Якби Джон Г’юз знімав «Керрі»: чи варто дивитись серіал I Am Not Okay With This

Ви любите підліткові драми у дусі «Клубу “Сніданок”». Так, формально I Am Not Okay With This можна назвати серіалом про дівчину з телекінетичними здібностями, але левова доля сюжету пов’язана не з надприродними здібностями героїні, а з її щоденним життям. Сід нещодавно переїхала з родиною до непривітного нового містечка, а після цього її батько наклав на себе руки – і тепер героїні треба знаходити себе у новому колективі, самостійно справлятися з горем та доглядати молодшого брата. Можливо, вона б швидше знайшла підтримку з боку однокласників, але Сід теж не ідеальна – в неї саркастичне почуття гумору, непростий характер і тотальна неповага до всіх авторитетів.

Єдина опора героїні – весела та оптимістична подруга Діна (Софія Браянт), але та нещодавна почала зустрічатись із найпопулярнішим хлопцем у школі і тепер теж поступово віддаляється. Тож Сід залишається наодинці з власними переживаннями та почуттями – якщо не рахувати щоденник, у якому протагоністка веде хроніку своїх пригод, та балакучого сусіда-дивака Стенлі (Ваят Олефф, ще один молодий актор з горору «Воно»), який западає на темпераменту дівчину.

Все це складається у емоційну та реалістичну історію про дружбу, пошуки себе, першу закоханість та спроби поладнати з навколишнім світом. Сідні не завжди можна назвати приємною протагоністкою, але передісторія у дівчини достатньо трагічна, щоб глядачам було легко зрозуміти усі її нервові зриви та конфлікти з оточуючими. I Am Not Okay With This можна сприймати як непогану метафору життя з психічним розладом – сценаристи вдало підкреслюють страх людини, яка розуміє, що вона «ненормальна», але ніяк не може знайти допомогу від оточуючих. Звісно, Netflix подає ці складні теми доволі спрощено, у розважальному форматі, та вже добре, що такі історії потрапляють у масову культуру.

Але головний козир серіалу – Софія Ліліс, яка нарешті отримала хорошу головну роль і довела, що критики не даремно пророкували їй успіх. Завдяки грі акторки колюча та прямолінійна Сід ніколи не здається аж надто холодною чи різкою – в ній завжди відчувається сум, вразливість та розгубленість. Як і непрості протагоністи «Кінця й***ного світу», Сід викликає співчуття та симпатію навіть тоді, коли поводиться жорстоко чи необдумано.

Вам подобається естетика 1980-х. У нових підліткових серіалах та фільмах Netflix є цікава особливість – коли б не відбувались їх події, кожен кадр виглядає так, ніби герої потрапили у минуле. Пастельні тони «Секс-освіти» нагадують про 1980-ті, у романтичній дилогії «Усім хлопцям, яких я любила» майже не фігурують сучасні технології, естетика «Сабріни» відсилає нас до 1960-х, а позаминулорічний серіал Everything Sucks загравав зі стилістикою 1990-х. Як і «Кінець й***ного світу», I Am Not Okay With This надихається культовими фільмами – у першому випадку шоуранери робили реверанс у бік Квентіна Тарантіно (чому б ще головний герой ходив у гавайській сорочці?), а тут згадують про візуальні образи світу Джона Г’юза. Через це серіал виглядає так, ніби дія відбувається у 1980-х – герої одягнені у класичні світло-блакитні джинси, пастельні сорочки та старомодні однотонні светри. А відсилки до легендарної кривавої сукні Керрі з фільму Браяна Де Пальми – взагалі окремий подарунок для любителів цієї епохи.