Давай заново: 7 різножанрових фільмів та серіалів про часову петлю
Фільм «Палм-Спрінгз», який може вже зовсім скоро з’явитися в українському прокаті, став одним з головних відкриттів цього року. Стрічка про те, як дві людини мимоволі опинилися разом в ситуації, коли кожен день схожий на попередній, знайшла відгук у багатьох людей, що через пандемію розділили їхню долю. Картину швидко охарактеризували як «”День бабака” в жанрі романтичної комедії». Проте самовдосконалення через повторення одного й того самого – надто перспективна тема, щоб обмежитися одним жанром, тому пропонуємо вашій увазі різножанрові погляди на одну й ту саму ситуацію.
Комедія: «День бабака»
Очевидна стартова позиція для такого переліку. Фільм, який став синонімічним самій ідеї рутинності, повторюваності та одноманітності. Попри те, що «День бабака» – перший успішний фільм з такою фабулою, він настільки впевнено й легко її розкриває, що довгий час здавалося, ніби з неї вже вичавили все, що можливо. Стрічка бере найбільш стандартну кіноформулу «герой живе своїм звичним життям, але потрапляє в нову ситуацію, яка змушує його змінитися» і перевертає її догори дриґом. Героя Білла Мюррея підштовхує до змін саме те, що ситуація довколо нього не змінюється.
На відміну від інших картин про часову петлю, «День Бабака» не ставить перед головним героєм чіткої мети, яку йому треба виконати, щоб відновити плин часу. Це додає фільму метафоричності та зосереджує на тому, що справді важливо – персонажі та його поведінці. Стрічка стверджує приємні ідеї, що треба чинити чесно й порядно навіть тоді, коли це нічого не значить, і що хорошою людиною жити легше.
Бойовик: «На межі майбутнього»
Високобюджетна адаптація книжки під назвою All You Need Is Kill (що було б значно крутішою назвою для фільму, ніж «На межі майбутнього») розповідає про героя Тома Круза, який вимушений знову й знову переживати невдалу висадку у Франції, захопленій інопланетянами. Хіроші Сакурадзака, автор ранобе (японський ілюстрований роман — ред.), зізнається, що джерелом натхнення для нього стали відеоігри, де після невдалого проходження доводиться починати рівень спочатку.
На відміну від метафоричного «Дня Бабака», цей фільм використовує часову петлю як наріжний елемент сюжету, таку собі суперсилу головного героя. Це дозволяє поглянути на ситуацію під новим кутом: не як на безвихідну рутину, а як на круту можливість. Якісна постановка, дорогі спецефекти, неперевершена Емілі Блант і завжди відданий ролі Том Круз роблять цей фільм не просто прикладом часової петлі, але й одним з найкращих бойовиків минулого десятиліття.
Слешер: «Щасливого дня смерті»
«Щасливого дня смерті» – один з найприбутковіших фільмів 2017 року, який зібрав 125 мільйонів доларів з бюджетом у 4,8. Формула була надзвичайно проста: взяти класичний сюжет про підлітків, яких вбиває загадковий маніяк, і додати туди часову петлю. За сюжетом Трі – звичайна студентка, яку в день народження вбиває психопат у масці дитини, після чого вона проживає день заново. Щоб вибратися з петлі, їй треба вижити.
Фільм знятий дуже просто, і зовні дещо нагадує підліткову драму від CW, але оригінальна інтерпретація знайомого сюжету та лаконічний хронометраж (всього півтори години) не дають глядачам знудитися. Сиквел трохи змінює жанр, перетворюючи слешер на фантастику, але у цього жанру вже є більш вдалий кандидат.
Фантастика: «Початковий код»
Другий повнометражний фільм Данкана Джонса розповідає про солдата, який змушений переживати вісім хвилин перед вибухом поїзда доти, доки не знайде терориста-підривника. У фільму є детективна складова, але це в першу чергу фантастика, часова петля в якій – це лише складова загальної картини, нехай і основна.
Порівняно з іншими фільмами з переліку, «Початковий код» найретельніше ставиться до самого механізму часової петлі, пропонуючи їй цікаве обґрунтування з власними наслідками. З точки зору режисури це, можливо, найкращий фільм Джонса – загрузлий у спецефектах Warcraft і монотонний Mute явно поступаються жвавому фанастичному трилеру.
Фентезі: «Re:Zero. Життя з нуля в альтернативному світі»
Уже сама назва підказує, що це аніме. Головний герой Субару Нацукі несподівано потрапляє до фентезійного світу, де починає з нуля щоразу як помирає. А помирає він часто – звичайному японцю жити серед чарівників і лицарів непросто. На відміну від інших творів з часовими петлями, це аніме особливо зосереджується на стражданнях головного героя. Виявляється, помирати в новому світі боляче не лише фізично, але й морально – усі стосунки, які ти встиг вибудувати, безповоротно зникають.
Щоправда, згодом серіал все ж жаліє головного героя та зміщує точку «перезавантаження» часової петлі, але його страждання все одно залишаються основним фокусом аніме, так само як і здатність повертатися назад у часі після смерті. Серіал не вирізняється особливою глибиною, але доволі винахідливо сюжетно працює з самою ідеєю постійного перезавантаження.
Драмеді: «Матрьошка»
Восьмисерійний серіал від Netflix розповідає про Надю Вулвоков, яка постійно помирає, а потім знову відроджується на власному дні народження. З усіх фільмів і серіалів у цьому переліку саме «Матрьошка» найбільше подібна до «Дня бабака» – та сама зосередженість на персонажах і їхньому перетворенні на кращих людей.
Щоправда, жарти тут гостріші, а сам сюжет більш варіативний і не зациклюється на повторенні тих самих подій, що освіжає знайому формулу. Зрештою, можете собі уявити, яким знущанням було б дивитися вісім серій поспіль, де відбуваються одні й ті самі події?
Мазохізм: «Нескінченна вісімка» (з другого сезону «Меланхолії Харухи Сузумії»)
Бонусний елемент нашої добірки. Мабуть, найнудніша частина кожного фільму про часову петлю – ситуація, коли глядач уже розуміє, що події повторюються, а персонаж досі не може в це повірити. А тепер уявіть, що один з найуспішніших серіалів свого часу витрачає більше половини довгоочікуваного другого сезону (8 з 14 серій) саме на це. Кожна з восьми серій «Нескінченної вісімки» показує останній тиждень літніх канікул головних героїв. Але на відміну від інших позицій у нашій добірці, жоден з героїв не пам’ятає, що вже проживав цей тиждень. Тому пошуки способів вирватися з петлі починаються тільки під кінець серії, коли вони якимось чином усвідомлюють, що застрягли.
Творчий задум режисера полягав у тому, щоб показати, наскільки виснажливими та монотонними є часові петлі для тих, хто в них застряг, без монтажів під веселу музику. Але в результаті вийшло чотири години матеріалу, дивитися який майже неможливо. Віддані фанати з кожною новою серією сподівалися, що цього разу їм запропонують якийсь новий сюжетний поворот, щось, що освіжить формулу, але ні – усі вісім серій були майже ідентичними. Цей жорстокий експеримент над глядачами викликав масове невдоволення та досі залишається найбільш абсурдним втіленням ідеї часової петлі.
