Тигр у власних джунглях

Дванадцять років тому Гай Річі зняв «Рок-н-рольника» — другу інтерпретацію легендарної «Карти, гроші, два стволи», після «Великого кушу». Критикам черговий дублікат не сподобався, звичайні глядачі теж не оцінили роботу режисера (лише 25 мільйонів зборів при бюджеті у 18), тож Гай гайнув знімати голівудське кіно. За останнє десятиліття вийшла дилогія Шерлока Голмса з Робертом Дауні-молодшим, «Агенти А.Н.К.Л.», «Король Артур» і «Аладдін». Мільярду в співпраці з Disney (саме стільки зібрав ремейк) Річі вистачило, тож він вирішив знову зайнятися улюбленою справою — фільмами про британських бандитів. «Джентльмени» повернули постановника до його коріння, але чи варто було це робити? Так, якщо ви фанат його картин.

Стрічка розповідає про Міккі Пірсона (Меттью Макконегі) — короля марихуани, який вирішує продати свою імперію мільярдеру Метью Бергеру (Джеремі Стронг). Щоправда ситуація ускладнюється, через інтерес до бізнесу китайського мафіозі (Генрі Голдінг), який теж хоче отримати прибуткові плантації.

На перший погляд «Джентльмени» мало відрізняються від попередніх фільмів Річі — кілька бандитських угрупувань конфліктують через гроші. Щоправда у новій картині режисер пішов незвичною для себе доріжкою — замість звичної вже нелінійної історії, тут використовується доволі прямолінійний наратив. Але від контролю за розповіддю Гай не відмовляється, перетворюючи сюжет на переказ подій від імені журналіста Флетчера у виконанні Г’ю Гранта. Як результат, стрічка перетворюється у цілком сучасний постмодерністський експеримент з улюбленими прийомами Річі — динамічним монтажем, ненадійними оповідачами, іграми з часом та стилізаціями. Такий підхід суттєво відрізняє фільм від того самого «Рок-н-рольщика», який нагадував «Карти, гроші, два стволи» натягнутий на глобус 2005 року з російськими олігархами і широкими джинсами.

Original name
The Gentlemen
Duration
113 min
Release date
30 Січня 2020
Genre
Бойовик
Director
Гай Річі
Cast
Меттью Макконегі, Чарлі Ганнем, Г'ю Грант, Колін Фаррелл


Нова стрічка чудово впишеться у марафон фільмів постановника, потішить прихильників, фанатів і будь-яких інших глядачів, які не висуватимуть їй надвимог.

У кадрі сучасність подій підкреслюється, у першу чергу візуально — не характерна для раннього Річі чітка та яскрава картинка, витримана у темних (але без мороку) аристократичних тонах, не дає сумніватися у тому, що події відбуваються у наш час. Власне, навіть поведінка фірмових шибайголів раптом позбулася показного бахвальства і зайвих понтів — герої суттєво підтягнули свій IQ, змінивши акцент з тупості поступків на їх абсурдність.

Щоправда, незважаючи на специфіку стилю режисера і звичні вже влучні діалоги «Джентльмени» тримаються у першу чергу на акторській грі. І якщо Міккі Пірсон у виконанні Меттью Макконегі виглядає просто крутим перцем, то герої Чарлі Ганема і Коліна Фаррела цілком претендують на місце у залі слави «річівських пацанів» — фірмова вулична харизма тут співіснує зі стилем, як в одязі, так і в поведінці. Окремо варто відмітити Г’ю Гранта, який на пізньому етапі кар’єри нарешті позбувся фірмового образу британського красунчика і тепер розважається на повну. Його нове амплуа ексцентричного підстаркуватого героя личить акторові куди більше. А головне — крізь екран помітно, що він сам у захваті.

У той же час вибагливому кіноману «Джентльмени» не пропонують нічого нового — поза експериментами із сюжетом це все той самий Гай Річі, який зовсім не змінився. Чи то пак навіть постарів, розгубивши кілька визначних для себе особливостей. Саундтрек від Крістофера Бенстеда взагалі не вразив, особливо на контрасті з «Королем Артуром», де робота Деніела Пембертона була ледь не головною прикрасою фільму. Найголовніше, слабкий музичний супровід і розслаблена режисерська робота позбавила фільм «тої самої сцени». Якої? Та якраз тієї, яка робить стрічки Річі справжніми стрічками Річі. Сцена в барі чи поразка Едді під The Stooges в «Картах, грошах, двох стволах», боксерський поєдинок під Oasis в «Великому куші», переслідування в «Рок-н-рольнику» слоу-моушн поєдинки в «Шерлоку Голмсі» і вже легендарна втеча через ліс у «Грі тіней», пікнік Наполеона Соло під «Che Vuole Questa Musica Stasera?» або наркотріп Артура чи сцена допиту в «Королі Артурі» — ось приклади, коли режисер дійсно заморочився. В «Джентльменах» Річі не дострибнув до звичного рівня, скоріше просто нагадавши фанатам після «Аладдіна», що його власний стиль нікуди не зник — він просто був не потрібен корпорації Disney.

Нова стрічка чудово впишеться у марафон фільмів постановника, потішить прихильників, фанатів і будь-яких інших глядачів, які не висуватимуть їй надвимог (як це полюбляють західні критики у випадку з Річі). Але «Джентльмени» так і не змогли знайти у собі ту необхідно для Гая родзинку, яка б виділила їх серед решти картин режисера. Хіба що лляні костюми, які часом аж надто добре сидять на Меттью Макконегі.

Плюси

— акторська гра
— сюжет
— режисерська робота
— неповторний пацанський стиль

Мінуси

— слабкий саундрек
— Гай Річі не напрягався

Оцінка

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: