Вбиваючи Гітлера
Квентін Тарантіно увірвався в американський шоу-бізнес у середині 90-х і змінив його якщо не назавжди, то принаймні на найближчі 30 років. Його фільми безсоромно копіювали (а за виразом самого Тарантіно, взагалі крали) чужі твори, а його фірмова стилізована жорстокість шокувала й захоплювала глядачів. Тому стрічка про війну, де можна було як вдосталь запозичити з класики, так і виявити всю гаму кривавого насилля, була логічним наступним кроком.
Квентін почав писати «Безславних виродків» ще наприкінці 90-х років, після «Джекі Браун». Це мала бути його власна версія «Брудної дюжини». Але впоратися з масштабом він, за власними словами, не зумів. Та й Друга світова тоді була в моді – Спілберг зробив «Врятувати рядового Раяна», Бей готував «Перл-Гарбор» і навіть Терренс Малік припинив свою 20-річну відпустку, щоб зняти «Тонку червону лінію». Тарантіно не хотів долучатися до натовпу, тому сценарій ліг на полицю, а режисер поки зняв «Убити Білла» та «Доказ смерті».
Найголовнішою проблемою в написанні «Виродків» було те, що Квентін одразу сприймав фільм як свій майбутній шедевр, тому йому було важко як вирізати якісь сцени, так і придумати гідний фінал для свого творіння. Спершу він навіть хотів перетворити його на мінісеріал, тим паче, що «Брати по зброї» (теж про Другу світову) від Генкса та Спілберга показали, наскільки це може популярно та ефектно. Але після довгих вагань Тарантіно все ж наважився сильно скоротити сценарій, взявши за взірець власне «Кримінальне чтиво». «Виродки» не настільки нелінійні, й розгортаються в хронологічному порядку, але теж різко стрибають від одних персонажів до інших, які довгий час не перетинаються.
- Оригінальна назва
- Inglorious basterds
- Тривалість
- 153 хв
- Прем’єра
- 20 Серпня 2009
- Жанр
- Комедія, Бойовик
- Режисер
- Квентін Тарантіно
- Актори
- Бред Пітт, Крістоф Вальц, Майкл Фассбендер, Даян Крюгер, Элай Рот
У «Безславних виродках» Тарантіно постає як невиправний оптиміст, передусім через свою впевненість, що злочинна влада неодмінно стане джерелом власного падіння.
Деякі глядачі рваний сюжет не оцінили, та й кіноакадемія теж, віддавши сценарний «Оскар» «Володарю бурі». Але саме в «Безславних виродках» Тарантіно повністю розкривається як геніальний сценарист. У фільмі немає «прохідних» сцен, кожен епізод – емоційний атракціон, від уже легендарної першої сцени, де штандартенфюрер Ганс Ланда допитує фермера, до вибухової кульмінації в кінотеатрі.
Захоплення викликають не тільки діалоги, які завжди вважалися сильною стороною Квентіна, але й майстерність, з якою він у фіналі переплітає головних героїв. У «Безславних виродках» Тарантіно постає як невиправний оптиміст, передусім через свою впевненість, що злочинна влада неодмінно стане джерелом власного падіння. На відміну від супергеройських стрічок, де крах антагоніста залежить тільки від зусиль героя, тут загибель Гітлера є неминучою, і одразу всі головні дійові особи до цього долучаються.
Також Тарантіно показує сценарний майстер-клас того, як зробити негативного персонажа цікавим, при цьому не відбілюючи його й не перетворюючи на героя. Ганс Ланда у виконанні Крістофа Вальца відразливий з першої й до останньої хвилини, але при цьому розумний, дотепний і моторошно магнетичний. До зустрічі з Вальцом режисер навіть побоювався, що цю роль неможливо буде зіграти, але австрійський актор розвіяв усі сумніви Тарантіно.
Власне, увесь акторський склад картини заслуговує тільки найвищих похвал. Мелані Лоран у ролі Шошанни блискуче поєднує в своїй грі силу та вразливість, і дуже шкода, що вона, на відміну від своїх колег по фільму, не змогла побудувати яскраву голлівудську кар’єру. А от імена Крістофа Вальца, Даніеля Брюля та Майкла Фассбендера ще неодноразово після цього з’являлися на афішах блокбастерів. І, звісно, не можна не згадати найбільшу зірку – Бреда Пітта. Він і Тарантіно давно хотіли попрацювати разом, і коли це в них нарешті вийшло, актор явно насолоджувався кожною хвилиною в образі лейтенант Елдо Рейна. Пітт, уродженець Оклагоми, говорить найпівденнішим американським акцентом, старанно жуючи кожне слово, кожну букву своїх реплік.
У «Безславних виродків» узагалі особливе ставлення до мови. Стрічка навмисно відмовляється від традиційної для Голлівуду тотальної англомовності, дозволяючи німцям говорити німецькою, французам – французькою, а британцям і американцям – англійською. Неодноразово це має критичне значення для сюжету: під час допиту Ланда переходить на англійську, щоб його не зрозуміли люди, які чують цю розмову; «стерильний» німецький акцент героя Фассбендера (актор, як і в житті, грає британця з німецьким корінням) привертає увагу німецького офіцера; а недосконала італійська вимова героя Пітта остаточно розвіює сумніви в тому, хто він насправді. В одному з епізодів Тарантіно, схоже, спеціально кепкує з англомовного глядача, поєднуючи німецьку мову, французький послідовний переклад та англійські субтитри. На жаль, і український, і російський переклади фільму повністю це ігнорують, перекладаючи всі мови однаково. Тому якщо у вас є можливість, обов’язково подивіться цей фільм в оригіналі.
У результаті, «Безславні виродки» стали найбільш оригінальним фільмом Тарантіно й фактично почали другий етап у творчості режисера – де він не просто наслідує, а ламає улюблені жанри, переписуючи історію та наділяючи силою тих, хто її не мав.
Тому коли герой Бреда Пітта наприкінці фільму каже: «Знаєш, я думаю, що це мій шедевр», з ним хочеться погодитися.
+ сценарій
+ акторська гра
+ мовні ігри
