Сестри, поговоримо про волосся: чи варто дивитися серіал Self Made
На Netflix тиждень тому вийшов міні-серіал Self Made, де Октавія Спенсер виконала роль Сари Вокер, більш відомої як Мадам Сі Джей Вокер — першої зареєстрованої книгою рекордів Гіннеса жінки-мільйонерки. На початку 1910-х підприємиця самостійно запустила виробництво засобів для волосся і стала в один ряд з Рокфеллером і Фордом.
Дія розпочинається в Сент-Луїсі в 1908 році, Сара працює прачкою, заробляючи копійки. Переживши розрив з чоловіком, вона починає втрачати волосся. Але якось в двері Сари стукає вулична продавчиня косметики Адді Монро, яка пропонує свій винахід: засіб для росту волосся. Цей момент змінив життя героїні — вона знаходить свою пристрасть. Але перш ніж захоплення переросте в повноцінний бізнес, доведеться подолати багато перешкод серед яких і расова дискримінація, і сексизм, і зрада найближчих.
Розповідаємо, кому може сподобатися нове шоу на Netflix.
Варто дивитись заради:
Життєствердного girl power. Self Made піднімає багато болючих питань про жінку в бізнесі, суспільстві та сім’ї, що, без сумніву, робить його яскравим феміністським висловлюванням. Сара стрімко та впевнено вривається в чоловічий світ Америки початку XX століття, незважаючи на шалений опір його представників і мовчазну смиренність їхніх дружин. Інвестори, яких бізнесвумен запрошує до співпраці, звертаються з питаннями до її чоловіка, який відповідає за рекламу компанії. Вони не уявляють, що жінка може очолювати таку масштабну справу. Протагоністка не тільки руйнує уявлення про місце жінки в суспільстві темношкірої Америки початку минулого століття, але і бореться з об’єктивізацією. На прикладі Сари автори доволі наглядно демонструють, що бізнесвумен не обов’язково вестиме справи так, як це робить чоловік (навіть якщо він успішний підприємець), та все одно у власний спосіб досягне значних успіхів. Але не варто думати, що це шоу виключно для жіночої аудиторії, тому що Self Made перш усього, — історія успіху, історія, в якій героїня досягає всього з нуля, тож вона переповнена духопідйомним пафосом у хорошому сенсі цього слова.
Цікавого історичного періоду. На відміну від життєствердного меседжу «працюй і досягнеш успіху», який в цілому є поза часом, а отже актуальний і нині, є в цьому серіалі одна цікава деталь, яка постає у вигляді законсервованого минулого. 1910-ті — час, коли темношкіре населення США нарешті більш-менш оговталось від рабства, відміненого в 1865-му — темношкірі ком’юніті сформовані, афро-американці заробляють власні кошти, можуть дозволити собі освіту і навіть відкривають власний бізнес. Звісно, Штати все ще дуже сегреговані — «зона для чорних» є у кожному громадському місці, десь там на задвірках маячать згадки про Ку-клукс-клан, а лінчувати темношкірого можуть навіть прості фермери. Втім, погодьтеся, що нагоди подивитися на заможну чорну ком’юніті у цей період у нас ще не було — переважна більшість історій по 1910-ті зосереджується на злиденному положенні афроамериканців.
Натомість в серіалі ми знайомимося з таким явищем як Національна бізнес-ліга темношкірих, куди всіма силами намагається потрапити Сара. Але проблема у тому, що входять туди виключно чоловіки. «Чи буде Америка ставитися до нас серйозно, якщо ми дозволимо нашим жінкам перевершити нас?» — каже з трибуни глава ліги. Темношкірі чоловіки, які борються за свої права і мріють про братерське сприйняття з боку білих американців, вочевидь, не замислювались про те, що не менше на ці права заслуговує і жінка. Ось і виходить, що мадам Вокер ще й вимушена протистояти чорним чоловікам, яких турбує думка білих, чужий осуд і патріархальні устої.
В той самий час їхні дружини не менш упереджені, але вже на стосунок канонів краси — чим світліша шкіра у кольорових жінок, тим нібито краще. Сара в свою чергу рішуче відмовляється аби її продукцію представляли дівчата змішаних рас, і ставить на упаковки косметики свій портрет.
Гри Октавії Спенсер. Self Made знятий доволі просто, без вишуканої постановки, зате з видовищними зачісками. Головне тут — історія, яка показує нам життя Мадам Сі Джей Вокер без прикрас. Як, втім, і саму протагоністку — з усіма недоліками, слабкостями і помилками. Саме тут на передній план виходить володарка «Оскару» Октавія Спенсер. У засобах для волосся її героїня бачить можливості для емансипації жінок, їх виходу за рамки сім’ї і важкої низькооплачуваної праці. Вона хоче, щоб темношкірі жінки, які приходять до неї за послугами або за роботою, змінили своє життя і світ навколо. Самовіддана гра Спенсер дозволяє побачити, як широко мислила Сара і як не боялася втілювати найбільш фантастичні мрії.
Не варто дивитись, якщо:
Ви прискіпливі до музичного оформлення. Я, зокрема, належу до таких людей. Перед нами історія про темношкіру ком’юніті початку ХХ століття, але для міцності месседжу та прокладання невидимих зв’язків із сьогоденням у серіалу осучаснений саундтрек, який складається з підбірки хіп-хопа та r’n’b-балад. Ось тут в хід йде робота музичного супервайзера — людини, яка викопає для вашого кіно найкращі треки з нині існуючих та випущеної на будь-яких носіях. Навряд фільми Квентіна Тарантіно та Веса Андерсона було би настільки колоритними, якби не ретельно підібраний саундтрек. Роботу музичного супервайзера в Self Made хочеться назвати як-мінімум лінивою. Знаючи, скільки крутої музики створили темношкірі виконавці, в цьому серіалі чомусь звучить, скажімо, r’n’b-версія доволі попсової Seven Nation Army. Суб’єктивний аргумент, я знаю, але саундтрек до цього серіалу особисто для мене став розчаруванням.
І так само прискіпливі до реальних біографічних деталей. Self Made заснований на книзі «У своїй стихії» авторства прапраправнучки Сари — Алейли Бандлз. Без сумніву, шоу ідеалізоване і підігнане під рамки кіносценарію. Ви не знайдете тут глибинного дослідження характеру протагіностки, а деякі другорядні персонажі можуть здатися надто карикатурними. Так в серіалі дещо змінені умови, за яких головна героїня розпочала свій бізнес, так само як і опущені подробиці її переїздів по різним штатам Америки. Так само автори випустили з уваги благодійну та політичну діяльність Мадам Вокер, її активізм у питаннях прав темношкірих жінок на ринку праці. Деякі події явно надміру драматизовані, а фантасмагоричні замальовки у стилі «мрії мадам Вокер» так і зовсім смішать або залишають глядача спантеличеним. Авжеж, кожен серіал або фільм за мотивами реального життя проходить через таку м’ясорубку адаптації, але чомусь саме в Self Made відчувається сильна рука сценариста, який працював на стрункість сюжету, позбавляючи його таким чином достовірності.
