Чотири проблеми франшизи «Фантастичних звірів» і як їх вирішити
Хто б міг подумати у 2011 році, коли восьма частина «Гаррі Поттера» тріумфально збирала мільярд в прокаті, що через 10 років світле майбутнє усієї франшизи затягне хмарами, і причиною таких змін стане сама Джоан Ролінґ. Я не буду згадувати її дивну війну з трансгендерами, а зконцентруюся на «Фантастичних звірях», які теж суттєво постраждали від самовпевненості письменниці.
Наразі реальність наступна — вихід третьої частини серії запланований на 15 липня 2022 року, Джонні Депп більше не зіграє Ґріндельвальда, і його, може, замінить Мадс Міккельсен, а на допомогу Ролінґ покликали сценариста Стіва Кловза, який раніше адаптував для екрану всі частини «Поттерів». Чи допоможе це вирішити усі проблеми? Давайте розбиратися.
Проблема перша: сценарій
І першу, і особливо другу частину франшизи критикували перш за все за проблеми зі сценарієм. При цьому дебютна картина ще трималася купи за рахунок новизни та знайомства з героями. «Злочини Гріндельвальда», в свою чергу, вразили надто великою кількістю персонажів, постійними поворотами сюжету та дуже нерівним темпом історії.
Причина у невдачах фільмів має ім’я та прізвище — Джоан Ролінґ. Письменниця вирішила, що сама впорається зі сценарієм, хоча раніше жодного разу не працювала з кіно. В результаті скрипт «Звірів» добре працював би як книжка, де у авторки є час детально зобразити усі пригоди героїв та вибудувати чітку картину подій у голові читача.
Фільм, який орієнтується зовсім на інші методи спілкування з аудиторією, просто не зміг втілити весь покладений на нього перелік зобов’язань. Надто велика кількість нових персонажів не дала розвивати вже відомих героїв (Ньют взагалі відчувався другорядним героєм), а центральний конфлікт суттєво втратив у драматизмі просто тому, що не встиг побудувати емоційний зв’язок з глядачами.
Окрім того, надто багато сюжетних ліній Ролінґ обірвала для того, щоб пояснити їх у наступних трьох фільмах. Можливо, з точки зору загальної картини це й виправдано, але сучасний кінематограф ще не звик до того, щоб бути дуже дорогим серіалом. Головне правило кіно просте, і прекрасно проілюстроване MCU — кожен фільм перш за все має розповідати окрему історію, а вже потім бути частиною глобального задуму.
Вирішення: дати пані Джоан написати всю історію, а потім вручити її професійним сценаристам, які її грамотно розіб’ють на фільми. Щоправда, тут потрібно не забувати, що є різниця між екранізацією та оригінальним фільмом. Успіх «поттеріани» був зумовлений в першу чергу читачами, які на момент виходу екранізацій мали перед собою чіткий портрет персонажів і могли задовольнятися поверхнєвим образом на екрані.
«Фантастичні звірі» повинні опиратися на кінематографічні прийоми створення персонажів, бо на даний момент усі герої франшизи нагадують скоріше замальовки. Ніхто не чекатиме до 5 частини, щоб Скамандер нарешті отримав свою харизму. Це так не працює.
Студія вже частково спробувала вирішити це питання, найнявши Стіва Кловза для допомоги Ролінґ, але, як я вже написав вище, проблема глибша, ніж здається.
Проблема друга: режисер
Читачі, які нас читають довше, знають, що я дуже не люблю Девіда Єтса і вважаю його прокляттям для «поттеріани», яке невідомо як зняти. Але це не просто особиста неприязнь — особисто пана Девіда я не знаю. Справа в тому, що у постановника немає власного стилю.
Єтс — це вівсянка на воді без жодних спецій. Або бланк заяви, заповнений клерком без натяку на почуття гумору. Режисер не привносить нічого свого у картини, які знімає — беземоційна зйомка з нулем в графі оригінальних ідей, схематичне зображення масштабних батальних сцен, жодної роботи з акторами. У «поттеріані», де завданням постановника було просто перенести на екран відомих героїв, це ще не кидалося в очі так сильно. У «Фантастичних звірях», де у Єтса не було жодної допомоги від сценарію та першоджерела, він не зміг зробити нічого, щоб хоч якось додати стрічкам характеру чи атмосфери. І це при тому, що у «поттеріани» вже є характерна, створена ще Коламбусом, атмосфера!
У результаті навіть шалені спроби CGI-спеціалістів показати на екрані фантастичний світ магії перетворилися на цікавий досвід, який вивітрювався з голови одразу після закінчення сеансу.
Вирішення: цілком очевидне — змінити режисера. При цьому над фільмом не обов’язково має працювати Вес Андерсон чи Едгар Райт. Подивіться, до прикладу, на «Мідсоммар», де режисерські таланти Арі Астера суттєво доповнюють сценарій, створюючи специфічну атмосферу. Або на «Людину-павука» від MCU, де нікому раніше невідомий Джон Воттс перетворює супергеройський сценарій на шкільну історію.
«Фантастичним звірям» катастрофічно не вистачає власної харизми, і ніхто, крім режисера, її не створить.
Проблема третя: світ
На відміну від будь-якої іншої оригінальної серії, чиї проблеми зі сценарієм одразу в двох фільмах вже б призвели до скасування планів на пенталогію, у «Фантастичних звірів» є величезна перевага — фан-база всесвіту Поттера. І навіть її Ролінґ примудрилася розізлити! Не всю, але значну частину.
Пані Джоан — не Джордж Лукас, тому не зрозуміла, що створила чудовий вигаданий всесвіт, у якому різним авторам хочеться бавитися, як у пісочниці. Але для того, щоб реалізувати весь потенціал такої «пісочниці», у неї повинні бути чіткі межі та правила, які не порушують загальну логіку вигаданого світу. Звичайно, автор може змінювати деякі деталі, ускладнюючи та поглиблюючи власне творіння, але легковажне ставлення до основ призводить до гніву фанатів.
І я зараз не говорю про гейт, який у будь-якому випадку з’являється у мережі. У «Злочинах Ґріндельвальда» Ролінґ раптом почала переписувати важливі для «поттеріани» деталі. Я можу знову почати палати синім полум’ям, але краще просто дам посилання на матеріал, який виходив у нас після прем’єри стрічки.
Вирішення: ось тут уже доводиться фантазувати. Ролінґ варто було б створити організацію, яка б займалася каноном світу Гаррі Поттера і контролювала його поступове розширення через серіали, відеоігри, книжки, аудіопостановки і т.д. Самій же пані Джоан після слів «Чарівники не мали туалетів, а тому до появи їх у маглів просто какали на підлогу і прибирали фекалії паличками», варто задуматися над впливом на власне дітище. Звичайно, вона може його зруйнувати, і ніхто їй не заборонить. Але навіщо?
Проблема четверта: поточна ситуація з франшизою
Втрата Деппа, невдалі сценарні рішення, постійні перенесення стрічки, яка мала вийти на екрани цього листопада — це наслідки хаотичної політики «ворнерів», яка прослідковується ледь не у всіх їхніх франшизах. Усі вони виправляються просто, і в той же час складно — заміна актора ніколи не була для Голівуду проблемою, сценарій можна підкоригувати і сподіватися, що фанати пробачать дивні рішення сиквелу, щоб повернути статус-кво у «поттеріану».
Вирішення: для цього потрібно змінити підхід до розробки наступних п’яти частин, і вже в стрічці 2022 року показати щось, за чим захочеться спостерігати ще два фільми. А поки з одним новим сценаристом і обіцянками «ще масштабніших декорацій», «Фантастичні звірі» впевнено прямують далі в піке, яке дуже складно ігнорувати навіть за наявності майбутньої відеогри про Гоґвортс.
