Бродвейська казка: як «Русалонька» врятувала Disney
Минулого року Disney встановила цілий ряд касових рекордів, заробивши за 2019 рік більше 11 мільярдів доларів. Маючи в арсеналі цілий ряд потужних кіностудій — Marvel, Lucasfilm, Pixar, Walt Disney Animation, а тепер ще й 20th Century (раніше Fox) — складається, що цей концерн ще довго буде головним гравцем на кіноринку. Але так було не завжди. Якщо відмотати на кілька десятків років назад, то можна побачити компанію зі славетною історією, але туманним майбутнім, яка ніяк не могла визначитися, що саме й для кого хотіла знімати. Але 31 рік тому на великі екрани вийшла «Русалонька», яка започаткувала епоху відродження компанії і визначила розвиток Disney принаймні на найближчий десяток років.
Ми вже розповідали, що фінансовий провал «Чорного котла» 1985 року мало не закрив анімаційну студію компанії Disney. Тоді компанія тільки змінила керівництво, і її очолив Майкл Айснер, який зізнавався, що вони роблять мультфільми скоріше з поваги до Волта Діснея. У 1987 році, коли він давав це інтерв’ю, він ще не знав, що саме анімація дозволить студії повстати з забуття.
Перші шматочки майбутнього успіху почали складатися ще за декілька років до виходу «Русалоньки». Так, відповідальним за Walt Disney Animation призначили амбітного та ризикового Джеффрі Катценберга, який найбільше любив гроші та себе. Він вирішив «перезавантажити» анімаційне крило компанії, яке на той час складалося переважно зі студентів, які щойно закінчили навчання, і ветеранів, які вже нічого не хотіли. Катценберг почав проводити так звані «шоу з гонгом» (Gong Show) — пітчинги, на яких кожен співробітник мав запропонувати три ідеї для мультфільму, і піти з кімнати, якщо почує удар гонгу.
Саме на одному з таких пітчингів Рон Клементс запропонував зняти мультфільм за мотивами «Русалоньки», казки Ганса Крістіана Андерсена, яку він нещодавно побачив у книгарні. Але Катценберг і Айснер ідею не оцінили. Вони вирішили, що ще одна історія про русалку їм не потрібна, адже на той момент компанія вже готувала сиквел «Сплеску», хіта 1984 року з Томом Генксом. (Якщо комусь цікаво, то цей сиквел вийшов на рік раніше за «Русалоньку» одразу в телеефір, і ні Том Генкс, ні Деріл Ганна до своїх ролей не повернулися). Проте Клементс так швидко не здався, і наступного дня після пітчингу ще раз звернувся до Катценберга. Той, на диво, передумав, і дав проєкту «зелене світло».
Але це був тільки перший крок до майбутнього успіху. Річ у тім, що в своїй початковій формі «Русалонька» мало нагадувала фільм, який ми всі знаємо. Це була більш точна екранізація твору Андерсена. Усе змінилося після 1987 року, коли на екрани вийшов «Олівер і компанія», новий мультфільм Walt Disney Animation. Це було переінакшення дікенсівської історії Олівера Твіста, де всі герої були тваринами. І одну з пісень для цього мультфільму покликали написати Говарда Ешмана. Співпраця з поетом-піснярем так сподобалася компанії, що вони запросили його долучитися до роботи над їхнім наступним мультфільмом, «Русалонькою». Він узяв із собою свого композитора, Алана Менкена. Саме цей творчий дует зробив «ренесанс Disney» можливим.
Ешман переконав Клементса і Маскера, режисерів «Русалоньки», повністю змінити структуру мультфільму. Він запропонував зробити з нього повноцінний бродвейський мюзикл, де пісенні номери — не просто розвага, а наріжний елемент сюжету. І замість того, щоб просто додавати пісні в готовий мультфільм, будувати мультфільм навколо пісень. Він також запропонував перетворити помічника Аріель з манірного англійського слуги Кларенса на ямайського краба Себастьяна, щоб додати в саундтрек трохи мотивів реггі.
По суті, Ешман і Менкен вперше запропонували для Disney новий формат співпраці з композиторами — не просто як з акомпаніаторами, а як з повноцінними учасниками творчого процесу. І ці традиції компанія зберігає досі. Наприклад, у мінісеріалі «Into the Unknown: Making Frozen 2», який розповідає про створення сиквелу «Крижаного серця», можна побачити, наскільки Роберт Лопес і Крістен Андерсон-Лопес тісно співпрацюють з усією знімальною групою мультфільму. Так само й Ешман з Менкеном безпосередньо впливали на процес створення «Русалоньки». Наприклад, обирали акторів.
Саме Ешман запропонував запросити Джоді Бенсон, маловідому бродвейську акторку, на роль Аріель, хоча Катценберг і компанія хотіли знайти когось відомішого. Так само Ешман переконав Катценберга залишити в мультфільмі пісню «Part of Your World», яку заслужено вважають однією з найкращих серед діснеївських пісень. На тестових показах дітям вона не дуже сподобалася, тому Катценберг хотів її вирізати, проте Ешман наполіг, що вона необхідна для розуміння головної героїні, провівши паралель із «Somewhere over the Rainbow» з «Чарівника країни Оз».
Можливо, ви помітили, наскільки часто я згадую Ешмана, розповідаючи про створення «Русалоньки», і це не випадково. Тільки останнім часом стали частіше згадувати, наскільки великою була його роль у ренесансі Disney. На жаль, він не встиг зібрати всі плоди своєї слави — «Оскар» 1992 року за найкращу пісню («Beauty and the Beast») він отримав уже посмертно. Мультфільм «Красуня і чудовисько» присвячений його пам’яті, а в присвяті написано, що він «дав русалоньці голос, а чудовиську — душу».
Але для справді успішного фільму був потрібен останній, але дуже важливий елемент — гроші. Після провалу «Чорного котла» студію Walt Disney Animations узагалі виселили з Голлівуду, розташувавши аніматорів у величезних ангарах на околицях Лос-Анджелеса. І цей колектив навряд чи мав би гроші для яскравої анімації, якби не успіх «Хто підставив кролика Роджера» 1988 року. Фільм, до якого долучилися й аніматори Disney, заробив 330 мільйонів при бюджеті в 50. Компанія несподівано отримала потужні фінансові вливання, які спрямувала на анімацію «Русалоньки». Самих тільки бульбашок для підводного світу потрібно було намалювати більше мільйона, тому частину анімації довелося віддавати на аутсорс. На щастя, гроші на це вже були.
Таким чином, успіх «Русалоньки», а разом з ним і відродження славетних традицій діснеївської анімації, були б неможливими без поєднання одразу багатьох факторів: наполегливості Клементса, ризиковості Катценберга, таланту Ешмана та Менкена, касового успіху «кролика Роджера». Усі разом вони дозволили перегорнути темну сторінку в історії компанії та створити A Whole New World, який тепер належав Disney.
