Поєднання Заходу та Сходу: як Avatar The Last Airbender назавжди змінив західну анімацію
У травні цього року найпопулярнішим серіалом на Netflix став мультик Avatar: The Last Airbender, який закінчився ще 12 років тому. Він уперше за багато років з’явився в інтернеті для легального перегляду, що дозволило фанатам ще раз його передивитися, а тим, хто ще його не бачив, подивитися вперше й стати фанатами. Розбираємося, що саме дозволило мультсеріалу від Nickelodeon майже одразу стати класикою анімації та тільки примножити свою актуальність з моменту виходу.
Унікальна світобудова
Творці серіалу Майкл Данте ДіМартіно та Браян Конєцко хотіли створити фентезійний світ із власними міфами та легендами, подібний до «Гаррі Поттера» та «Володаря перснів». Але замість того, щоб вкотре заселити магічний світ гномами, гоблінами, тролями та могутніми сивобородими чарівниками, вони звернули свій погляд на Схід, який до цього був репрезентований в західній анімації хіба що «Пригодами Джекі Чана», де головною героїнею все одно була дівчинка-американка, небога шанхайської зірки.
Майкл і Браян були фанатами аніме, фільмів уся (жанр китайського фентезі з елементами східних єдиноборств, прикладами якого є «Будинок летючих кинджалів» та «Тигр підкрадається, дракон ховається») та східної філософії, тому спробували інтегрувати все це у свій проєкт.
Основою серіалу стала, мабуть, найбільш «європейська» його складова – уявлення про чотири засадничі стихії. На Сході більш поширеною є У-сін, китайська концепція п’яти стихій, де місце повітря посідають метал і дерево. На цьому зрозумілому майже кожному глядачеві фундаменті «Аватар» ретельно та з любов’ю будує світ, де кожну стихію представляє свій народ: Нація Вогню, Королівство Землі, Племена Води та Кочівники Повітря. Окремі представники кожного з цих народів можуть керувати відповідними стихіями, а Аватар, головний герой мультсеріалу, може керувати всіма стихіями, щоб підтримувати мир і гармонію у світі.
Кожен з народів має реальні прототипи. Агресивна Нація Вогню з культом сили та підкорення верховному лідеру – це японці. Величезне Королівство Землі з виразною класовою нерівністю – це Китай. Племена Води, що живуть на полюсах та займаються переважно рибальством – це інуїти (ескімоси). Кочівники Повітря, що мешкають в горах та сповідують пацифізм і невтручання в політику – це тибетські монахи. Після перших концепт-артів образи виявилися настільки виразними, що Майклу та Браяну довелося переробляти дизайн одягу та зовнішності персонажів, інакше події мультсеріалу могли витлумачити як політичну позицію авторів чи телеканалу. Але навіть в остаточній версії подібність важко заперечити.
Світ «Аватару» – ідеальний приклад того, як органічно втілити в життя таку затребувану зараз мультикультурність і розмаїтість. Він показує, що відповіддю на запит суспільства в репрезентативності може бути не тільки «сліпий» кастинг, коли колір шкіри не має значення, але й сюжети, які самі по собі вимагають різнокольорового кастингу.
Але одяг і зовнішність – не єдине, що відрізняє народи «Аватару» один від одного. Навіть рухи, які використовують повелителі стихій, відрізняються та засновуються на різних східних єдиноборствах. Вогонь підкорюється рухам Північного Шаоліня, землею керує Хун Ґар, повелителі води використовують Тай Цзи, а повітря керується мистецтвом Ба Ґуа. А, наприклад, Тоф Бейфонг використовує рухи школи Південного Богомола, бо, будучи сліпою, винаходить власний неповторний стиль. Коли герої-підлітки вдосконалюють свої вміння, їхні рухи теж змінюються, стаючи впевненішими та швидшими. Такі деталі не завжди кидаються у вічі, але свідчать, наскільки ретельно автори підійшли до найдрібніших складових свого світу.
Живі персонажі
На перший погляд мультсеріал пропонує просту формулу: тріо головних героїв, два хлопчики й дівчинка. Аватар Аанг – класичний трікстер і шибеник, як Біст Бой з «Юних титанів». Сокка – самовпевнений хвалько, як Робін з тих-таки «Юних титанів». Катара – чуйна й емоційна, така як, наприклад, Старфаєр з «Юних титанів». Трохи пізніше до них долучається Тоф, серйозна і саркастична, як, приміром, Рейвен з «Юних титанів». Можливо, ви помітили певну закономірність. Але це не спроба звинуватити творців «Аватару» в плагіаті. Це просто констатація того, що персонажі, якими ми їх зустрічаємо на початку серіалу, не були чимось інноваційним для тогочасної дитячої анімації. Справді революційним було те, що мультсеріал з ними зробив.
Річ у тім, що герої «Юних Титанів», теж одного з найкращих західних мультсеріалів початку 2000-х, змушені були жити в своєрідній «бульбашці», так само, як герої коміксів. Вони не могли мінятися, бо формат дитячого телебачення передбачав, що, увімкнувши випадкову серію, ви побачите знайомих персонажів у новій історії. Одна серія – одна історія, наприкінці якої відновлюється статус-кво. Геніальним прикладом, який свідомо й дотепно обігрує цю форму, є «Фінеас і Ферб», один з найдовших мультсеріалів в історії Disney Channel. Там за 11 хвилин можуть відбутися найбільш неймовірні речі, але до кінця серії, іноді буквально за декілька секунд до завершення, усе обов’язково повернеться на вихідну позицію. Такий формат дуже просто ставити в телепрограму, але в ньому персонажам неможливо розвиватися, бо у них відсутні спогади про минулий досвід.
Звісно, цілковито відмовитися від формату «одна серія – одна історія» у 2005 році дитячий кабельний телеканал не міг, але сама будова «Аватару» не передбачала постійного повернення до статусу-кво. Серіал складався з трьох сезонів, названих «Вода», «Земля» й «Вогонь», у кожному з яких молодий Аанг мав опанувати нову для себе стихію. Тому замість того, щоб після кожної пригоди повертати героїв у те саме місце, звідки вони починали, кожна серія рухала їх усе ближче до кінцевої мети – перемоги над Володарем Вогню. Завдяки цьому персонажі змінювалися, розкривали себе з інших боків, виявляли нові якості й росли над собою. І це стосується не тільки згаданих головних героїв. Майже кожен персонаж, що з’являвся в серіалі, отримав своїх відданих прихильників: від головного антигероя до всюдисущого торговця капустою.
Горизонтальний сюжет став ще одним фактором, завдяки якому мультсеріал зберіг свою актуальність. Попри те, що він вийшов на екрани ще 15 років тому, «Аватар» ніби розроблений спеціально для стрімінгів, які запам’ятовують, де ти зупинився, і заохочують тебе дивитися серії в правильному порядку. Тепер такий «м’який» горизонтальний сюжет, де кожна серія розповідає свою історію, але при цьому змінює статус-кво, став новим стандартом мультсеріалів, але в часи «Аватару» таке можна було побачити вкрай рідко, і переважно в аніме, а не в західній анімації.
Cеріал утримується від загальних порожніх тверджень на кшталт «Давайте всі жити дружно», а усвідомлює, що іноді для того, щоб відновити справедливість, треба виявити силу.
Дорослі теми
Стиль анімації та горизонтальний сюжет – не єдине, що «Аватар» запозичив у аніме. Поки на Заході телевізійні мультики просто розважали дітей, у Японії «Євангеліон» і «Сталевий алхімік» демонстрували, що анімація здатна порушувати проблеми особистої відповідальності перед суспільством, війни та її наслідків, життя та смерті. Зовні вони залишалися дитячими серіалами з головними героями-підлітками, але ставилися до своєї аудиторії з повагою та не боялися говорити з нею на серйозні теми.
Не соромився цього й «Аватар», що поставив у центр сюжету Столітню війну, яка почалася з геноциду – винищення Кочівників Повітря, серед яких мав з’явитися наступний Аватар. Визнайте, не найбільш звичні для дитячих телеканалів декорації. За три сезони мультсеріал розкрив наслідки постійної війни як для завойованих, так і для завойовників, показавши, як війна змінює всіх, навіть якщо ти «перемагаєш». При цьому серіал утримується від загальних порожніх тверджень на кшталт «Давайте всі жити дружно», а усвідомлює, що іноді для того, щоб відновити справедливість, треба виявити силу. Власне, основний конфлікт третього сезону – внутрішня боротьба між пацифістськими поглядами Аанга та розумінням, що йому треба зупинити війну, яка за 100 років зламала тисячі життів, і для цього недостатньо простих закликів до миру.
Так само «Аватар» утримується від фарбування усіх представників нації-агресора кровожерливими садистами. Мультсеріал визнає, що серед них теж є жертви, передусім жертви пропаганди, яким бракує сміливості зізнатися самим собі, що вони – не на тому боці історії.
Але, порушуючи такі серйозні теми, «Аватар» не втрачає легкості, вправно перемежовуючи важкі серії з веселими пригодами друзів. Подібно до аніме, «Аватар» розбавляє сюжет філерами, серіями, які забувають про головний конфлікт і зосереджуються тільки на персонажах. І навіть філери в «Аватарі» найвищого класу: є і традиційна для аніме пляжна серія, і альманах «Історії Ба Сін Се» з одним з найзворушливіших епізодів в усьому серіалі, а прямо перед напруженими фінальними серіями герої опиняються в театрі, де дивляться кумедну постановку про самих себе.
Навіть через 15 років після виходу «Аватар» залишається ідеальним прикладом цілісного бачення світу, уважного ставлення до персонажів та сміливої і відвертої тематики. Тому навіть у сучасному перенасиченому медіапросторі він досі є флагманом і неперевершеним зразком західної анімації.
