MCU в стилі кунг-фу
«Шан-Чі та легенда десяти кілець» — 25-й фільм Marvel Studios. За цей час «формула Marvel» уже давно перестала бути таємницею: трошки екшну, ще більше гумору, дотепний і гострий на язик герой (або, якщо герой стриманий, то супутник головного героя) та, звісно, сімейні проблеми. Бо сім’я (чи щось подібне до неї) є майже у всіх людей на світі, а значить, такий фільм буде зрозумілий глядачам у кожній частині земної кулі. Тому перед переглядом кожної стрічки Marvel стоїть запитання не стільки «Що ми побачимо?», а скоріше «Що ще ми побачимо?» Яку нову змінну додасть у знайому формулу чергова стрічка? І наскільки вона буде вагомою у фінальному результаті? Відповідь «Шан-Чі» на це запитання: екшн. І Тоні Люн.
Стрічка розповідає про Шона (Сіму Лью), який живе у Сан-Франциско і його амбіції обмежуються тим, щоб працювати паркувальником авто. Проте минуле його наздоганяє, і йому доводиться згадати, що він — натренований вбивця Шан-Чі, син легендарного воїна Вен Ву (Тоні Люн), який носить артефакт «Десять кілець». Тож він бере із собою свою найкращу подругу Кейт (Аквафіна) та вирушає на Батьківщину — у Китай.
Доволі швидко стає зрозуміло, на які фільми намагається бути схожим «Шан-Чі». Сцена двобою Вен Ву та Лі на початку стрічки не може не нагадати «Тигр підкрадається, дракон ховається» Енга Лі. А під час бійки Шан-Чі проти найманих убивць на риштуванні здається, що на допомогу нашому герою от-от вистрибне Джекі Чан. І хоча ці бойові сцени скоріше наслідують інші стрічки, ніж пропонують глядачеві щось нове, можна сміливо казати, що за якістю постановки екшну «Шан-Чі» не поступається жодному іншому фільму Marvel.
- Оригінальна назва
- Shang-Chi and the Legend of the Ten Rings
- Тривалість
- 132 хв
- Прем’єра
- 02 Вересня 2021
- Жанр
- Бойовик
- Режисер
- Дестін Деніел Креттон
- Актори
- Сіму Лью, Тоні Льюн, Аквафіна, Мішель Єо
Дещо парадоксально, але «формула Marvel», яка не дозволяє фільмам франшизи опускатися нижче певної планки якості, у випадку «Шан-Чі» тільки стримує стрічку.
Якість бойової хореографії та операторської роботи стає ще більш очевидною, якщо пригадати недавні «Очі змії», які теж намагалися занурити нас у світ східних єдиноборств. І якщо там ми були свідками швидкого, рваного монтажу, який узагалі залишив найцікавіші сцени за кадром, то тут фільм не приховує, а навпаки, пишається своїм екшном. Щоправда, робить це не так довго, як хотілося б. Бійок у стилі уся та запального кунг-фу вистачає приблизно на половину фільму, після чого «Шан-Чі» стрімко прямує до «середнього арифметичного» формули Marvel.
Відрізняється фільм від своїх колег за MCU ще й нелінійним сюжетом. Стрічка починає з легендарних подій далекого минулого, переходить у сьогодення, після чого періодично занурює нас у дитинство головного героя. У багатьох картинах такий трюк викликає плутанину, проте під час перегляду «Шан-Чі» жодного разу не виникає запитань, коли саме розгортаються події. Втім, навіть без плутанини такий метод розгортання сюжету має свої недоліки. Наприклад, прямо перед розв’язкою фільм ніби згадує, що ще не все встиг розповісти, і останній екскурс у минуле здається аж занадто довгим і зайвим, скидаючи градус напруги перед фінальним протистоянням. Яке, до речі, є найслабшою частиною картини.
Зізнаюся, що до перегляду був найбільше заінтригований особою Тоні Люна в акторському складі блокбастеру. Люн — зірка фільмів Вонга Карвая «Чунцінський експрес» та «Любовний настрій». Для нього це перша спроба в американському кінематографі, і одразу ж — у всесвіті Marvel, ще й у ролі головного антагоніста стрічки. І він виправдовує абсолютно всі, навіть найсміливіші сподівання. Так, мотивація його персонажа викликає деякі сумніви, але Люн настільки магнетичний, що під час перегляду про це навіть не замислюєшся.
Здавалося б, наскільки привабливим може бути персонаж батька, який ростив своїх дітей убивцями? Але Тоні робить його настільки вразливим (попри магічні сили), настільки трагічним і меланхолійним, що ним неможливо не захоплюватися. Словом, це один з яскравих прикладів того, як справді класні актори можуть зробити глибшим і об’ємнішим навіть того персонажа, якого обділив сценарій. А якщо після перегляду вам захочеться подивитися на Тоні Люна ще раз, то в деяких кінотеатрах ще можна застати «Чунцінський експрес».
Дещо парадоксально, але вже згадана «формула Marvel», яка не дозволяє фільмам франшизи опускатися нижче певної планки якості, у випадку «Шан-Чі» тільки стримує стрічку. Вона найбільш невиразна саме тоді, коли дослівно притримується канонів студії. І хоча більшість жартів (переважно у виконанні комедійного сайдкіка™ Аквафіни) працює, і референси до ширшого кіновсесвіту теж на місці, саме в ці моменти не можна позбавитися відчуття, що ти вже все це бачив. Приблизно 25 разів.
+ постановка екшну
+ Тоні Люн
+ гумор
- вторинність сюжету
- слабка розв’язка
