Слідами «Аватара» і «Ґравіті Фоллз»: чому «Совиний дім» вартий вашої уваги
У 2005 році на Nickelodeon почав виходити «Аватар: Останній захисник» — мультсеріал, який довів, що західна анімація здатна бути цікавою не тільки глядачам шкільного віку і піднімати складніші проблеми, ніж як провести літні канікули. Після цього 2010-і роки подарували нам цілу плеяду мультсеріалів, які розширювали рамки того, що здавалося можливим для традиційно «дитячого» телебачення. «Час пригод», «Таємниці Ґравіті Фоллз», «Легенда про Корру» та «Стівен Юніверс» виростили власну надзвичайно віддану фанбазу, але зрештою кожен з них зламався об вимоги телеканалів.
Серії, які виходили не по порядку і без належної промокампанії, величезні виробничі паузи, які могли тривати місяцями, протистояння між творцями та керівництвом каналів — усе це добре відомо всім глядачам згаданих мультсеріалів. І коли здавалося, що американська анімація назавжди розірветься між полюсами з «Міккі Мауса» та «Сімпсонів», зʼявився він — «Совиний дім» Дани Террейс. І теж зламався об вимоги телеканалу. Але поки він ще виходить, давайте поговоримо про те, чому це один з найкращих американських мультсеріалів цього століття і достойний продовжувач «Аватара», «Таємниць Ґравіті Фоллз» і «Часу пригод».
Химерний світ Киплячих островів
«Совиний дім» (The Owl House) розповідає про Лус, американку домініканського походження, яка їде в літній табір, але натомість опиняється на чарівному архіпелазі під назвою Киплячі острови. Але замість того, щоб страждати й мріяти якнайшвидше повернутися, вона вирішує не втрачати чудову нагоду, а здійснити свою заповітну мрію — стати відьмою.
Саме світ Киплячих островів є, беззаперечно, найсильнішою стороною серіалу. Втім, на те, щоб його розкрити, потрібен час, і тому перші 8-10 серій здається, що мультсеріал сам не знає, про що він. Про стосунки Лус та ексцентричної лиходійки Іди, яка стає її наставницею? Про чарівну школу, бо куди ж без неї? Ще й цей набридливий тваринний комедійний персонаж Кінг… Незрозумілі й ставки цього нового для Лус (і для нас) світу. Дівчинка без жодних магічних здібностей легко обводить навколо пальця досвідчених чарівників, і здається, що їй весь чарівний океан по коліно.
Тому поки мультсеріал «притирає» нас до правил свого світу, залишається захоплюватися його неповторним зовнішним виглядом. Створюючи його, авторка мультсеріалу Дана Террейс надихалася творчістю Ієроніма Босха і Ремедіос Варо, тож він населений не якимись традиційними гномами чи ельфами, а істотами з усіма можливими комбінаціями голів, очей, пазурів і пащ. Навіть сам архіпелаг — не просто якісь випадкові острови, а тіло Титана, яке розкладається. Його руки, ребра та хребет створюють землю, заселену химерними істотами, а його кров є джерелом магії для цього світу.
А коли до світу звикаєш, то стає зрозуміло, що він набагато більший і складніший, ніж просто набір яскравих візуальних образів. Тут і цілком «тверда» магічна система з чотирма першоелементами, і глибокі персонажі, кожен з яких набагато складніший, ніж здавалося на перший погляд. І це стосується як явно сюжетних героїв на кшталт Іди чи імператора Белоса, так і суто комедійних персонажів на зразок Кінга. Майже кожен з них — клубок загадок, який поступово розкручується на наших очах. У «Совиному домі» немає персонажів, до яких ти залишаєшся байдужим. Навіть найганебніші злочинці отримують можливість розкритися та розчулити глядача, не кажучи вже про головних героїв.
Романтична лінія
Якщо ви дивилися «Стівен Юніверс», то навряд чи побачите у «Совиному домі» щось нове. Але для Disney Channel цей мультсеріал став справді революційним, адже вперше центральною романтичною лінією мультсеріалу стали одностатеві стосунки. Саме на Киплячих островах Лус зустрічає свою першу любов — холодну і зарозумілу (на перший, звичайно, погляд) Еміті Блайт. І те, як вони поступово змінюють одна одну на краще — інша неймовірно сильна сторона мультсеріалу. Для досвідчених читачів фанфіків їхні стосунки можна описати як «якби Драррі був каноном», і якщо ви зрозуміли, про що я, то «Совиний дім» — саме для вас.
Звісно, ніяких порушень вікового рейтингу мультсеріал собі не дозволяє, тож Лус і Еміті переважно тримаються за руки та цілують одна одну в щічку. Чого вже, на жаль, достатньо, щоб серіал зняли з трансляції у Чехії та Угорщині, а Сингапур, Індія та Малайзія повирізали з нього частину серій. І дуже прикро, що ярлик «першого ЛГБТ+ мультсеріалу від Disney» часто затьмарює самі стосунки між героїнями, які показані надзвичайно мило, щиро та природно.
Форматні обмеження
Та ні унікальний світ, ні чарівні персонажі, ні революційна романтична лінія не змогли врятувати «Совиний дім» від скасування. Зараз мультсеріал закінчує свій другий сезон, а третій складатиметься всього з трьох серій, кожна — тривалістю в 40 хвилин. Цьому рішенню сприяла як пандемія коронавірусу, яка зробила виробництво набагато дорожчим, так і явні проблеми з тим, щоб «вписатися» у формат дитячого телеканалу. Причому деякі з цих проблем прямо впливали на нього впродовж усього його існування.
У першу чергу це, як не дивно, «закритий» формат серії. Американська анімація не дозволяє (за дуже, дуже рідкісними винятками) серіям закінчуватися словами «далі буде». Кожна 20-хвилинна пригода повинна мати кінець. І саме через це «Совиний дім» тривалий час не міг опанувати ставки для своїх героїв. Адже кожну серію вони мають закінчувати «перемогою». А значить, перемагати доводиться навіть тоді, коли ти ще нічого не знаєш і не вмієш. Тільки з часом Лус стає більш досвідченою відьмою, її протистояння з антагоністами стають більш осмисленими, а загрози — реальнішими та зрозумілішими.
По-друге, мультсеріал явно цілиться передусім на дорослу аудиторію, а не на глядачів Disney Channel. Надто вже багато в ньому зображень, які можуть позбавити спокійного сну навіть дітей 10-12 років. Наприклад, в одному з епізодів сова-охоронець будинку з кровʼю та кістками видирає себе з дверей, щоб залишити дім і піти на прогулянку з Лус. А кількість скелетів та напіврозкладених тваринок, яких нам показують за ці два сезони, значно перевищує очікувану для дитячого мультсеріалу. І такий «боді-горор» — не єдине, чим «Совиний дім» може відлякати маленьких глядачів. Досить чорний гумор, попкультурні посилання на фільми, яких діти ніколи не бачили… Словом, до того, як вмикати цей мультсеріал своїм дітям, бажано подивитися декілька серій самим, щоб оцінити, чи готові вони до нього.
З огляду на це, рішення Disney закрити мультсеріал здається цілком логічним. Але це, мабуть, той випадок, коли варто не засмучуватися, що настільки унікальний проєкт скасували, а тішитися, що йому взагалі дали шанс на життя. Адже головні «проблемні» складові мультсеріалу явно були зрозумілі ще до на етапі розробки. Та йому все одно дозволили побачити світ, і, більше того, дали гроші на фінальний сезон, який має, хоч і поспішно, але все ж завершити історію. Враховуючи, наскільки популярними останнім часом стають безпардонні скасування та наскільки впевнено безликі сиквели «Бебі боса» витісняють авторську анімацію, невідомо, коли ще ми наступного разу зможемо побачити такий «Совиний дім». Тож поки є можливість, не втратьте такої нагоди.
