Терміново в номер
Історія створення цього кіно викликає аналогії з швидкісною роботою ньюзруму, де випусковий редактор кричить «терміново в номер», а репортери кидають поточні справи і беруться за «гарячий» кейс. Масштабний крах кар’єри генерального директора Fox News Channel Роджера Айлза стався ще в 2016 році (до скандалу імені Вайнштейна), але в епоху розквіту руху #MeToo історія багаторічних домагань та гри у домінування ідеально підійшла для втілення на екрані, багато в чому завдяки одіозній особистості самого Айлза — справжнього експерта американського телебачення, а також офісного хижака й талановитого маніпулятора. Що вже казати, якщо у 2019 році окрім, власне, «Сенсації», на тв-екран також вийшов серіал «Найгучніший голос» з Расселом Кроу. Тут же побігом згадаю про «Ранкове шоу» від Apple TV, яке хоч і не відтворює історію Айлза, але розігрує доволі близьку картину закулісних інтриг та сексуальних проступків умовного американського ньюзруму.
У розпал президентських дебатів у 2016 році журналістка каналу Fox News Мегін Келлі (Шарліз Терон) виводить з себе кандидата Дональда Трампа, цитуючи його образливі висловлювання про жінок і питає, чи може людина з такими поглядами бути президентом Сполучених Штатів. Задоволений рейтингами від такого «шоу», генеральний директор каналу Роджер Айлз (Джон Літгоу) все ж таки намагається владнати конфлікт, будучи при цьому на короткій нозі з Трампом. Про що Айлз не здогадується, так це те, що всередині його власної медійної імперії назріває скандал куди більшого масштабу. Телеведуча Гретхен Карлсон (Ніколь Кідман) збирається звинуватити Роджера у сексуальних домаганнях, залучивши адвокатів. Тим часом перед глядачем розгортається ще один сюжет — історія новенької репортерки Кайлі (Марго Роббі), що мріє потрапити в ефір, але для цього спершу треба пройти через особистий кабінет Айлза.
- Оригінальна назва
- Bombshell
- Тривалість
- 109 хв
- Прем’єра
- 13 Лютого 2020
- Жанр
- Драма
- Режисер
- Джей Роуч
- Актори
- Марго Роббі, Ніколь Кідман, Шарліз Терон
Як будь-яка новинна повістка, «Сенсація» важлива самим фактом свого існування, а актори тут майстерно та ефективно маркують термінологією те, що раніше своєї термінології не мало.
«Сенсація» — це та сама гаряча новина, яка немовби зійшла з вчорашніх шпальт газет. Настільки, що автори розмістили дисклеймер на початку фільму про те, що у стрічці зіграли виключно актори, а реальні учасники подій з’являються лише у архівних фрагментах. Ймовірно, ще одна причина такого роз’яснення — вже надто Терон схожа на Мегін Келлі у цьому кіно. Втім, тут я, певно, двухтисячна у черзі людей, що захоплюються роботою гримера Кадзу Хіро, який днями взяв «Оскар».
З гарячою новиною тут працюють як годиться — режисер Джей Роуч (постановник «Трамбо») моментально кидає глядача в галасну офісну атмосферу, рухається від однієї студії до іншої, пробігаючи повз робочі місця-куби великого оупенспейсу. Тут пахне амбіціями та конкуренцією, а по довжині суконь та яскравому мейкапу журналісток одразу розумієш, чи працює вона в кадрі, чи просто пише сценарії сюжетів. Експрес-тур по штаб-квартирі каналу проводить сама Мегін Келлі, і схоже це на складну комбінацію реаліті-шоу та документального кіно. Тут якраз прийшов час згадати, що сценарист фільму — Чарльз Рендольф — лауреат «Оскару» за сценарій до «Гри на пониження», звідки він і бере цей, вже можна сказати, хрестоматійний прийом. І якщо в «Грі на пониження» такий наративний метод тримав одразу кілька сюжетних ліній купи, то у «Сенсації» він з’являється неначе зіркове камео десь на початку, тоді як далі необхідність у ньому впринципі відпадає.
На жаль, це не єдина проблема фільму з художньої точки зору. Гарячі новини в цілому схильні не копати глибоко в суть — вони повідомляють факти і дають цитати, що їх підтверджують. Для детальнішого аналізу є репортажі, чи прости господи, телевізійні документалки. Ось і «Сенсація» виявляється надміру поверхневою і легкою для настільки емоційної історії. Їй просто бракує хронометражу, який натомість має той самий «Найгучніший голос». Джею Роучу тільки і залишається, що розставити по мізансценах фігури і задати курс очевидного підсумку — сексуального скандалу з Айлзом. І якщо історія ще на етапі сценарію дволі хаотична, то візуальне рішення Роуча з ручною камерою та швидкими зумами в документальній манері, певно, найочевидніше.
Якщо ви не знаєте нічого про праймеріз та консервативну прореспубліканську репутацію каналу Fox — багато що не зрозумієте. Якщо ж слідкували за жалюгідними твітами Трампа про «тупеньку Мегін Келлі» — будете тішитися від появи нинішнього президента США на екрані у легкому саркастичному ключі, в якому його виставляють автори. Можна було б і жорсткіше, скажете ви, але тоді «Сенсація» ризикувала би перетворитися на звичайнісінький гротеск. Але ж фільм цей перш усього не про Трампа і навіть не про Айлза.
Ось тут ми дісталися до «перлини» стрічки — перспективи. Картина Роуча — це перш за все історія про сексуальні домагання, яким поклала кінець група відважних жінок. Одна з героїнь (Кідман) намагається відкрито боротися з сексуальною об’єктивацією і стрімко втрачає робоче місце, інша (Терон) стає жертвою холодного корпоративного розрахунку і об’єктом брудних новин, третя (Роббі) просто намагається реалізувати свої амбіції, але стикається з чоловічим домінуванням та усіма похідними. При цьому картина абсолютно не досліджує особистість самого Айлза, лише іноді натякаючи, що перед нами в цілому сформований владний управлінець і мерзенний чоловік, який тим не менше був першим на ТВ, хто посадив жінку у прайм-тайм. За комплексним портретом Роджера Айлза все ж варто звернутися до міні-серіалу від Showtime. Там же ви знайдете справжнє дослідження механіки домагань та насилля на робочому місці, системність, його патерни, його всепроникаючу міць. «Сенсація» так само намагається витягти максимум з наявних ресурсів (і тут на допомогу приходить блискуча акторська робота), але змушений йти шляхом постійних інформаційних вставок, які закриють сценарні дірки.
Як будь-яка новинна повістка, «Сенсація» важлива самим фактом свого існування, а актори тут майстерно та ефективно маркують термінологією те, що раніше своєї термінології не мало: якщо людина при владі в прямому ефірі жартує про менструації — це сексизм, а якщо за закритими дверима просить підняти спідницю повище — сексуальне домагання. Певно, це і є найважливішим месседжем фільму.
— акторська гра
— грим
— актуальність
— поверхнєвість
— неоднорідний візуальний стиль
