«Дивовижні історії»: проблеми життя після смерті у другій серії
Серіал «Неймовірні історії» розпочався не надто вдало — перша серія була позбавлена характерної спілбергівської магії, персонажі не запам’ятовувалися, а сюжет був слабким, як для антології. Другий епізод лише підтвердив побоювання — незважаючи на Amblin у списку продакшн-компаній, шоу ніяк не може знайти свій стиль. Що найгірше, у своїх пошуках «Історії» дуже кидає в різні сторони, перетворюючи перегляд скоріше не на задоволення, а на дослідження невдалого використання сюжетних тропів.
У серії «Спека» шоуранери зробили ставку на «повернення з метою». Давайте розбиратися.
Сюжет
Дві подруги, Тука та Стерлінґ — школярки-легкоатлетки, які розраховують вступити до коледжу і потрапити у збірну завдяки місцевим змаганням. Щоправда ситуація блискавично змінюється, коли одну з них збиває автомобіль — травмована випадком Стерлінґ не знає, що робити зі своїм життям, тоді як Тука опиняється замкнена між світами. У вигляді привида їй потрібно якось вплинути на ситуацію, щоб отримати заповітний квиток у потойбіччя.
Центральна ідея
Троп «повернення з метою» є доволі популярним у такого роду історіях. Герой помирає, маючи дуже важливі незакінчені справи, і повертається у вигляді привида, щоб їх вирішити. Мова не йде про роботу — зазвичай причиною інкарнації привида є близькі, яким необхідна допомога або над якими нависла загроза.
Якщо говорити про кіно, то найпопулярнішим прикладом такого тропу є «Привид» з Патріком Свейзі. Серія «Неймовірних історій» багато в чому повторює саме цей фільм. Справа у тому, що для повернення з мертвих можуть використовуватися чимало різних способів — наприклад видимі привиди (як у «Каспері») чи реінкарнація (як у дивному фільмі «Шанси є» з Дауні-молодшим). Окремо варто згадати про сюжетний хід, коли головний герой починає бачити померлих і допомагає їм (фільм «Місто привидів» з Рікі Джервейзом).
Найчастіше троп використовується у серіалах з надприродною тематикою. Зазвичай це «неупокоєні привиди», яких потрібно або правильно поховати, або за яких потрібно помститися. Такі сюжетні ходи використовувалися в «Супернатуралах», «Чи боїшся ти темряви?» і навіть «Смолвілі».
Основною умовою використання «повернення з метою» є виправданість. Смерть персонажа — дуже потужний сюжетний хід, який не може бути використаний задля досягнення банального результату. Часто мертві повертаються щоб запобігти смерті або щоб змінити життя людини (чого не можна було б зробити за життя).
Але давайте перейдемо до серії «Неймовірних історій».
Що не вдалося
Та майже все. Нас знайомлять з героїнями, швидко окреслюють їхні дуже стандартні та клішовані характери (талановита бунтарка і наполеглива відмінниця) і доволі не винахідливо (вибачте) вбивають одну з них. Окей, але для чого вона повертається?
У цьому питання, схоже, сценаристи не досягли спільної згоди. За годину шоу встигає піти одразу у трьох різних напрямках:
— помста. Стерлінґ шукає вбивць подруги, а та їй допомагає. В результаті ця сюжетна лінія спочатку зливається (дівчата знаходять автомобіль, але не говорять про це нікому), а потім використовується для того, щоб додати драматизму загальній ситуації.
— менторство. Тука обіцяла подрузі допомогти з тренуваннями, тож вона знаходить спосіб з нею контактувати, після чого дійсно мотивує Стерлінґ. Сюжетна лінія прописана настільки слабо, що аж не віриться, що її бачив хтось рівня Спілберга і не звільнив усіх навколо. Замість емоційного контакту нам показують просто нарізку тренувань, яка закінчується у той момент, коли Стерлінґ пробігає коло швидше за 55 секунд. Тука, яка обіцяла подрузі, що допоможе їй потрапити у збірну, навіть не чекає змагань, а просто біжить у випадкову точку вимагати від вищих сил справедливості.
— драма. Ця сюжетна лінія взагалі не стосується посмертного повернення Туки. Просто сценаристи вирішують, що спортивної драми на змаганнях буде недостатньо і згадують про історію з автомобілем. Стерлінґ травмують, але вона все одно вирішує бігти, адже дала подрузі обіцянку! В результаті дівчина не фінішує і отримує пошкодження, яке не дає їй далі займатися спортом. Окей, серіал «Неймовірні історії» раптом перетворився у фільм фон Трієра, покликаний морально зламати глядача драмою.
— кохання. У фіналі серії сценаристи вирішили дістати останній козир — любовну лінію. Несподівано виявляється, що дівчата були закохані одна в одну, про що нам раніше взагалі ніяк не натякали. У результаті саме це виявляється тією «незакінченою справою», яка звільняє Туку. Точніше, повертає її до життя у момент після аварії.
Як результат, виявилося, що весь посмертний досвід дівчини був потрібен, аби героїні зрозуміли, що закохані. Неймовірно дивний підхід — невже у них настільки сильні гомофобні упередження, що без смерті дівчата не наважилися б зізнатися одна одній у почуттях?
Що вдалося
Режисер серії Сильвіан Вайт відомий роботою на телебаченні, але по епізоду складається враження, що він все життя мріяв зняти рекламу Nike у Сан-Франциско. Як результат, ми бачимо бідні (але модернові) райони міста у всій красі, темні чіткі кольори, дуже багато вповільнених крупних планів і слоу-моушена під час пробіжок. Красиво.
Результат
Якби серія закінчувалася темним екраном зі слоганом «Live. Love. Run» і фірмовим свушем Nike, то ця годинна реклама цілком могла б претендувати на Каннських левів. Але оскільки цього не сталося, друга серія «Неймовірних історій» лише підтверджує той факт, що на ринку серіалів зараз попит на кадри перевищує пропозицію.
