«Опівнічний сеанс»: чим «Любовний настрій» заслужив статус сучасної класики

У нашому подкасті «Опівнічний сеанс», ми обговорюємо фільми, які варто подивитися і завжди хочеться передивитися. Завдяки голосуванню патронів, у новому випуску ми говоримо про «Любовний настрій» Вонга Карвая.
Саша і Юра обговорюють один з найкращих фільмів XXI століття (на даний момент) — «Любовний настрій» Вонга Карвая. Як впливає на фільми режисерська імпровізація? Як можна трактувати доволі простий сюжет фільму? Як картина вплинула на модну естетику 2000-х? Чому Саша називає цей фільм «бісексуальною панікою»? Про це та більше слухайте у нашій розмові, а нижче читайте текстову версію обговорення.
У чому особливість «Любовного настрою»:
— Вонг Карвай належить до маленької когорти режисерів, які віддають перевагу імпровації. І не просто акторської імпровізації, а саме режисерської. Постановник часто відволікається від завчасно визначеного плану зйомок, якщо бачить можливість зняти щось цікаве.
У цьому він схожий на свого колегу, Девіда Лінча. Той теж звик орієнтуватися на власні враження та відчуття. Як результат, роботи обидвох режисерів дуже залежить не від початкового задуму, а від процесу, який зазвичай вносить серйозні корективи не лише у певну сцену, а й в сюжет загалом.
— Особливо це проявляється у звичці Карвая дублювати сцени, яка дуже яскраво помітна у «Любовному настрої». Така шокуюча для західного кіно техніка випливає з допитливості режисера та його бажання досліджувати поєднання візуальної сцени з грою акторів.
— Візуальний стиль постановника дуже натхненний західним кіно, особливо нуарами та роботами Альфреда Гічкока.
Нуари привнесли в «Любовний настрій» контрастність сцен та велику роль тіней у ледь не кожній сцені. Карвай протиставляє сцени в освітленій квартирі, де герої знаходяться під пильним наглядом «публічної думки», сценам на вулиці, у таксі та готелі, де персонажі опиняються наодинці. Саме там можна найбільше помітити важливість тіней для створення атмосфери та настрою.
І якщо у Девіда Фінчера, іншого майстра тіней, вони драматичні та подекуди небезпечні, то у Карвая вони виконують протилежну роль, створюючи атмосферу загадковості та подекуди затишку (хоч і не менш драматичну).
— вплив Гічкока на «Любовний настрій» підтверджує безпосередньо сам Карвай, який говорить, що надихався «Запамороченням» та навіть проводить паралелі між головними чоловічими персонажами обох фільмів.
Та це не єдине, що об’єднує картини. У «Запамороченні» Гічкок активно використовував кольорокорекцію для підсилення атмосфери у конкретних сценах. Те саме характерне і для Карвая у «Любовному настрої» — він активно використовує зелений та червоний кольори, вписуючи їх у Гонконг 60-х.
При цьому, по-перше, фільм не виглядає різдвяно, а по-друге, естетика фільму суттєво вплинула на модну фотографію початку 2000-х років завдяки унікальному стилю.
— Сюжет фільму розповідається здебільшого не за допомогою діалогів, а через кадр. Саме це перетворює «Любовний настрій» на один з найкращих зразків кіномистецтва не лише XXI століття, а й загалом. Карвай активно користуєть усіма перевагами медіуму, перетворюючи фільм на вуаєристську картину, яка говорить з нами не через сценарій, а через екран.
Приховані обличчя героїв, вузькі клаустрофобні коридори, неочікувані кути зйомок, активне використання відображень у дзеркалі, регулярні акценти на оточенні персонажів — все це перетворює стрічку на еталонний приклад кіно.
— Важливим елементом сторітелінгу в «Любовному настрої» виступають предмети та, особливо, подарунки. З їх допомогою Карвай ілюструє ставлення персонажів одне до одного, не витрачаючи час на додаткові слова. Також, за допомогою конкретних предметів у кадрі Карвай вибудовує цілі міні-наративи. Наприклад, годинник, який часто закриває частину кадру, перебираючи на себе увагу, підкреслює робочу рутину героїв.
— Попри той факт, що увага до візуальних деталей є центральним елементом «Любовного настрою», сценарні рішення тут теж приховують чимало цікавого. Так, за історією дивних стосунків ховається обережна ілюстрація соцільано-політичної ситуації в Гонконзі 60-х.
На момент розгортання основних подій, у 1962 році, Гонконг є колонією Великої Британії — спокійне життя у місті дає можливість розгортатися «роману» головних героїв. Проте через 4 роки місто вже було охоплено Культурною революцією, яка на той момент панувала у континентальному Китає. Це відчувається у фінальних сценах, де квартира, у якій жили герої вже не відчувається як безпечне та спокійне місце, а життя героїв перетворюється на постійний хаос змін та переїздів.