Звуки музики: топ-10 фільмів про джаз
Дем’єн Шазелл, як відомо, не врятував джаз, але однозначно записався у банду шанувальників і віддає почесті цьому музичному напрямку в кіно вже не перший рік. Так на Netflix вже можна подивитись серіал The Eddy, де Шазелл виступив виконавчим продюсером та режисером кількох епізодів. Дія шоу розгортається в паризькому джазовому клубі The Eddy, а всі перипетії сюжету озвучені оригінальним джазовими саундтреком, написаним багаторазовими володарями «Греммі» Гленном Баллардом і Ренді Кербером.
З цього приводу ми вирішили обрати ще кілька видатних стрічок про джаз з власним унікальним звучанням.
Cabin in the Sky/ Хатина в небесах (1943)
Реж. Вінсент Міннеллі, Басбі Берклі
Завзятий гравець Літл Джо вирішує почати нове життя, прийшовши до церкви на сповідь. Але коли дійшла його черга причаститися, він втік зі своїми дружками в гральний клуб відігратися наостанок від боргів. У клубі його підозрюють у шахрайстві і ранять пострілом з револьвера. У передсмертному маренні Джо зустрічає демонів та янголів, які борються за його душу. У протагоніста є шість місяців на землі аби відбілити свою душу і потрапити в рай.
А ось мало не варація «Голлівуду» Раяна Мерфі, адже перед нами голлівудський фільм 1943-го року з темношкірим кастом. Грайлива комедія, авжеж, вийшла у форматі мюзиклу і запам’яталась своїми джазовими музичними номерами. Зокрема в картині навіть з’являється Луї Армстронг та бенд Дюка Елінгтона. MGM дуже ризикували, випускаючи картину, адже практично всі кінотеатри на півдні Штатів відмовлялися брати фільм в прокат. Зате «Хатина в небесах» отримала номінацію на «Оскар» за кращу пісню, що допомогло їй зібрати непогану касу.
The Connection/ Зв’язковий (1961)
Реж. Ширлі Кларк
У обшарпаній напівзруйнованій квартирі група героїновий наркоманів чекає драгдилера. Афроамериканці і білі, джазові музиканти, письменник-невдаха і просто кілька нероб — не всі вони наркозалежні, але все маргінали. Разом з ними знаходиться кінорежисер і його оператор, які марять про Голлівуд. Разом вони знімають документальний фільм про джаз, наркотики та бітників прямо у цій квартирі.
Унікальний фільм, оскільки «Зв’язковий» частково знятий у жанрі мок’юментарі. Ширлі Кларк адаптувала театральну п’єсу під кіно-формат, задіявши відомого піаніста Фредді Редда та саксофоніста Джекі Макліна. В результаті вийшла часом не найприємніша, але гіпнотична історія про невід’ємність наркотиків від джазової сцени у часи бітників та зародження контркультури.
Paris Blues/ Паризький блюз (1961)
Реж: Мартін Рітт
Рем (Пол Ньюман) та Едді (Сідні Пуатьє) — американці, що приїхали підкорювати паризьку джазову сцену. Обидва мають свої причини не повертатися в США, однак ставлять під сумніви свої переконання коли зустрічають американских туристок Ліліан (Джоан Вудворт) та Конні (Даян Керол). На обидвох чекає незабутній роман у Парижі.
Дещо романтизована історія про кохання у французькій столиці, яка тим не менше піднімає немало актуальних на той час питань, зокрема тему расизму: афроамериканець Едді не бажає жити в штатах, оскільки у більш-толерантному середовищі Парижу почуває себе безпечніше. До того ж в картині грає Луї Армстронг, а саундтрек до «Паризького блюзу» написав Дюк Еллінгтон, отримавши за це номінацію на «Оскар».
Lady Sings the Blues/ Леді співає блюз (1972)
Реж: Сідні Дж. Ф’юрі
Байопік про легенду джазової сцени Біллі Голідей, яку в картині зіграла Даяна Росс. Фільм розповідає про юні роки Біллі, яка працювала прибиральницею в борделі, проституткою і танцівницею в нічних барах аж поки не почала співати на сцені. Фільм також торкнеться теми расизм, з яким зіштовхнулась Біллі, будучи вже зіркою, та її постійними проблемами з наркотиками.
Цей рейтинг не був би повноцінним без фільму про велику Біллі. Головною прикрасою картини, звісно, стала 28-річна Даяна Росс, для якої байопік став першою роллю у великому кіно. Як результат, Росс нагородили «Золотим глобусом» як накращу дебютантку та номінували на «Оскар». Окремої уваги вартий саундтрек з піснями Біллі Голідей, інтерпретованими Даяною у свій унікальний спосіб.
Mo’ Better Blues/ Блюз про краще життя (1990)
Реж: Спайк Лі
Головний герой фільму Блік Гілліам (Дензел Вашингтон) з дитинства грає на трубі. Дитяче захоплення залишилося і в дорослому житті: він створює свою власну групу-квінтет. Блік начебто став успішною людиною, але незважаючи на це у нього купа проблем. Він ніяк не може вирішити — яка з двох його дівчат є тією єдиною, з якою можна пов’язати своє життя. І як на зло, у героя посилюється конкуренція з саксофоністом Шедоу (Веслі Снайпс), яка може призвести до розпаду групи.
Після успіху з фільмом «Роби як треба!», Спайк Лі несподівано зняв джазове кіно в епоху розквіту хіп-хопу. Насправді ж «Блюз про краще життя» — триб’ют батькові Спайка, який був трубачем та великим прихильником джазу. Картина отримала першокласний каст — Вашингтон, Снайпс, Джанкарло Еспозіто, Джон Туртурро і навіть сам Спайк Лі. На Венеційському кінофестивалі фільм відзначили спеціальним дипломом.
Kansas City/ Канзас-Сіті (1996)
Реж: Роберт Олтмен
1934 рік. Канзас, колиска джазу, охоплена Великою Депресією. Мафія прибрала до рук азартні ігри, поліцію і політиків, але дрібному злодієві Джонні (Дермот Малруні) вистачило розуму пограбувати кращого друга найкрутішого мафіозного боса в місті. Джонні загрожують великі проблеми, але у його подруги Блонді (Дженніфер Джейсон Лі) є ризикований план: вона бере в заручниці жінку радника президента Рузвельта, щоб той домігся звільнення її невдахи-дружка з лап гангстерів.
Ця картина дещо загубилась серед решти хітів Роберта Олтмена, однак «Канзас-Сіті» використовує джазову сцену 30-х як тло для інтригуючого кримінального трилера. До того ж Олтмен запросив у своє кіно відомих джазовиків сучасності виконати ролі своїх кумирів. Так Крейг Генді тут грає саксофоніста Коулмена Гокінса, Гері Аллен перевтілилась в піаністку Мері Лу Вільямс, а Джеймс Картер — в саксофоніста Бена Вебстера.
Sweet and Lowdown/ Солодкий і гидкий (1999)
Реж: Вуді Аллен
Розповідь про життя легендарного гітариста 30-х Еммета Рея (Шон Пенн), про його любовні пригоди, творчі кризи, довгий шлях до успіху та загадкове зникнення. Еммет тут змальований як талановитий гітарист, втім зі своїми страхами та дивними уподобаннями. Так Рей любить стріляти пацюків на смітниках і напиватися перед виступом. Він не надто поважає жінок, підпрацьовує сутенером і щиро вірить, що закоханість може завадити його таланту. Однак його життя змінять одразу дві жінки — німа прачка Гетті (Саманта Мортімер) і письменниця Бланш (Ума Турман).
Колись Вуді Аллен добре вправлявся в псевдо-документалістиці, знявши «Зеліг». Однак у випадку з «Солодкий і гидкий» у автора вийшло щось середнє між псевдобайопіком та телепередачою. Аллен виконав роль нарратора, що натхненно розповідає про улюбленого джазового гітариста. Насправді ж постать Еммета Рея Вуді повністю придумав для фільму, взявши лише деякі елементи біографії у іншої легенди циганського джазу — Джанго Рейнхарда.
Whiplash/ Одержимість (2013)
Реж: Дем’єн Шазелл
Студент консерваторії Ендрю (Майлз Теллер) цілодобово удосконалює свою майстерність гри на барабанах. Його мета — найпрестижніший джазовий оркестр консерваторії, який очолює нестерпний керівник Теренс Флетчер (Джей Кей Сіммонс). Коли удача нарешті посміхається хлопцю і перед Ендрю відчиняються двері у світ великої музики, вимоги до музиканта виявляються надвисокими — вони виснажують і доводять протагоніста до крайнощів. Але тільки так, на думку тиранічного Флетчера, можна з багатообіцяючого артиста зробити справжню зірку.
Проникливе та напрочуд нервове кіно, чий ритм пришвидшується з кожним новим досягненням Ендрю. В «Одержимості» Дем’єн Шазелл нівелює романтизацію «талановитого головного героя» і ставить на сходинку вище наполегливість та жертовність. Справжній адреналін цьому фільму забезпечує на лише геніальна акторська робота Теллера та Сіммонса (останній отримав свій акторський «Оскар»), а й влучний джазовий саундтрек, що почнеться одинокими барабанними збивками і закінчиться на оркестровій ноті.
Born to Be Blue/ Народжений для суму (2015)
Реж. Роберт Бурдо
Картина-замальовка про знаменитого трубача, «Джеймса Діна у світі джазу» — Чета Бейкера. Фільм не намагається охопити все життя музиканта, а розповідає нафантаозовану історію про те, як Чет (Ітан Гоук) грає самого себе у біографічній картині, принагідно розкриваючи подробиці вже цілком реальної наркотичної залежності Бейкера, музичного суперництва з Майлзом Девісом, романтичних пригод та спроб відновитись і знову грати на трубі після втрати передніх зубів у бійці.
Перша і поки остання спроба показати у художньому кіно історію Чета Бейкера — джазового секс-символу і одного з кращих трубачів 60-х. Роль музиканта називають однією з кращих в кар’єрі Ітана Гоука, при цьому фільм зібрав схвальні відгуки піся прем’єри в Торонто і побував лише у обмеженому прокаті. «Народжений для суму» наповнений кращими мелодіями з дискографії Бейкера і співом Ітана Гоука.
Miles Ahead/ У гонитві за Майлзом (2015)
Реж: Дон Чідл
В кінці 70-х легенда джазової музики Майлз Девіс (Дон Чідл) ховається від публіки і вже 5 років не випускає нових записів. Він страждає від втрати дружини, болі в стегні, вживає наркотики, алкоголь і практично не виходить з квартири. Одного разу на порозі його будинку з’являється журналіст Дейв Брейден (Юен Макгрегор), який хоче записати історію Девіса, але замість цього отримує відразу в око. Трохи посварившись, хлопці все-таки знаходять спільну мову і разом вирушають на студію звукозапису компанії «Коламбія» вимагати гонорар Майлза.
Режисерський дебют Дона Чідла, який заснований на щоденнику дружини Майлза — Френсіс. Картину дещо прохолодно прийняли на «Санденсі», але на відміну від «Народженого для суму», біографічна замальовка про Девіса — це перш усього розмовна інді-драма, в якій багато бесід про джаз, викурених сигарет, кокаїнових доріжок, флешбеків з минулого та гри на трубі. А ще несподіваний кримінальний сюжет в другій половині стрічки.
