Священний Грааль інтернету: що чекати від режисерської версії «Ліги справедливості»
18 березня вийде, напевно, найбільш довгоочікуваний та багатостраждальний супергеройський фільм останнього десятиліття – режисерська версія «Ліги справедливості» Зака Снайдера. Розбираємося, як фанати режисера перетворили неіснуючу стрічку на власну версію Священного Грааля, чому Зак Снайдер так і не став месією для студії Warner Bros., і що це все означатиме для світу кіно.
Месія кіновсесвіту DC
Середня оцінка стрічок Зака Снайдера на агрегаторі рецензій Metacritic – 51 бал зі 100. Водночас режисер має власну армію щиро відданих фанатів, які вважають його недооціненим генієм, якого безпідставно цькують вочевидь проплачені рецензенти. Навіть його найбільші хіти були контраверсійними – наприклад, епічний бойовик «300» у свій перший прокатний вікенд став третім найкасовішим фільмом із рейтингом «R» та отримав захоплені глядацькі овації на кінофестивалі у Берліні. У той самий день фестивальний преспоказ стрічки прославився тим, що розчаровані журналісти масово виходили із сеансу, не дочекавшись фінальних титрів. Газета Chicago Sun Times назвала фільм «”Громадянином Кейном” світу кінокоміксів», IGN – «революційною роботою», а The New York Times – «тупою расистською карикатурою».
Хоч критики ніяк не могли визначатися, які ж фільми Снайдера насправді – революційні чи тупі, – студія Warner Bros. побачила в постановнику потенційну золоту жилу. Після неймовірно прибуткового «300», режисер отримав фактично безмежну творчу свободу і взявся за свій наступний проєкт – екранізацію «Вартових». На цей фільм теж чекав приголомшливий комерційний успіх. За свій перший прокатний вікенд «Вартові» зібрали більшу касу, ніж стрічка «Із пекла», теж знята за мотивами коміксу Алана Мура, зібрала за весь свій час на екранах. Як ви напевне пам’ятаєте, відгуки на похмуру супергеройську історію були неоднозначними. Легендарний кінокритик Роджер Еберт поставив фільму 4 бали з 4, а ось The Wall Street Journal глузливо написали, що «простіше стерпіти декілька десятків ударів по голові ломакою, ніж висидіти фільм Снайдера».
Далеко не усі стрічки Зака ставали комерційно успішними: згадайте лише фантасмагоричний «Заборонений прийом» і бідолашних намальованих сов із «Легенд нічної варти». Та й на «Вартових», які на початку прокату здавалися очевидним гітом, чекав неприємний сюрприз: відразу після стартового вікенду збори почали просідати неймовірними темпами, і зрештою фільм ледь відбив свій бюджет. Але Warner Bros. продовжувала вбачати у режисері людину, яка виведе їх до світлого майбутнього. Довіра була настільки великою, що Снайдеру доручили чи не найбільш амбітну франшизу, яку лише можна було уявити – запуск цілого кіновсесвіту за мотивами коміксів DC.
Три спроби побудувати світ
У 2013 році вийшла «Людина зі сталі» – перша стрічка майбутнього кіновсесвіту, повного похмурих супергероїв та масштабних конфліктів. Як і завжди, у Снайдера було власне бачення – його Супермен виявився холодним, трохи незрозумілим, віддаленим від людства, яке він рятував. Якщо раніше цей персонаж асоціювався з грайливим і дуже американським оптимізмом Крістофера Ріва, то у виконанні британця Генрі Кавіла він став справжнім іншопланетянином. Навіть Ґрант Моррісон, відомий своєю любов’ю до доволі-таки зловісних тем, засумнівався у тому, чи варто було робити Супермена холоднокровним убивцею. Якщо попередні кінокомікси Зака Снайдера подобалися звичайним глядачам, але викликали неоднозначні емоції у професійних критиків, то «Людина зі сталі» виявилася ще більш контраверсійною. І давні фанати коміксів, і критики, і просто глядачі ніяк не могли вирішити, як вони ставляться до такого оріджину найважливішого американського супергероя. І це далося взнаки: стрічка, на яку покладали стільки очікувань, зібрала у прокаті лише $668 мільйонів. Звучить солідно, але якщо врахувати усі витрати на маркетинг, то чистого прибутку студія отримала трохи більше $40 мільйонів.
Попри те, що Warner Bros. вочевидь розраховувала на те, що «Людина зі сталі» покаже кращі результати у прокаті, Снайдеру дали другий шанс – і він продовжив вибудовувати свій похмурий світ у «Бетмені проти Супермена». Але він виявився ще менш успішним – фільм зібрав переважно негативні відгуки, а продюсери почали сумніватися у тому, чи варто було взагалі ставити постановника на чолі настільки масштабного і дорогого кіновсесвіту. Зрештою, до Снайдера звернулися через те, що він знімав стрічки на кшталт «300» – красиві, стильні бойовики, які подобалися натовпам глядачів. А тут був черговий фільм, який не виправдань очікувань – і ще й ледь окупився у прокаті. Тож режисеру дали останню спробу, заздалегідь поставивши чітку вимогу – зібрати мільярд доларів каси.
Боротьба за контроль
Після «Бетмена проти Супермена» терпець продюсерів урвався, і Зак Снайдер почав стрімко втрачати творчу свободу. Якщо раніше студія принаймі на словах підтримувала його амбітну ідею зняти епічну «Лігу справедливості» у форматі дилогії, то після 2016 року все змінилося. Треба було зняти одну стрічку, врахувати усе, що глядачам не сподобалося у попередніх фільмах DCEU, і в результаті зібрати рекордний для Снайдера бокс-офіс. Попри те, що вимоги були надзвичайно суворими, у 2017 році режисер закінчив зйомки свого опусу та показав продюсерам перший варіант сирого монтажу. Схоже, така версія «Ліги справедливості» не надто сподобалася студії, бо перед режисером поставили нові умови – скоротити хронометраж фільму до двох годин, але водночас додати більше гумору та романтики.
На думку самого Снайдера, перед ним поставили абсурдну задачу: як утиснути у двогодинну стрічку знайомство з шістю персонажами, епічне протистояння з іншопланетним ворогом та ще й знайти місце для жартів? Можливо, режисер би рішучіше відстоював власне бачення стрічки, але весною 2017 року в його родині сталася трагедія, і Зак Снайдер вирішив просто піти з проєкту, над яким поступово втрачав контроль. Студія швидко знайшла йому заміну – займатися дойзомками стрічки наняли Джосса Відона, творця «Баффі, винищувачки вампірів» та режисера «Месників» та «Ери Альтрона».
Спочатку фанати DC були налаштовані оптимістично – зрештою, тоді Відон був набагато менш контраверсійною постаттю у ґік-спільноті. Але вже за декілька місяців почали з’являтися чутки, які насторожили майбутніх глядачів. Хоча спочатку студія стверджувала, що Відон лише керуватиме постпродакшном картини, пізніше з’ясувалося, що він дозняв ще десь третину стрічки і частково переписав її сюжет. Тож коли багатостраждальна «Ліга справедливості» нарешті потрапила на екрани та виявилася справді дуже поганим фільмом, фанати Снайдера відразу визначилися зі своїм центральним антагоністом. Утім, у провалі стрічки звинуватили не лише Відона, але й усю студію – це ж вони «вижили» постановника з його власного проєкту, а потім дозволили іншому режисеру перетворити бачення Зака на чудовисько Франкенштейна. На цьому претензії не закінчилися: минулого року актор Рей Фішер, який зіграв Кіборга, звинуватив Відона у неадекватній поведінці на знімальному майданчику. За його словами, постановник був аб’юзивним та непрофесійним, а продюсери Джефф Джонс та Джон Берґ заплющували на це очі.
Звісно, такі заяви складно ігнорувати, але загалом складається враження, що вся ця прикра ситуація склалася через поганий менеджмент, а не через те, що якісь студійні боси таємно ненавидять Снайдера та його фанатів (згодом ми ще поговоримо про цю дивну версію). Головною помилкою Warner Bros. було те, що вона зробила головним архітектором світу DCEU постановника, який наводить як ознаку дорослості своїх сюжетів той факт, що в його історіях «Бетмена можуть зґвалтувати в тюрмі». Мелодраматичний, наповнений показовим символізмом стиль Снайдера вочевидь знаходить своїх поціновувачів – і їх справді немало. Але наївно було розраховувати на те, що такий підхід завоює серця усіх глядачів, яким цікаві комікси DC.
Release the #SnyderCut
Але повернімося до тих глядачів, які оцінили «Людину зі сталі» та «Бетмена проти Супермена» і сподівалися побачити продовження цієї історії. Знайшовши у Відоні свого ворога, фанати Зака Снайдера об’єдналися навколо однієї мети – змусити студію все ж показати світові оригінальну версію «Ліги справедливості». Звісно, на їхньому шляху були цілком очевидні перепони – наприклад, ніхто не був упевнений в тому, що Warner Bros. взагалі має що показувати.
Так, Снайдер свого часу формально завершив зйомки стрічки, але до виходу з проєкту в нього на руках була лише дуже чорнова версія картини – нашвидкоруч змонтований матеріал без спецефектів, музики чи навіть кольорокорекції. Та й про це було відомо лише з чуток, непідтверджених обговорень та здогадок. Але це не завадило одному з фанатів розпочати інтернет-петицію, яка згодом зібрала близько 200 000 підписів. Трохи згодом з’явився сайт ForSnyderCut.com, а ще пізніше – організовані флешмоби, які регулярно перетворювалися на згуртоване цькування критиків, які наважувалися сумніватися в тому, що режисерська версія стрічки взагалі існує. Але надмірний ентузіазм фанатів Снайдера – окреме питання, і до нього ми ще повернемося.
Сам постановник тим часом напівпрозоро натякав на те, що усі ці чутки небезпідставні – у 2019 році він запостив декілька кадрів, які відрізняються від тих, які потрапили до театральної версії фільму. Його оточення теж часом підігрівало інтерес до стрічки – Джейсон Момоа того ж року написав у своєму інстаґрамі, що нібито бачив «Снайдеркат» на власні очі.
Токсичні флешмоби
Здавалося б, ну що поганого у тому, що фанати об’єднуються навколо спільної мети і захищають творче бачення улюбленого постановника? Проблема в тому, що у випадку «Ліги справедливості» боротьба часом досягає абсурдних масштабів, перетворюючись на неприховану конспірологію та спроби принизити усіх, кого поціновувачі Снайдера вважають своїми ворогами. Звісно, Warner Bros. негарно повелися з режисером: спочатку призначили його своїм центральним візіонером, а потім безцеремонно посунули з проєкту, щойно почалися конфлікти. Але деякі захисники Снайдера перетворили цю неприємну, але банальну ситуацію на зловісну змову; на їхню думку, працівники студії навмисно приховували існування режисерської версії стрічки. Тож вони регулярно намагаються «залякати» своїх «ворогів», переслідуючи їх у соціальних мережах та звинувачуючи в усіх гріхах.
Намагаючись придумати логічне пояснення тому, чому б студія навмисне саботувала власний проєкт, фанати Снайдера вигадали цікаву версію: Marvel підкупив не лише критиків (це саме тому стрічки режисера отримують не найкращі відгуки!), але й самих працівників Warner Bros. У їхній риториці чітко відчувається поділ на «своїх» (справжніх фанатів, які не бояться дорослої супергероїки) та «чужих» (журналістів, працівників студії та любителів MCU). Сам постановник в інтерв’ю зізнається, що часом його засмучує поведінка його найбільш радикально налаштованих поціновувачів. Але чомусь він жодного разу напряму не звертався до спільнот, які його підтримують – навіть коли вони погрожували рецензентам.
Але зрештою інтернет-легіони досягли своєї мети: Warner Bros. заявили, що «Снайдеркат» все ж вийде на екрани, хоч і на HBO Max. Більше того, студія виділила режисеру ще $80 мільйонів на дозйомки та постпродакшн картини.
Що далі?
18 березня світ побачить чотиригодинну режисерську версію «Ліги справедливості», і ми нарешті зрозуміємо, заради чого велася така запекла боротьба. Судячи з трейлерів фільму та інтерв’ю самого режисера, цей варіант історії буде – не повірите! – більш драматичним та похмурим, а Старі боги, на яких Відон лише натякав, гратимуть тут доволі важливу роль. Ще одна суттєва зміна – поява Джокера у виконанні Джареда Лето. Швидше за все, персонаж не буде сильно впливати на сюжет, зате в його новому образі вистачає релігійного символізму, без якого Снайдер просто не може зняти фільм. Важко сказати, чи буде ця версія «Ліги» суттєво кращою за театральну. Насамперед через те, що головною проблемою стрічки, яка вийшла у 2017 року, були навіть не криво дописані жарти Відона (до речі, деякі з них були позичені з інших проєктів режисера), і не фантомні вуса Генрі Кавіла, а загальний сюжет. Можливо, чотиригодинна версія стрічки подасть цю історію більш логічно та зрозуміло, але навряд чи варто сподіватися на шедевр.
Загалом історія «Ліги справедливості» могла б залишитися черговим курйозним випадком. Утім, чомусь не схоже, що фанати Снайдера заспокояться, побачивши довгоочікуваний фільм: після того, як днями він випадково опинився на стримінгу, войовничі любителі режисера почали черговий флешмоб, звинувачуючи «Ворнерів» у саботажі. Звісно, зараз я не про усіх глядачів, які люблять фільми Снайдера чи просто співчувають йому та хочуть побачити його «Лігу». Але для певної категорії інтернет-воїнів, які проголосили себе «справжніми» фанатами DC, сам факт міфічної перемоги над студією може слугувати додатковим стимулом. Якщо погрози та петиції працюють, то чому б не влаштовувати демарш щоразу, коли студія наймає «неправильного» режисера чи, Боже збав, «прогнеться під критиками»? Можливо, я тут даремно драматизую (ну як писати про Снайдера без драматизму?), але щось мені такі перспективи здаються доволі невеселими.
