Комікси українською: «Арчі» Марка Вейда
Швидке запитання для любителів класичної американської попкультури! Що спільного у серіалу «Рівердейл», надзвичайно нав’язливої пісні Sugar, Sugar (вона вийшла у 1970-му, але я поб’юсь об заклад, що ви її чули), юної відьми Сабріни та коміксу «Арчі» Майка Вейда?
Зараз я відповім на цю загадку, та спочатку проведемо невеликий історичний екскурс. Можливо, когось це здивує, але одна з найпопулярніших та найбільш довготривалих серій в історії американських коміксів розповідає не про безстрашних супергероїв та гротескних монстрів, а про звичайних підлітків. Більше того – протягом дуже довгого часу візитівкою цієї надзвичайно успішної франшизи якраз і була приземленість та реалістичність її протагоністів. Арчі Ендрюс, Бетті Купер, Вероніка Лодж та Джаґгед Джонс уперше з’явилися на сторінках комікс-антології Pep Comics у далекому 1941 році, а їх пригоди були… підозріло не вражаючими. Принаймі, на фоні інших героїв публікації – інопланетян, супер-воїнів та собак, які щодня рятували світ.
Поки інші персонажі Pep Comics намагалися конкурувати з Капітаном Америкою та Суперменом, Арчі та його друзі проводили час, як звичайні підлітки: закохувалися, провалювали контрольні, шукали підробіток на канікули, пили мілкшейки та засмагали на пляжі. І о диво – саме ця нормальність настільки сподобалась читачам, що згодом видання перейменували у Archie Comics, а школярі-протагоністи стали улюбленцями Америки. Проходили десятиліття, а франшиза лише розросталася – далі були анімовані телешоу, повнометражні фільми, декілька лінійок коміксів, ланч-бокси та навіть віртуальний гурт The Archies, який спочатку фігурував у мультфільмі, але потім почав завойовувати чарти і у реальному житті. Так, пісню Sugar, Sugar формально виконував сам Арчі Ендрюс – головний герой коміксу.
До речі, у 1960-х на сторінках Archie Comics з’явилася трохи більш знайома українським читачам постать – дівчина на ім’я Сабріна Спелман, яка приховувала від друзів свої магічні здібності. Вона теж стала надзвичайно популярною, а в 90-х отримала власне телешоу. Власне, поза Америкою саме вона здобула найбільшу популярність, а ось Арчі та інші мешканці містечка Рівердейл довгий час залишалися фактично невідомими.
Попри те, що головною фішкою Archie Comics була увага до милої містечкової буденності, часом протагоністи потрапляли у вражаючі пригоди – боролися з Чужим та Хижаком, перетиналися з Френком Каслом та допомагали музикантам з KISS. У 2010-х комікси «Арчі» отримали чергову дозу осучаснення – спочатку вийшли похмурі та надзвичайно стильні графічні історії Chilling Adventures of Sabrina (так, цей комікс став основою однойменного серіалу Netflix) та Afterlife With Archie, а потім за мотивами франшизи зняли серіал «Рівердейл». Бачите, як усе сходиться?
Але повернемося до коміксу Марка Вейда та Фіони Стейплз – власне, заради нього ми тут і зібралися. Це – осучаснена версія історії знаменитого Арчі Ендрюс. Створена вона, насамперед, для читачів, які познайомилися з рудим школярем завдяки серіалу від CW чи просто не дуже стежили за десятилітніми трансформаціями франшизи. Знаю, це звучить як сумнівний комплімент – попри солідну фан-базу, «Рівердейл» славиться… специфічним підходом до драматургії. Не варто хвилюватися – Марк Вейд занадто хороший сценарист, щоб наповнювати свою підліткову історію абсурдними культами, втечами з тюрми та боксерськими поєдинками з ведмедями. Він запозичує з «Рівердейлу» лише одну центральну ідею: а що, якби юні герої культового коміксу з 1940-х чомусь виглядали як кінозірки? Але якщо абстрагуватися від візуальної складової (про неї ми окремо поговоримо), то у цієї версії пригод Арчі Ендрюса набагато більше спільного з тими старими-добрими коміксами, які колись зачарували Америку, ніж з провокативним серіалом від CW.
Це мила, емоційна історія, яка відразу викликає відчуття ностальгії – не за ідеальною Америкою минулого, а за шкільними роками читача. Перші стосунки, спроби якось знайти своє місце у складній шкільній ієрархії, непорозуміння з друзями, випускні та образи на батьків – цей досвід універсальний, знайомий читачам з усіх куточків світу. Звісно, тут вистачає гумору та легкого абсурду, але насамперед цей комікс напрочуд життєвий та милий – ідеальне джерело ескапізму в наші непрості часи.
Якщо Марк Вейд видає просто хорошу історію, то справжня зірка серії – Фіона Стейплз. Ілюстраторка рішуче відмовляється від традиційного для Archie Comics карикатурного стилю та наповнює кожну сторінку реалістичними, яскравими малюнками. У пізніших випусках їй на заміну приходять Енні Ву та Вероніка Фіш, і до їх ілюстрацій немає жодних претензій, але запам’ятовується комікс якраз завдяки свіжому, динамічному стилю, заданому Стейплз.
Страшенно тішить, що на українському комікс-ринку з’являється дедалі більше серій, які можуть розширювати уявлення читачів про мальопуси – наприклад, показувати, що графічна проза може бути не про супергероїв, а й шкільне життя. І все ж нішевість «Арчі» створює певну проблему – попри зрозумілість центрального сюжету, багато дрібних діалогів та ситуацій заточені на розуміння американського контексту. Тому засмучує, що український переклад коміксу не просто не додає додаткову інформацію, яка б знадобилася читачеві, а й перекручує якісь деталі. Наприклад, в одній сцені фігурує кабінет із загадковою назвою «житлова економіка й господарство». Підозрюю, що в оригіналі мова йшла про home economics – домоведення, приблизний еквівалент наших шкільних уроків праці, на яких старшокласників вчать готувати та виконувати інші дрібні хатні задачі. Або ось ще один дивний момент – Джаґгеда Джонса локалізували як Джмеля (що дуже мило!), але періодично він знову стає Джаґгедом. Та й до верстки є претензії – періодично текст випадає з баблів, зливається з фоном чи зліплюється у не дуже читабельні шматки. Але це – технічні дрібниці, які не надто псують загальне враження від історії. Залишається сподіватися, що комікс буде не лише достатньо популярним, щоб у майбутніх перевиданнях ці моменти виправили, але й щоб видавці взялися за переклад інших мальопусів франшизи.
Українською комікс перекладено видавництвом Bookchef.
