнім, що цей момент уже ніколи не повториться, і якщо сам Білл Мюррей насолоджується ним на повну, то й тобі варто робити те саме.
Мабуть, у цьому й полягає секрет всенародної любові до нього. Він не намагається бути інкогніто, не прагне показати, що такий самий, як усі. Бо він не такий самий — він Білл Мюррей, і завжди ним був. І напевне, кожен з нас теж хоче бодай трохи бути Біллом Мюрреєм.
