Комікси українською: «Прокляття воронів»
Будемо відвертими: комікси за мотивами відео-, теле- чи кінофраншиз рідко виходять справді цікавими. Так, є винятки. Наприклад, клаустрофобна міні-серія Aliens: Dead Orbit Джеймса Стокоу, яку б оцінив сам Г. Р. Ґіґер, атмосферні роботи Алеша Кота про світ Bloodborne чи контраверсійна «Космічна одіссея» Джека Кірбі. Але переважна більшість усіх цих графічних продовжень, приквелів та спін-офів створюється з однією метою — отримати ще більше грошей від неперебірливих та спраглих до нового контенту фанатів.
Ну добре, це звучить трохи цинічно, тож перефразую: ці комікси створюються задля того, щоб фанати могли провести трохи більше часу з улюбленими героями, а не для того, щоб розповісти якусь оригінальну історію. Хто ж взагалі звертає увагу на якість сюжету, якщо тут Супермен воює проти Термінатора, або милі евоки бігають лісом та потрапляють у захопливі (або не дуже) пригоди.
На щастя, комікси за мотивами «Відьмака» від Dark Horse скоріше належать до винятків із цього правила — не даремно за сценарій тут відповідав лауреат Премії Айзнера Пол Тобін. «Лисячі діти» та «Будинок зі скла», перші два томи серії, перекладені українською видавництвом Vovkulaka, були атмосферними, лячними історіями. Вони миттєво повертали нас у містичний світ ігор CD Projekt Red (чи Сапковського, якщо книжковий Ґеральт вам ближчий). Давні фанати франшизи були в передбачуваному захваті — хто ж не мріяв знову опинитися в хащах Велена?
Але навіть незнайомі з історією читачі могли оцінити вдале поєднання східноєвропейського фольклору, динамічного сюжету та малюнку Джо Куеріо, який явно надихався характерним стилем Майка Міньйоли. Якщо й можна було на щось поскаржитись, то лише на одне — у перших двох томах було якось замало зв’язку з сюжетом самих ігор та книг. Так, ми всі сумували за Ґеральтом, але мені особисто хотілось знову побачитись з Йенніфер та Цірі, адже якраз ця родинна динаміка була емоційним двигуном франшизи. Трохи соромно навіть про це говорити, але не вистачало якраз фансервісу, якого в інших коміксах за мотивами ігор зазвичай буває забагато.
І ось, у «Проклятті воронів», Dark Horse нарешті здійснили усі наші мрії та розповіли історію, яка по-новому інтерпретує класичний сюжет Сапковського та слугує безпосереднім продовженням фіналу «Дикого гону». Не буду спойлерити деталі, але якщо коротко, то професійні мисливці на монстрів Ґеральт та Цірі разом беруться за ризиковане відьмацьке замовлення — вбити стригу, яка не дає спокою мешканцям одного тихого містечка. Нова справа дивовижним чином перегукується з подіями багаторічної давності: тоді Ґеральт взяв схоже замовлення, але спробував розчарувати кровожерливе чудовисько, і ледь не поплатився життям за свою наївність. Так, мова про бідолашну доньку короля Фольтеста, з якою Ґеральт відчайдушно боровся у «Відьмаку», першому оповіданні циклу Сапковського.
«Прокляття воронів» блискуче поєднує минуле та сучасність, показуючи, наскільки наші улюблені герої змінилися протягом свого шляху. Ось флешбеки, в яких юний, гладенько поголений та самовпевнений протагоніст самотньо п’є пиво у корчмі та блискавично розбирається з бандою місцевих забіяк. А ось вже набагато старший Ґеральт із ностальгічною та гордою посмішкою спостерігає за тим, як Цірі б’є пики неввічливим залицяльникам. Якщо ви до цього не дуже уважно стежили за подіями у світі «Відьмака», то вам може бути складно оцінити усю глибину стосунків трьох центральних протагоністів, але загальна історія однаково варта уваги. Це похмура оповідь у кращих традиціях готичних легенд про помсту, давні прокляття та гріхи, які не пробачають ні люди, ні потойбічні сили.
Щодо візуальної складової, то мені більше подобався стиль Джо Куеріо, який ілюстрував попередні томи серії. Але це питання звички — вже після декількох сторінок малюнок Пьотра Ковальські здається цілком органічним. Можливо, часом обличчя протагоністів здаються трохи дивними, але стиль Ковальські чудово підкреслює горор-елементи історії та створює напружену, дискомфортну атмосферу.
«Прокляття воронів» — чудове продовження серії коміксів про Ґеральта з Ривії і просто хороша історія про привидів, яка сподобається на лише поціновувачам франшизи, але й любителям жахіть та середньовічних пригод.
Українською комікс перекладено видавництвом Vovkulaka.
