У єдності з природою
Анонс Ghost of Tsushima відбувся ще наприкінці 2017 року, і з того часу розробники не дуже охоче ділилися подробицями гри. Побачене в геймплейних роликах наштовхувало на думку, що на нас чекає такий собі Assassin’s Creed в епоху феодальної Японії — тобто саме в той історичний період, який так довго ігнорується серією. Через повільну маркетингову кампанію та, власне, огляд, що виходить лише за три дні до релізу, можна було б запідозрити, наче Sony й самі не впевнені в успіху гри. Однак відкиньте всі побоювання в сторону, бо ж Ghost of Tsushima — це направду своєрідний проєкт та найкраща гра у відкритому світі серед усіх ексклюзивів платформи.
Події гри розгортаються в період першого вторгнення монголів до Японії у 1274 році. Тоді загарбники висадилися на узбережжі Комода острова Цушіма та блискавично розгромили японські війська завдяки звірячим воєнним тактикам та значній перевазі в озброєнні. Саме звідси починається сюжет гри: самурай Джін Сакай бере участь в обороні узбережжя, однак зазнає жахливої поразки разом з іншими воїнами та ледве тримається за життя опісля жорстокої битви. Очікувати від гри точної історичної достовірності не варто, на цьому неодноразово наголошували самі розробники. Визначних особистостей чи точного переказу тогочасних подій чекати не варто — це все ж художній витвір за мотивами, який насамперед прагне передати атмосферу тих часів та познайомити гравця з культурою середньовічної Японії. Тож зав’язка з монгольською навалою слугує лиш контекстом для історії, яку надалі нам розповідають автори.
на PS4 Pro
Зустрічає гра не дуже привітно: надміру затягнутий коридорний пролог із поясненням ключових механік швидко набридає. Звісно, він дає необхідну експозицію, яскраво змальовує жорстокість монголів, які вбивають мирних японців, крадуть їхні пожитки та спалюють цілі поселення; знайомить із союзницею, яка рятує Джіна від смерті, налаштовує гравця на звершення особистої помсти та втілення більш глобальної місії з визволення всього острова. Проте такі методи навчання здаються застарілими, адже опановувати ближній бій, стелс та інші елементи ігрового процесу можна без штучних обмежень — вписати їх у квести або ж обмежитися короткими поясненнями, що з’являються на екрані. Пролог дійсно може скласти хибне враження про гру, яка починає розкриватися тільки з повноцінним початком першого акту та виходом у безкраї рівнини Цушіми.
Краєвиди японського острова справляють фантастичне враження, щойно вам вдається вирватися у відкритий світ. Величезні поля, порослі густою травою та різнобарвними квітами, поселення, усіяні пожовклим кленовим листям, бамбукові рощі та ліси, дерева яких гнуться під шквалом грозового вітру, — розробники надто довго ховають невимовну красу осінньої Японії, і зовсім незрозуміло навіщо. Природа в Ghost of Tsushima — не лише візуальна прикраса, а й практичний елемент ігрового процесу. Студія Sucker Punch змогла позбутися зайвих частин інтерфейсу й водночас вигадати унікальні рішення для дослідження світу. Не сподівайтеся на міні-мапу чи компас, які приведуть до заданої точки, квесту чи цікавої місцини — цю функцію виконуватиме вітер, сильні пориви якого можна викликати свайпом по тачпаду. До так званих провідників можна віднести золотавих пташок, які з’являються раптово та вказують шлях до точки інтересу, і лисиць, зустріти яких можна тільки у лисячого лігва, — руді хвостані приведуть до святинь, що розблокують комірку поліпшення для героя, а тоді будуть не проти, щоби ви їх попестили.
на PS4 Pro
Увесь острів поділений на три сегменти, перехід між якими можливий лише після проходження певних сюжетних місій, однак території тут величезні, на кожній з трьох частин Цушіми можна провести по кілька десятків годин — а можна стрімголов нестися сюжетними квестами, ігноруючи все навкруги. Важливо пам’ятати, що Ghost of Tsushima — це ніяка не рольова гра, а тому відразу відкидайте все, за що ви могли недолюблювати «Відьмака» чи «Асасина». Ніщо не зупинятиме вас від проходження гри в такому темпі, як ви самі того бажаєте. Вороги, як і протагоніст, не мають рівнів, а тому в сутичках усе вирішують виключно ваші вміння, а не число над головою. І говорячи «ваші вміння», я маю на увазі саме особисті навички гравця, а не набір здібностей персонажа.
Бойова система в Ghost of Tsushima — її найголовніша принада, яка не йде в порівняння з двома вищезгаданими іграми. Ефект вишуканих боїв досягається поєднанням стрімких атак, відбивань ворожих ударів та своєчасною зміною самурайських бойових стійок. Останні призначені для різних видів ворогів: наприклад, для мечників варто скористатися кам’яною стійкою, а щоби швидко пробити оборону монголів зі щитами, краще стати у водяну. Розробники максимально урізноманітнили бойову систему завдяки стилям та можливості здобувати додаткові прийоми через прокачування, але разом із тим не обтяжили її десятками комбінацій. Щоби звикнутися з боями потрібен час, однак щойно ви піймаєте ритм і почнете косити орди монголів без жодного пропущеного удару, повертатися до стелсу навряд чи захочеться.
І все ж таки стелс виявився для мене швидше необхідністю. На великих локаціях із десятками супротивників влазити у відкритий бій просто нерозумно, а деякі квести навмисне забороняють робити це й змушують грати по-тихому. Однак стелс у Ghost of Tsushima зовсім не поганий — він звичайний. Можна видертися на невисокі хатинки й чатувати ворога з висоти, ховатися в траві, заманювати дзвіночками чи влучити в голову з лука — стелс-елементи виконані на високому рівні, але все це ми вже бачили бозна-скільки разів. Зовсім інша справа — викликати супротивників на двобій і вкласти одним точним та виваженим помахом катани, як справжній самурай.
Власне, перехід на «темну сторону» та зрада благородних і доблесних засад справжнього самурая, який ніколи не вдаватиметься до безчесного бою, є лейтмотивом усієї гри. Подолання загарбників потребує жорсткіших методів, і поки головний герой це розуміє, його союзникам та навіть звичайним мешканцям острова доведеться звикати до надмірної жорстокості Привида Цушіми. Центральна сюжетна лінія сфокусована на визволенні острова, а більшість завдань тут проходять за однією схемою: проводимо підготовку та залучаємо нових спільників, виконуючи для них особливі завдання, а потім рушаємо до головного замку й епічно викурюємо звідти монголів. І якщо головний квест йде шляхом знищення окупантів, то побічні завдання розкривають особисті проблеми другорядних персонажів та зокрема союзників Джіна.
У кожному сайдквесті розробники намагалися розповісти цікаву історію, а у випадку із союзниками — пропонують навіть цілі сюжетні лінії. Зав’язок тут чимало: комусь треба допомогти знайти сім’ю, яка лишилася в поселенні після монгольської навали; у когось бандити вкрали рис, який треба повернути; а хтось пропонує влаштувати засідку на монголів, переховуючись у діжці для саке. Однак через брак наративних елементів всі завдання проходять майже однаково: герої когось вистежують, переслідують, визволяють та зрештою б’ються з черговим табором монголів чи бандитів. Вплинути на перебіг історії ми не можемо, втручатися в діалоги також, а тому лишається сподіватися лише на майстерність оповідачів. Але, на жаль, нерідко підводить і вона: кур’єрських завдань чи квестів типу «вбий 10 кабанів» гра не пропонує, натомість продукує досить монотонні й занадто затягнуті сюжетні лінії, у яких найбільш цікавим виявляється лише фінал, але й до нього треба ще дотерпіти.
Та моїми улюбленими квестами стали місцеві легенди — таких тут небагато, але кожен по-своєму особливий. Вони відправляють на пошуки рідкісних обладунків чи дають змогу вивчити унікальні вміння, а заразом дізнатися захопливу історію, що ті ховають. У полюванні за легендарними скарбами доведеться орієнтуватися за мапами, шукати схованки серед квітучих полів та долати секції зі скелелазінням у найкращих традиціях розкрадачів гробниць.
на PS4 Pro
Бойова система в Ghost of Tsushima — її найголовніша принада, яка не йде в порівняння з «Відьмаком» чи «Асасином».
Дослідження світу в Ghost of Tsushima справді захопливе: ігрова мапа не усіяна знаками питання від самого початку, а тому точки інтересу варто шукати самотужки, або ж про них можуть розповісти мешканці поселень. За знаком питання може ховатися монгольський аванпост, людина в біді, побічний квест, міні-гра з розрізанням бамбуку чи складанням хайку або ж просто новий капелюх для головного героя. Подорожі Цушімою не здаються роботою, до якої тебе примушують розробники, цей процес напрочуд медитативний — здебільшого завдяки неймовірної краси пейзажам та погоді, що разом роблять кожну мить вашої подорожі винятковою. Усі знахідки у світі гри відчуваються вартісними: гори сміття не заповнюють ваш інвентар, а кожен самурайський обладунок, кімоно чи інший предмет одягу є особливими завдяки своєму вигляду та ряду бонусних характеристик.
Очікування від Ghost of Tsushima були доволі стриманими, і вона їх цілковито перевершила. Гра нехай і не ідеально, але загалом чудово впоралася з усіма елементами відкритого світу: вивчення кожного куточку острова приносить задоволення, а разом із нетиповими механіками навігації ефект першовідкривача лише посилюється. Студії Sucker Punch вдалося відтворити атмосферу самурайської доби й зробити так, щоби ви ніколи не захотіли ховати свою катану. Цушіма постає перед очима чарівливим безкраїм простором, широкими полями й неприступними горами — разюча якість освітлення, деталізації оточення та картинка загалом вкотре нагадують, що перед нами останній ексклюзив поточного покоління PlayStation. Порівнювати Ghost of Tsushima з іграми схожого жанру можна, але вона достатньо самобутня, щоби водночас бути ні на що не схожою.
+ імерсивні елементи навігації
+ ефектна бойова система
+ розмаїття активностей у відкритому світі
+ неперевершений візуальний стиль
— здебільшого монотонні побічні квести
— нестерпний пролог
