Коротко про ігри: феномен Journey
Від головного редактора: Привіт всім! Як ви вже знаєте (або сюрприз!), ми почали писати про відеоігри. І, як і в будь-якого видання, яке пише про відеоігри, у нас виникла проблема з рецензіями. Чому? Тому що в Україні складно знайти профільних журналістів з достатнім рівнем знань, щоб довірити їм такий складний формат (особливо коли на це немає ресурсів). Крім того, за останні роки ми пропустили чимало тайтлів, про які хотілося б розповісти.
Як результат — зустрічайте рубрику «Коротко про ігри», де ми (а також гостьові автори) суб’єктивно та персоналізовано розповідатимемо про проекти, які нам сподобалися. І почнемо, як не дивно, з Journey, яку до 5 травня ви можете абсолютно безкоштовно у PlayStation Store.
Чи можна вважати ігри мистецтвом? Якими прикметами має володіти гра, щоби її можна було прирівняти до живопису, музики чи літератури? Де закінчується суто розважальна функція і починається просвітницька? Тривала дискусія про ігри як мистецтво породжує нескінченну кількість запитань і ще більше суперечних відповідей. Незмінним суб’єктом обговорень лишається Journey — відеогра, яка використовує весь свій потенціал, щоб вирватися за межі звичного розуміння ігрового досвіду.
Безкрая пустеля, що простяглася аж до горизонту, а посеред неї — таємничий мовчазний мандрівник. Раптом над його головою щось заблискотіло й стрімко понеслося вперед, зникаючи за пагорбом. Сповнений неабиякою цікавістю, він рушає слідом, видирається на пагорб і бачить удалині височенну гору, верхівка якої сяє яскравим чистим світлом. Мандрівник знає, що дорога його лежить на саму вершину, та навіть не підозрює, якою підступною стане його пригода. Облишений на самоті, посеред піщаних дюн і барханів, мандрівник змушений слідувати німому поклику. Його рухи, виважені й граційні, інтуїтивно ведуть до цілі.
Роблячи свої перші кроки в світі Journey, ви вже творите історію — тут і зараз, без жодної зайвої уваги до деталей. Гра не вважає за потрібне вдаватися в подробиці: хто такий наш головний герой, чому він тут, куди мандрує та для чого. Уся ваша подорож — цілковито перед вашими очима, вона лунає музикою у ваших вухах та віддає вібрацією у геймпаді. Journey створює такі умови для гравця, у яких вся його увага сконцентрована на цьому виключному моменті, і у такий спосіб міцно посилює ефект присутності. Мінімалістичні піщані пейзажі вдало працюють на загальну ідею, вони підкреслюють кожен елемент локації, що трапляється вам на очі, тож пропустити щось цікаве просто неможливо.
За всю гру ви не почуєте жодного слова, але вас завжди супроводжуватиме музика. Саме вона — ваш надійний оповідач. Саундтрек підкреслює рухи мандрівника та виражає його емоції. Він слугує закадровим голосом, що йде слідом головного героя, сповіщає про миті радості й суму, вимальовує настрій місцевості та додає ті елементи антуражу, які неможливо побачити. Композиції динамічно реагують на події та рухи, змінюють одна одну плавними перетіканнями чи різкими стрибками. Не менш потужною силою звуку володіє й сам мандрівник, його спів неначе живильна енергія, що пробуджує древню магію та надихає інших блукачів пустелею.
Але недостатньо лише бачити й чути, Journey змушує вас відчувати. Розсікаючи ногами пустельний пісок чи витаючи в повітрі над розбитими кам’яними пам’ятками минулого, ви ладні насолоджуватися кожною миттю своєї подорожі. Оточення живо реагує на вашу з ним взаємодію, будуючи міцний зв’язок між персонажем та світом, а відтак і з самим гравцем. І щойно вам здається, що ви пізнали цю гру, вивчили її простенькі механіки й звикли до меланхолійного ковзання піщаними дюнами, Journey миттю висмикує вас із зони комфорту, змінюючи темп, настрої та даруючи несподівані враження, що підживлюють інтерес і змушують у жодному разі не зупиняти подорож.
Journey — це епічна поема, що без слів та виразного сюжету оповідає про героїчну наполегливість та непоборну волю, ритмічно вибудовує кожен елемент повісті, щоби коротка трьохгодинна пригода роздалася вибухом таких не схожих між собою емоцій. Вона поєднує емпатичним зв’язком до персонажа, навчаючи співпереживанню через кожен пройдений крок. Це суцільна естетична насолода, до якої постійно хочется повертатися, щоби посмакувати ще хоча б якусь хвильку. Journey вириває з реальності й дарує крихітну порцію магічного ескапізму, яка напевне спричинить сильне звикання і навряд чи відпустить після першого проходження.
