Сила, відповідальність і висока напруга
Розробникам зі студії Insomniac Games було вкрай важливо правильно донести до аудиторії формат їхньої нової гри. «Майлз Моралес» — це водночас і продовження, і спін-оф, але аж ніяк не повноцінний сиквел Marvel’s Spider-Man, яка вийшла 2018 року. Історія про нову Людину-павука виявилася цілком самостійною, хоча все в цій грі постійно нагадує, що перед нами насправді — велике доповнення до оригіналу. Утім, Marvel’s Spider-Man Miles Morales чудово працює як вхідна точка до некстгену та ще й виправляє купу проблем попередньої гри.
Дебют Майлза Моралеса в коміксах відбувся 2011 року, тому цей герой відносно новий для всесвіту Marvel. Тривалий час він існував в окремому всесвіті, де заміняв померлого Пітера Паркера в ролі нової Людини-павука. Та популярність Майлза стрімко зростала: невдовзі він опинився в основному комікс-всесвіті, пізніше став головним героєм анімації «Людина-павук: Навколо всесвіту», а зараз отримав ще й власну відеогру.
Як і Пітер Паркер, Майлз здобув свої сили від укусу павука, однак разом із радіоактивною отрутою він отримав значно цікавиший набір здібностей. Він здатний накопичувати й випускати електричні заряди, комбінуючи їх із ударами. А також будь-якої миті ставати невидимим, що може врятувати з усякої загрозливої ситуації. Тож поки Пітер Паркер покладається на незліченну кількість різноманітних гаджетів, Майлз Моралес використовує ефектну «магію» для подолання ворогів.
Власне, в цьому й полягає головна відмінність двох ігор. Оригінальна Marvel’s Spider-Man підштовхувала до ретельного добору пристроїв як для ближнього бою, так і для стелсу. Тоді як Miles Morales насамперед вимагає вчасно натискати активні вміння, розкидаючи ворогів пачками. На заміну прагматичному Паркеру прийшов дещо легковажний, однак вольовитий Моралес — ця розбіжність характерів персонажів вдало проєктується на геймплейні механіки. Бої за участі нової Людини-павука — це завжди феєричні видовища зі спалахами світла й трощеними елементами оточення, що розлітаються навкруги. Польоти на павутинні значно розкутіші, а сам Майлз не соромиться повимахуватися своєю акробатикою в повітрі.
Попри те, що це не повноцінний сиквел, Miles Morales виправляє на диво багато помилок оригіналу. Розробники позбулися всього, що дратувало найбільше: жодних стелс місій із хованками від ворогів та мініігор, які лише сповільнювали темп гри. У побічних завданнях тепер трохи більше наративу: є як ланцюжок квестів, так і невеликі місії, які однаково стараються розповісти якусь історію з життя Нью-Йорка та залучити побільше павучих умінь для розв’язання проблем містян. Нікуди не поділися й предмети колекціонування, ворожі бази та випробування — хіба що їх менше, а тому відкрити всі костюми, вибити платину й не знудитися від монотонних активностей тут значно простіше.
«Майлз Моралес» вкладається приблизно в сім годин основного сюжету, але зовсім не поступається цікавістю вдвічі довшому оригіналу. Через коротку тривалість історія нової гри здається насиченішою: події розвиваються швидко, концентруючись лише на ключових особах в сюжеті. За цей час розробники встигають розкрити особисту драму антагоніста, поглибити уявлення про сім’ю та друзів Майлза, а заразом розвинути характер головного героя, якому на плечі раптово звалилася вся ця павуча сила й відповідальність. Продовжуючи традиції оригіналу, розробники демонструють знайомих персонажів із коміксів у нових неочікуваних образах — Insomniac прекрасно користується привілеями власного всесвіту і як ніхто інший вдало експериментує із застояними супергеройськими архетипами героїв та злодіїв.
«Майлз Моралес» вкладається приблизно в сім годин основного сюжету, але зовсім не поступається цікавістю вдвічі довшому оригіналу.
Нью-Йорк лишився майже незмінним, проте ігровий світ постаралися зробити візуально інакшим, аби він сприймався по-новому. Досягти такого ефекту вдалося зміною пори року: вулиці міста запорошені снігом, усюди витає святкова атмосфера завдяки ліхтарикам і прикрасам, а люди бавляться в сніжки. Звісно, впізнати старі локації буде не складно, хоч ті все одно заграють новими барвами.
На PlayStation 5 гра виглядає технічно досконалою. Можна забути про екрани завантажень, бо швидке переміщення тут майже моментальне. Найцікавішою функцією несктген-версії виявився режим продуктивності, який дає змогу грати в стабільних 60 FPS. Щоправда, враження від високої частоти кадрів можуть виявитися на диво суперечливими. Як на мене, то «Павуку» більше пасують 30 кадрів, які додають грі кінематографічності, а рухам героя — необхідної плавності. Та й подивитися на славнозвісний рейтрейсинг буде не зайвим, особливо в грі, де так багато світлових ефектів. Використання фішок геймпаду виявилося досить стриманим: курки злегка опираються під час натискання, а от вібрація гарно імітує потоки електричних зарядів в тілі Майлза і непогано віддає в долоні під час бою. Тож судячи з усього, гнатися за функціоналом технодемо розробники не збираються.
«Майлзу Моралесу» вдалося не лише вміло використати всі здобутки попередньої гри, а й позбутися її найбільш неприємних недоліків. Таким чином Marvel’s Spider-Man Miles Morales, будучи по суті самостійним доповненням, перевершила оригінал і показала, в якому напрямку рухатимуться розробники в повноцінному сиквелі. Тож зараз нам лишається тішитися такому якісному розвитку ігрової серії й чекати на зустріч із Веномом у продовженні.
+ ефектні бої
+ зимова атмосфера
+ чудове представлення нових персонажів
+ виправлення помилок оригіналу