«Перрі Мейсон: Розділ 2»
Адвокат Перрі Мейсон фігурував більше ніж у 80 романах американського письменника Ерла Стенлі Гарднера, був зіркою телешоу, радіопередач та повнометражних фільмів. Про нього писали комікси та рок-пісні, а саме його ім’я стало чимось на кшталт символу віри в американське правосуддя. Навіть не дивно, що канал HBO вирішив взятися за культового героя – попри те, що самому персонажу скоро виповниться сто років, він все ще має помітний вплив на англомовну поп-культуру.
Утім, міні-серіал про пригоди знаменитого юриста вийшов неочікуваним – замість судової драми про спокійного, харизматичного та непохитного адвоката вийшов напружений нуарний детектив. У першому епізоді нам показали зав’язку центральної справи сезону – зловісне викрадення та вбивство малюка Чарлі. Схоже, головний герой буде розслідувати цей злочин протягом усіх восьми серій, а формула «злочин тижня» залишилась у минулому, разом із елементами затишної юридичної драми.
Розповідаємо, на що варто звернути увагу в другому епізоді серіалу.
Спогади про війну
На цьому тижні ми і не дізнались, хто вбив малюка Додсонів, зате сценаристи пролили світло на одну з інших головних загадок сезону – що саме змушує Перрі Мейсона постійно насуплювати брови та саркатично кривитися? Окрім, звісно, суцільної корупції та бідності навколо, справ про вбивства немовлят, і клієнтів, які замість грошей дають хіба що стусанів. Як виявилось – Перрі переслідують спогади про темне, криваве військове минуле. До речі, цього не було ні в романах Ерла Стенлі Гарднера, ні в попередніх екранізаціях його творів, але складно уявити, щоб чоловік віку Мейсона міг якось уникнути військової служби.
У першій серії згадувалось про те, що детектив був учасником Першої світової війни, і що він залишив службу не за кращих умов. Але цього тижня серіал показує всі жахіття цього конфлікту. Хаос, вибухи, хмари отруйного газу, натовпи дизорієнтованих солдатів, які у паніці кудись біжать – декількох коротких флешбеків достатньо, щоб передати безглузде жахіття війни. Ми бачимо, що Перрі закликає свій загін повертатися за барикади, але декілька солдатів у занадто тяжкому стані, щоб рухатись. Мейсон допоміг їм так, як міг – швидко застреливши кожного. І все ж, спогади про смерть товаришів досі не дають йому спокою – хоч І. Б. Джонатан і запевняє детектива, що той зробив правильний, хоч і дуже складний вибір.
Сцени флешбеків не лише виконують важливу сценарну роль, але й вчергове демонструють, що «Перрі Мейсон» – один із найбільш ефектних та добре знятих серіалів цього літа. Це водночас непоганий спадкоємець «Справжнього детектива» і «Підпільної імперії» – іншими словами, саме те, чого ми чекали від HBO. Мене досі турбує те, що ця драматична нуарна історія аж настільки далека від того «Перрі Мейсона», якого я знаю та люблю, але до технічної сторони тут жодних питань. Режисура, операторська робота, акторська гра та костюми, робота з кольором та музикою – все на блискучому рівні.
Брудні копи та позашлюбні діти
Поліція починає підозрювати, що малюка Чарлі викрав його батько – річ у тім, що містер Додсон виявляється позашлюбним сином магната Беггерлі (Роберт Патрік). Це наштовхує місцевого прокурора (Стівен Рут) на думку, що Додсон організував викрадення малюка, виклянчив у свого заможнього тата гроші на викупа, а потім… Вочевидь, далі щось пішло не так, ось тільки ніхто не може впевнено сказати, що ж саме. Але поліцейських влаштовує навіть така дірява версія подій – і це не дивно, адже один із лос-анджелеських детективів має безпосередній стосунок до справи. Він працював разом із викрадачами, а у кінці минулої серії холоднокровно застрелив своїх напарників.
У Додсона є алібі, хоча в суді воно навряд справить враження – у ніч, коли викрали Чарлі, його батько грав у азартні ігри в якомусь підпільному клубі. Ситуацію ускладнює ще й те, що двоє детективів, які мали б розслідувати цю справу (по факту вони лише приховують власні сліди), переконують одного зі свідків стверджувати, що він точно бачив бідолашного підозрюваного вдома. Крім цього, вони змушують іншого поліцейського – майбутнього напарника Перрі Пола Дрейка (Кріс Чалк) – змінити свою заяву щодо слідів крові на місці злочину. Здається, Мейсону на його колегам доведеться докласти немало зусиль, щоб докопатися до правди.
Загадкове особисте життя місіс Додсон
Утім, поки поліція намагається довести вину батька загиблого, Перрі перевіряє власні теорії. Після розмови з дуже балакучою сусідкою родини, детектив дізнається, що місіс Додсон цілими вечорами говорить з кимось по телефону. Можливо, зараз це не здалось би аж надто підозрілим, але у 1930-х не так багато людей дозволяли собі годинами з кимось теревенити, тож Мейсон вирішує дізнатися, кому ж дзвонить жінка. Коротке розслідування приводить до будинка, в якому лежить труп невідомого нам чоловіка – і ціла стопка любовних листів від місіс Додсон.
Тепер команди адвокаті виникає альтернативна версія подій – герої схиляються до думки, що покійний коханець місіс Додсон дізнався про статки магната Беггерлі і викрав малюка заради розкішного викупу. Можливо – за її безпосередньої участі, хоча цей момент досі під питанням. Так чи інакше, щось пішло не так, і маленький Чарлі загинув. Невдаха-викрадач, скоріше за все, зашив очі малюка відкритими, бо дуже шкодував про його смерть – у серіалі про це не говориться напряму, але Перрі знаходить у квартирі самогубці схожі нитки. Утім, цілком можливо, що це лише вершина айсберга, і що справжня історія ще більш заплутана – під кінець серії Мейсон визнає, що надто емоційно відреагував на інформацію про коханця місіс Додсон. Але сумніватися запізно – бідолашну жінку арештовують посеред похорон дитини. До речі, масштабну подію організовує церква сестри Еліс (Татьяна Масляна), і схоже що проповідниця сприняла трагічно історію викрадення дуже особисто.
Цікаві деталі та спостереження
– Розглядаючи сцену злочину, де полісмен застрелив своїх напарників, офіцер Дрейк знаходить шматок вставної щелепи. Щось схоже Мейсон знаходить у роті коханця місіс Додсон, і це означає, що тіло «самогубці» пересунули вже після його смерті.
– Сама справа викрадення Чарлі нагадує справжню історичну подію – вбивство юної Меріон Паркер. Дівчинку теж викрали заради викупу, але після того, як її батьки заплатили злочинцям, їм передали тіло дитини. Довгий час цю справу називали найжахливішим злочином в історії Америки, і про неї навіть складали моторошні балади. Цікаво, що вбивця Паркер був релігійним фанатиком і згодом запевняв, що до викрадення його спонукали якісь вищі сили.
