Епізод 3: «Ламентіс»
«Локі» – серіал, якому водночас вдається і виправдовувати глядацькі очікування, і дивувати несподіваним розкриттям давно знайомого героя. Наприклад, трейлери прозоро натякали, що серіал триматиметься на дружбі персонажів Тома Гіддлстона та Овена Вілсона та буде чимось на кшталт бадді-комедії з міжвимірними подорожами, але вже у другому епізоді Локі втік від агента Мебіуса. Чого чекати від наступних серій? Як виявилося – тієї самої бадді-комедії про взаємодію протилежностей, але вже з Леді Локі в якості компаньйонки головного героя.
Незнайомці у потязі
Третій епізод серіалу виявився неочікувано коротким, відірваним від центрального сюжету, в міру експериментальним та камерним – це ніби така собі суміш «Доктора Хто» та розмовно-романтичної трилогії Річарда Лінклейтера. Після подій другої серії персонажі Тома Гіддлстона та Софії Ді Мартіно випадково потрапляють на Ламентіс-1 – місяць, який ось-ось зіткнеться з сусідньою планетою. Щоб не загинути разом із усім населенням Ламентісу, двом Локі доведеться оголосити тимчасове перемир’я та спробувати працювати разом.
Колись шоуранерка «Локі» в інтерв’ю розповідала, що планує використовувати в проєкті усі сильні сторони серіалів як медіуму, а не просто знімати шестигодинний телефільм з цільною історією, і ось нарешті це відчувається. Стилістично та сюжетно відірвані епізоди – така собі візитівка справді класних шоу, згадайте хоча б геніальний десятий епізод третього сезону «Пуститися берега», чи серію-монолог з «Коня БоДжека». Але одна справа – відволікатися на окрему історію, коли у вас є десятки годин хронометражу, і цілком інша, коли вам треба викласти весь сюжет за якихось шість епізодів. Тож попри весь свій шарм (а його тут удосталь!), нова серія часом змушує нетерпляче хитати головою та думати про те, чим зрештою все це закінчиться.
Бути Локі
І все ж, у третьому епізоді вистачає цікавих моментів: нам нарешті підтверджують, що Локі бісексуальний (власне, як і в коміксах), протагоніст дізнається дещо цікаве про зловісних часових копів, а ще нас розважають відсилкою до першого «Тора» (як і його брат, герой Гіддлстона дуже ефектно б’є посуд). А ще, схоже, цей епізод спростував теорію про те, що героїня Софії Ді Мартіно може насправді виявитися не альтернативною версією Локі, а якимось геть іншим персонажем. Теорія базується на імені Сильві – через схожий сюжет в коміксах фанати підозрювали, що ми маємо справу зі смертною антагоністкою Чаклункою, яка лише вважає, що вона асґардська богиня. Це б принаймі пояснило, чому ж у неї світле волосся та інші магічні здібності.
Але, здається, усе простіше – це справді ще одне втілення Локі, просто в MCU вчергове поєднали риси різних персонажів із коміксів Marvel. Пам’ятаєте, як у кіно Бакі Барнс спокутував усі свої гріхи, відрікся від титула Зимового солдата та став Білим вовком? У коміксах це ім’я носив геть інший персонаж – суворий вакандійський воїн та прийомний брат Т’Чали.
Зрештою, якими б дивакуватими та фанатичними не були агенти TVA, їх складно надурити, а вони цілком переконані в тому, що Сильві дійсно є альтернативною версією героя Гіддлстона. Та й ви лише подивіться на те, як актори грають своїх персонажів – вони використовують майже ідентичні прийоми в бійках, однаково зверхньо дивляться на всіх навколо та переглядаються так, ніби чудово розуміють одне одного. Так, Сильві виросла далеко від розкішних залів Асґарду, вона з дитинства знала, що її всиновили, а згодом навіть відмовилася від свого справжнього імені, але перед нами точно Локі. Залишилося лише з’ясувати, чому її життєвий шлях видався настільки непростим, і до чого тут TVA. Бо вони, схоже, виявляться головними антагоністами серіалу!
Космічні жахіття
Я вже казала, що всесильні космічні копи з TVA здаються аж надто фанатичними любителями порядку, аби бути хорошими хлопцями – і ось ця теорія справджується. Вони не лише безцеремонно знищують «неправильних» людей, але й знущаються з власних працівників. Виявляється, усе, що Мебіус розповідав про те, як Хранителі часу нібито особисто створюють нових працівників – суцільна маячня. Насправді ця організація викрадає альтернативні версії людей (і, напевне, не лише людей, але й космічних істот, богів, тощо), стирає їм пам’ять та переконує їх у тому, що вони завжди були часовими агентами й завжди захищатимуть реальність від хаосу та змін.
Уявіть, це ж герой Овена Вілсона напевне колись був простим любителем водяних мотоциклів, і навіть всемогутнім Хранителям часу не вдалося змусити його про них забути! Тут промальовуються цікаві паралелі з подіями серіалу «ВандаВіжн», де (обережно, спойлери!) ми теж мали справу з надзвичайно потужною ілюзією.
Але чи є взагалі ті Хранителі часу? Можливо, насправді вони – якісь сильні та злі створіння, які навіщось маніпулюють реальністю, викривлюючи її задля власних потреб? Або вони давно загинули, і тепер їх організацію захопили якісь підлі часові злочинці? Думаю, вже наступному епізоді ми наблизимося до відповіді!
