«Любовний лист Лондону минулого»: акторський склад стрічки «Минулої ночі в Сохо» про новий фільм Едґара Райта
28 жовтня в український прокат вийшов трилер «Минулої ночі в Сохо» британського постановника Едґара Райта («На драйві», «Зомбі на ім’я Шон»). Головні ролі у стрічці зіграли Аня Тейлор-Джой («Ферзевий гамбіт»), Томасін МакКензі («Кролик Джоджо») та Метт Сміт («Доктор Хто», «Корона»). Фільм Райта розповідає про молоду дизайнерку на ім’я Еллі, яка приїжджає навчатися у Лондон та винаймає квартиру в Сохо. Випадковим чином її життя переплітається з історію танцівниці Сенді, яка колись також мешкала у тому самому районі, але у середині 1960-х. Та що приховує блискуче та стильне минуле? Еллі мимоволі знайомиться із темною стороною свінгуючих 1960-х та розкриває моторошний давній злочин.
Фільм Едґара Райта запозичує стилістичні елементи джалло – піджанру італійських горорів, у яких яскрава візуальна сторона переплітається з моторошним сюжетом, повним кривавих убивств та загадкових злочинів. За словами самого режисера, під час роботи над «Минулої ночі в Сохо» він також надихався класичиними британськими фільмами жахів та трилерами, що розповідають про Лондон – наприклад, «Огидою» Романа Поланскі та культовим горором «А зараз не дивися».
Акторка Аня Тейлор–Джой описує фільм як «неонову фантасмагорію, в якій темрява протиставляється яскравими спалахами кольору». За її словами, події фільму розгортаються у реалістичному світі марень та сновидінь. А її партнерка на знімальному майданчику Томасін МакКензі розповідає в інтерв’ю про те, що найбільше її вразило відчуття несподіванки під час перегляду фільму.
Метт Сміт описує стрічку як «неймовірний трилер, який міг зняти лише Едґар Райт». За його словами, фільм водночас наповнений похмурістю та тінями, кольором, танцями та дивовижними протиставленнями. «Я розумів, що це буде дивовижний фільм, ще коли лише читав його сценарій. Відчувалося, що Едґар зніматиме усі ці сцени надзвичайно цікавим чином. Він – справжній майстер роботи з кінокамерою».
Співавторка сценарію Крісті Вілсон-Кейрнс розповідає, що фільм – «любовний лист Лондону з минулого, в якому можна було зустріти принцесу Марґарет чи когось із гурту Rolling Stones». Але водночас вона підкреслює, що фільм попереджає про небезпеку надмірної ностальгії, адже Лондон 1960-х був небезпечним місцем, повним злочинності та загадок.
«Я обожнюю Лондон та обожнюю 1960-ті», – розповідає в інтерв’ю Едґар Райт. «Але з містом у мене непрості стосунки – це любов, яка часом перетворюється на ненависть. Воно прекрасне, але може бути жорстоким. І постійно трансформується – його архітектурний ландшафт постійно змінюється. Саме тому було б дуже просто ідеалізувати минуле, адже ти лише чув якісь історії про світлі давні часи. Здається, немов подорож у часі була б ідеальною пригодою. Утім, чи це справді так? Особливо, якщо ми говоримо з точки зору жіночого досвіду. Коли слухаєш історії про 1960-ті, то люди завжди розповідають якісь навіжені байки про вечірки та шалені пригоди. Але часом закрадається відчуття, немов вони розповідають не усю правду – наприклад, не згадують про те, настільки складним було життя. Тому фільм намагається зазирнути за завісу ностальгії та побачити, що ж було насправді».
Протягом останніх десятиліть Сохо став прихистком для креативних Лондонців – у районі безліч барів, нічних клубів, кінотеатрів та театрів, а також тут знаходяться офіси британських кінокомпаній. Але не варто забувати, що у району є і темне минуле – він століттями мав репутацію району, в якому зосереджувалися борделі, напівлегальні бари та стрип-клуби. У цьому і шарм Сохо – він наповнений і блиском шоубізнесу, і похмурими тінями злочинного життя. Ця дуальність надихнула Едґара Райта на сюжет «Минулої ночі в Сохо» – фільм розповідає про ідеалістичну дівчину, яка ностальгує за Лондоном минулого, але випадково відкриває для себе темну сторону Сохо.
Райт відразу зрозумів, що його головною героїнею мусить бути молода дівчина, яка вперше потрапляє до столиці. «По-перше, я вже давно хотів зробити стрічку, в якій дівчина була б протагоністкою. По-друге, я думав про усі трилери 1960-х, які розповідають про життя дівчат у Лондоні, і над якими працювали сценаристи-чоловіки. Напевне, тоді вони здавалися сміливими, але зараз ці стрічки виглядають скоріше моралізаторськими. Хотілося виправити це кліше», – розповідає режисер.
***
«Минулої ночі в Сохо» уже в кінотеатрах. Тож не пропустіть ідеальний фільм цього Гелловіну.
