«Дивовижні історії»: проблеми життя після смерті у другій серії

Серіал «Неймовірні історії» розпочався не надто вдало — перша серія була позбавлена характерної спілбергівської магії, персонажі не запам’ятовувалися, а сюжет був слабким, як для антології. Другий епізод лише підтвердив побоювання — незважаючи на Amblin у списку продакшн-компаній, шоу ніяк не може знайти свій стиль. Що найгірше, у своїх пошуках «Історії» дуже кидає в різні сторони, перетворюючи перегляд скоріше не на задоволення, а на дослідження невдалого використання сюжетних тропів.

У серії «Спека» шоуранери зробили ставку на «повернення з метою». Давайте розбиратися.

Сюжет

Дві подруги, Тука та Стерлінґ — школярки-легкоатлетки, які розраховують вступити до коледжу і потрапити у збірну завдяки місцевим змаганням. Щоправда ситуація блискавично змінюється, коли одну з них збиває автомобіль — травмована випадком Стерлінґ не знає, що робити зі своїм життям, тоді як Тука опиняється замкнена між світами. У вигляді привида їй потрібно якось вплинути на ситуацію, щоб отримати заповітний квиток у потойбіччя.

Центральна ідея

Троп «повернення з метою» є доволі популярним у такого роду історіях. Герой помирає, маючи дуже важливі незакінчені справи, і повертається у вигляді привида, щоб їх вирішити. Мова не йде про роботу — зазвичай причиною інкарнації привида є близькі, яким необхідна допомога або над якими нависла загроза.

Якщо говорити про кіно, то найпопулярнішим прикладом такого тропу є «Привид» з Патріком Свейзі. Серія «Неймовірних історій» багато в чому повторює саме цей фільм. Справа у тому, що для повернення з мертвих можуть використовуватися чимало різних способів — наприклад видимі привиди (як у «Каспері») чи реінкарнація (як у дивному фільмі «Шанси є» з Дауні-молодшим). Окремо варто згадати про сюжетний хід, коли головний герой починає бачити померлих і допомагає їм (фільм «Місто привидів» з Рікі Джервейзом).

Найчастіше троп використовується у серіалах з надприродною тематикою. Зазвичай це «неупокоєні привиди», яких потрібно або правильно поховати, або за яких потрібно помститися. Такі сюжетні ходи використовувалися в «Супернатуралах», «Чи боїшся ти темряви?» і навіть «Смолвілі».

Основною умовою використання «повернення з метою» є виправданість. Смерть персонажа — дуже потужний сюжетний хід, який не може бути використаний задля досягнення банального результату. Часто мертві повертаються щоб запобігти смерті або щоб змінити життя людини (чого не можна було б зробити за життя).

Але давайте перейдемо до серії «Неймовірних історій».

Що не вдалося

Та майже все. Нас знайомлять з героїнями, швидко окреслюють їхні дуже стандартні та клішовані характери (талановита бунтарка і наполеглива відмінниця) і доволі не винахідливо (вибачте) вбивають одну з них. Окей, але для чого вона повертається?

У цьому питання, схоже, сценаристи не досягли спільної згоди. За годину шоу встигає піти одразу у трьох різних напрямках:

— помста. Стерлінґ шукає вбивць подруги, а та їй допомагає. В результаті ця сюжетна лінія спочатку зливається (дівчата знаходять автомобіль, але не говорять про це нікому), а потім використовується для того, щоб додати драматизму загальній ситуації.

— менторство. Тука обіцяла подрузі допомогти з тренуваннями, тож вона знаходить спосіб з нею контактувати, після чого дійсно мотивує Стерлінґ. Сюжетна лінія прописана настільки слабо, що аж не віриться, що її бачив хтось рівня Спілберга і не звільнив усіх навколо. Замість емоційного контакту нам показують просто нарізку тренувань, яка закінчується у той момент, коли Стерлінґ пробігає коло швидше за 55 секунд. Тука, яка обіцяла подрузі, що допоможе їй потрапити у збірну, навіть не чекає змагань, а просто біжить у випадкову точку вимагати від вищих сил справедливості.

— драма. Ця сюжетна лінія взагалі не стосується посмертного повернення Туки. Просто сценаристи вирішують, що спортивної драми на змаганнях буде недостатньо і згадують про історію з автомобілем. Стерлінґ травмують, але вона все одно вирішує бігти, адже дала подрузі обіцянку! В результаті дівчина не фінішує і отримує пошкодження, яке не дає їй далі займатися спортом. Окей, серіал «Неймовірні історії» раптом перетворився у фільм фон Трієра, покликаний морально зламати глядача драмою.

— кохання. У фіналі серії сценаристи вирішили дістати останній козир — любовну лінію. Несподівано виявляється, що дівчата були закохані одна в одну, про що нам раніше взагалі ніяк не натякали. У результаті саме це виявляється тією «незакінченою справою», яка звільняє Туку. Точніше, повертає її до життя у момент після аварії.

Як результат, виявилося, що весь посмертний досвід дівчини був потрібен, аби героїні зрозуміли, що закохані. Неймовірно дивний підхід — невже у них настільки сильні гомофобні упередження, що без смерті дівчата не наважилися б зізнатися одна одній у почуттях?

Що вдалося

Режисер серії Сильвіан Вайт відомий роботою на телебаченні, але по епізоду складається враження, що він все життя мріяв зняти рекламу Nike у Сан-Франциско. Як результат, ми бачимо бідні (але модернові) райони міста у всій красі, темні чіткі кольори, дуже багато вповільнених крупних планів і слоу-моушена під час пробіжок. Красиво.

Результат

Якби серія закінчувалася темним екраном зі слоганом «Live. Love. Run» і фірмовим свушем Nike, то ця годинна реклама цілком могла б претендувати на Каннських левів. Але оскільки цього не сталося, друга серія «Неймовірних історій» лише підтверджує той факт, що на ринку серіалів зараз попит на кадри перевищує пропозицію.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: