«Перрі Мейсон: Розділ 3»

«Перрі Мейсон»  –  Сезон 1  –  Серія 3/0

Адвокат Перрі Мейсон уперше з’явився у 1930-х, і з того часу фігурував більше ніж у 80 романах американського письменника Ерла Стенлі Гарднера. Для американців він був чимось на кшталт символу надії у буремні часи – ідеальним літературним юристом, який захищав бідних та пригноблених підозрюваних, та завжди відстоював ідеї справедливості. У 2020 році він неочікувано повернувся – HBO випустили похмурий міні-серіал про молоді роки знаменитого адвоката.

Зараз все ще складно сказати, чи стане ця історія достойним продовженням багаторічного спадку Ерла Стенлі Гарднера – у першу чергу, бо головний герой серіалу не дуже нагадує того Перрі Мейсона, який десятиліттями надихав американських любителів кримінальних драм. Але поки нуарний детектив здається, принаймі, надзвичайно якісним – акторська гра тут на дуже високому рівні, режисура вдало створює атмосферу задушливої параної та песимізму, а сценарій виходить у міру заплутаним.

Розповідаємо, на що варто звернути увагу в третьому епізоді серіалу.

Бідолашна місіс Додсон

Лейтмотив третього епізоду «Перрі Мейсона» – те, як почуття провини та сорому отруює, а часом навіть руйнує життя. Емілі Додсон, яку в минулій серії арештували та звинуватили у викраденні власного сина, опиняється у суцільному пеклі. Її чоловік звинувачує жінку не лише у подружній зраді, але й в тому, що вона вбила їх сина, а юрист, який мав би захистити бідолашну, фатально недооцінює серйозність справи. Навіть Перрі Мейсон, якому платять саме за те, щоб він знайшов справжнього вбивцю, викриває лише любовні листи, які ще більше погіршують справи Емілі.

Але на цьому проблеми не закінчуються. Набожний магнат Беггерлі (Роберт Патрік) відмовляється оплатити її заставу, і весь світ (включно зі співкамерниками жінки) сприймає Додсон як уособлення абсолютного зла – грішницю, зрадницю, та вбивцю власної дитини. Навіть не дивно, що Емілі з часом починає вірити в те, що справді власноруч призвела до смерті сина – і привселюдно заявляє про свою вину в суді. На щастя, І. Б. Джонсон встигає зробити хоч щось хороше для своєї клієнтки – вчасно переконує її відмовитись від своїх слів та повідомляє судді, що вони намагатимуться довести невинуватість місіс Додсон.

Але на це надії поки мало – персонаж Джона Літгоу с кожним новим епізодом здається все більш некомпетентним та трагічним. Так, колись він був впливовим та успішним адвокатом, але його час вочевидь минув – колишні колеги та протеже ледь приховують свою зверхність, а «легкі» справи перетворюються на виклики. Ну що ж, принаймні йому дуже пощастило з секретаркою. Поки Делла Стріт здається найбільш рішучим та принциповим протагоністом серіалу – більше того, часом вона більше нагадує «канонічного» Мейсона з романів Ерла Стенлі Гарднера, ніж сам герой Метта Різа.

Пол Дрейк проти Перрі Мейсона

У третьому епізоді нарешті відбувається те, на що фанати класичного «Перрі Мейсона» (так, я розумію, що нас доволі мало, але все ж!) чекали майже місяць – головний герой познайомився з Полом Дрейком, своїм майбутнім помічником та найкращим другом. У романах Гарднера та однойменному серіалі 1950-х Дрейк слугує правою рукою Мейсона – колишній полісмен відкрив власне детективне агенство та допомагає адвокату збирати важливу інформацію. Але перша зустріч майбутніх колег виходить специфічною – Перрі намагається дізнатися правду про підозріло лаконічний звіт Пола, а той буквально вибиває з нього цікавість до справи.

Дейка теж можна зрозуміти – його білі колеги Енніс та Хоулкоум мають безпосередній стосунок до викрадення бідолашного Чарлі Додсона, і змушують підлеглого замітати за ними сліди. Тож Пол довго вагається між турботою про безпеку власної родини та бажанням притягнути злочинців до відповідальності, але зрештою вирішує, що правда йому дорожча. Залишається сподіватися, що Енніс та Хоулкоум не дізнаються, хто ж навів Мейсона на їх слід – ці двоє придумають, як отруїти Дрейку та його дружині життя.

Але усі важливі докази поступово випливають на поверхню: Перрі дізнається, серед іншого, що Геннон точно не наклав на себе руки, що колись він працював у сумнівному казино, і що детективи Енніс та Хоулкоум якось пов’язані зі смертю дитини. Поки це не дуже нагадує повноцінну картину, але шматочки пазла потроху складаються хоч у щось.

Видіння сестри Еліс

Поки чоловіки суворо п’ють віскі та розслідують справу, найбільше допомоги місіс Додсон отримує від двох інших центральних жіночих персонажів серіалу – незрівнянної Делли та загадкової сестри Еліс. Рішуча секретарка І. Б. Джонсона не лише виголошує пристрасну промову, яка спонукає Мейсона переосмислити своє ставлення до підозрюваної, але й напрочуд вчасно вирішує завітати до поліцейського відділка. Деллу чомусь не дуже хочуть пускати до клієнти, але вона все одно вперто проривається до Емілі – і з жахом бачить, що Енніс та Хоулкоум катують місіс Додсон. Ще б декілька хвилин, і прокурор отримав би від підозрюваної зізнання в усіх смертних гріхах, а брудні копи точно залишились би на волі. Цікаво, чи свідчення Делли якось вплинуть на справу – чи повірив би хтось у 1930-х жінці, яка звинувачує поліцейських у катуванні підозрюваної?

Але головна інтрига серії пов’язана з пристрасною, трохи дивакуватою сестрою Еліс – складається враження, що героїня не надто задоволена своєю роллю в релігійній общині. Точніше – їй ніби щиро подобається допомагати людям, але постійний тиск з боку матері та інших членів організації не йде їй на користь (і це я мовчу про «вітамінні» крапельниці, які їй навіщось ставлять посеред наради!). Під кінець серії героїня остаточно втрачає контроль над своєю підсвідомістю та впадає у транс – Еліс здається, що вона пливе у човні посеред океану, а сам бог підказує їй оживити малюка Додсонів. І це – одна із найцікавіших сцен за всі три серії «Перрі Мейсона», адже раніше серіал настільки сильно не заглиблювався у внутрішній світ персонажів. Якщо це продовжуватиметься, то попереду на нас чекає трохи психологічного сюрреалізму у дусі «Справжнього детектива»!

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: