Червоно-зелена казка з елементами насилля: чому «Сам удома» — ідеальний новорічний фільм
Попри те, що на заході Джон Г’юз відомий перш за все «Клубом Сніданок» і рештою вже класичних підліткових комедійних драм, у нас його найвідомішою роботою залишається «Сам удома». І навряд чи щось зміниться — картина вже давно стала одним із символів новорічних свят в Україні, перетворившись на ритуал.
В США у стрічки культовий статус склався навіть незважаючи на критичні відгуки рецензентів, адже жодна претензія до параду насилля на екрані не може посперечатися з еталонним новорічним кіно. Розбираємося, у чому ж його секрет.
Магія Різдва
Під час роботи над сценарієм Г’юз не надто турбувався різдвяним антуражем, більше цікавився ситуацією «дитина проти грабіжників». Різдвяною темою переймався режисер Кріс Коламбус — фанат цього свята, який мав працювати над «Різдвяними канікулами», але посварився з Чеві Чейзом і через це покинув проєкт. Отримавши на руки інший тематичний скрипт, постановник зробив усе, щоб перетворити його на ідеальну зелено-червону казку. В прямому сенсі цього слова!
Усі інтер’єри картини оформлені в класичній різдвяній гамі. Ви цього, можливо, не помічали, але будинок Маккалістерів має дуже дивний зелено-червоно-білий дизайн, а Кевін завжди одягнутий в одяг цих кольорів. Якщо ж з якихось причин у кадрі не було необхідного візуального поєднання, його додавали навмисно. У результаті в домі взагалі не було синіх речей, а стрічка отримала неповторний різдвяний настрій.
Кріс Коламбус і його любов до свят
На момент зйомок «Сам удома» Коламбус був режисером-новачком, який зняв дуже невдалий «Готель розбитих сердець» і пішов з «Різдвяних канікул», бо Чеві Чейз його загнобив. При цьому коли Г’юз прислав йому сценарій фільму про Кевіна, Кріс вирішив внести у нього зміни — додати більше різдвяного настрою за рахунок введення у фільм двірника Марлі. Сцена в церкві та милий фінал дійсно дещо змінили акценти в картині, додавши до нього необхідної для святкового фільму людяності.
Г’юз, який не терпів правок у власні сценарії, все ж дозволив внести корективи у скрипт, не без його власних ідей щодо змін, запропонованих Коламбусом.
Актори
Маколей Калкін насправді став причиною появи стрічки — Г’юзу сподобалося працювати з ним під час зйомок «Дядька Бака» і він вирішив написати сценарій, який би крутився навколо 9-річної дитини. При цьому актор не був першим варіантом на роль — Кріс Коламбус встиг віддивитися біля 200 дітей, перш ніж побачив Калкіна і затвердив на роль.
Кетрін О’Хара потрапила в проект завдяки кастинг-директорці «Сам удома», яка до цього працювала над Бітлджусом. При цьому акторку взяли не лише за комедійний талант, а ще й для того, щоб вона змогла своєю грою «пом’якшити» ситуацію із забутою вдома дитиною. Адже якщо задуматися, то ситуація аж ніяк не комічна.
Джо Пеші, який зіграв Гаррі Лайма, до цього взагалі не з’являвся у комедіях і Коламбус, фанат «Скаженого бика», був шокований, коли дізнався, що актор погодився на роль. Що цікаво, Пеші постійно не міг втриматися від лайки навіть у кадрі, тому дивні звуки його героя, які той регулярно видає — це спроба лаятися без лайки, яку він вигадав через безвихідь.
Що цікаво, найбільшою зіркою зі всього акторського складу на той час був Джон Кенді, який зіграв керівника ансамблю з польки. Він був старим другом Джона Г’юза і погодився виділити один день на зйомки в стрічці. У результаті один знімальний день тривав 23 години, що не надто сподобалось актору. Щоправда, дещо згладила ситуацію можливість імпровізувати — Кенді єдиний, хто отримав можливість відійти від сценарію і в результаті сам вигадав майже всі свої репліки.
Саундтрек
Брюс Броутон мав писати саундтрек до стрічки, але посеред продакшну відмовився, оскільки працював на «Рятувальниками в Австралії» (анімацією, чий провал відбив бажання Disney випускати сиквели в прокат). Коламбус через Спілберга надіслав Джону Вільямсу чорновий варіант стрічки, не надто сподіваючись на успіх. Але композитору сподобалась картина і він погодився написати музику. Як результат, Somewhere in My Memory, створена для фільму, номінувалася на «Оскар» і «Греммі» та тепер невідривно асоціюється з будь-яким саундтреком до Різдва.
