Volcano Man

Комедійні режисери часом припускаються зрозумілої, але вбивчої помилки – намагаються жартувати над чимось, що було смішним задовго до їх втручання. Це, наприклад, було однією з головних проблем пародійних стрічок ранніх 2000-х на кшталт «Дуже страшного кіно». Постановники чомусь взялись деконструювати «Крик», вочевидь забувши про те, що сама стрічка Веса Крейвена піджартовує над горор-тропами, і в результаті зняли лінивий фільм, сповнений банальних ґегів та дешевих діалогів. Для гумору потрібен хоч якийсь контраст, якась несподіванка – грайливий підхід до невеселої теми, чи серйозний погляд на щось легковажне та абсурдне. Іншими словами – сатирична стрічка про президентські перегони працюватиме краще за гіпотетичну комедію за мотивами серіалу Tiger King.

Тож який взагалі сенс знімати пародійний фільм про «Євробачення» – найбільш кемпову та ексцентричну музичну подію року? Як оригінально жартувати про конкурс, у якому бабусі зі спицями спокійно уживаються на одній сцені з гламурними металістами, ляльковими индиками та баладами про сумних клоунів? Режисер Девід Добкін міг піти найбільш очікуваним шляхом – іронізувати над Євробаченням з тим самим цинізмом, який він проявив у своїх попередніх роботах, «Непроханих гостях» та «Фреді Клаусі». Та хоч у фільмі вистачає сумнівних музичних номерів, шалених костюмів та дивакуватих європейців зі смішними акцентами, під усім цим сарказмом відчувається щось цілком неочікуване – щире, безсоромне захоплення пісенним конкурсом та його фанатами.

Ларс Ерікссонг (Вілл Феррелл) – довговолосий ісландець, який ще в дитинстві побачив виступ гурту ABBA, і з того часу мріє потрапити на Євробачення та прославити рідну країну на весь світ. Ну добре, хоча б на всю Європу. Він проводить цілі дні у своєму підвалі, придумуючи запальні пісні та фантазуючи над кресленнями сценічних костюмів. Але є одна проблема – в оточуючих амбіції Ларса викликають хіба що глузливий сміх. Навіть його батько, суворий рибалка (чарівно неіронічний Пірс Броснан) постійно просить сина забути про мрії, подорослішати та нарешті знайти собі нормальне заняття.