Комікси українською: «Marvel 1602» Ніла Геймана

На дворі 1602 рік, і в Сполученому Королівстві неспокій. Королева Єлизавета І з кожним днем стає все більш кволою, фанатичний шотландський король Яків І ось-ось оголосить про свої претензії на трон, а населення нажахане дивними штормами, які не припиняються вже не один місяць. Єдині, хто мають хоч якийсь шанс виправити ситуацію – придворний лікар Стефан Стрейндж та королівський шпигун сер Ніколас Ф’юрі. Ось тільки як їм довіряти одне одному, якщо за кожною шпаринкою може ховатися черговий зрадник, таємний агент чи симпатик інквізиції?

Знаю, ви зараз трохи здивовано дивитесь в екран та подумки питаєте «яким чином герої Marvel потрапили у похмуре 17 століття?», тож дозвольте пояснити. У 2001 році головний редактор комікс-видавництва запропонував письменнику Нілу Гейману написати якусь історію про супергероїв Marvel. Той погодився, хоча і не дуже уявляв, про що саме розповідатиме читачам. Можливо, він написав би трохи більш стандартний (принаймні, за своїми мірками) комікс, але у вересні того року сталась одна з найвідоміших трагедій в американській історії – терористичний акт «Аль-Каїди», який сколихнув увесь світ. Саме тоді Гейман вирішив, що точно не планує писати історію про сучасні проблеми, вибухи, перестрілки та масові вбивства. А поїздка з друзями до Венеції остаточно переконала автора в тому, що його комікс розповідатиме про минуле. В результаті і вийшла серія «1602», у якій класичні герої Marvel змушені виживати у складній, але благородній Єлизаветинській епосі.

Нік Ф’юрі тепер охороняє спокій її величності та слугує таємним радником, а Стефен Стрейндж піклується про здоров’я правительниці (попри те, що його цілком могли б спалити як чаклуна). Метт Мердок – вже не адвокат-супергерой, а сліпий ірландський мінстрель, який блукає темними вулицями Лондона та готується виконати загадкову місію. Група першовідкривачів у результаті корабельної аварії отримує надприродні здібності, а загадковий багатій Карлос Хав’єр відкриває приватну школу для обдарованих юнаків. Можна довго згадувати вигадливо перекручені передісторії старих улюбленців, але повірте – набагато цікавіше самостійно впізнавати їх на сторінках коміксу.

Ми вже писали про «1602» декілька років тому, але окреме задоволення – говорити саме про український переклад нестандартного та трохи недооціненого коміксу. Приємно, що поряд з вже класичними історіями на кшталт «Скотта Пілігрима» та «Міста гріхів», чи хайповими коміксами на кшалт «Рукавиці нескінченності» на нашому ринку виходять і менш відомі речі. Чи могли ми уявити таке різноманіття ще п’ять років тому? Залишається сподіватися, що карантин не сильно зашкодить цьому прогресу, і що найближчим часом на нас чекатиме ще більше вдалих новинок.

Звісно, оскільки мова йде про творчість Ніла Геймана, то варто відразу попередити – цей комікс геть не схожий на умовного «Пісочного чоловіка». Тут майже немає заплутаних сюжетних ходів, високопарних відсилок чи глибинного дослідження людської природи – і це водночас і недолік історії, і секрет її шарму. Якщо ви звикли до серйозного та, скажімо, міфологічного Геймана, який видає читачам якісь неочевидні життєві істини, чи регулярно відволікається на роздуми про сутність речей, то на вас може чекати розчарування. «1602» – неочікувано прямолінійний та навіть приземлений комікс, повний захоплюючих пригод, напруженої драми та легкого гумору. Навіть якщо ви не відразу розпізнаєте усі відсилки, то все одно отримаєте задоволення від цієї динамічної та атмосферної історії. Бо, зрештою, не кожен комікс повинен ламати правила гри, доводити читача до екзистенційної кризи чи кардинально змінювати поп-культуру. Часом достатньо просто вдало розповісти вигадливу та сміливу історію. І тут Гейману це точно вдалось.

Українською комікс перекладено видавництвом Mal`Opus.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: