Епізод 6: «Удун»
Шостий епізод нарешті розкручує маховик подій у серіалі, дарує нам відповіді на певні питання і показує першу відносно батальну екшн-сцену. Доволі непогано, як для шоу, яке протягом п’яти попередніх епізодів дуже повільно розганялося.
За звичкою, нагадую про формат цього циклу рекапів. Він наступний: в аудіальному ми з Остапом обговорюємо свіжі серії, в текстовому я ділюся власними спостереженнями. Задля зручності, рекапи розбиті на сюжетні лінії, аби нічого не забути. Щоправда, цього разу сюжетні лінії особливо не розділиш.
Подкаст-обговорення шостої серії
Арондір, Бронвін і Тео
Уже з перших хвилин епізоду стає зрозуміло, що шоуранери підготували нам приємний сюрприз — люди на чолі з ельфом вирішили не битися, а використати хитрість, заваливши сторожову заставу на голову оркам. Місцем оборони вибрали власне село, що спростило роботу постановникам екшну, яким інакше довелося би вигадувати дуже динамічну, багаторівневу битву в обмеженому просторі, а це б не відповідало сільській натурі цієї баталії.
Оскільки про сюжетні повороти говорити не доводиться (бо їх немає), поговоримо про візуальні аналогії з трилогією Джексона. Спроба Арондіра розбити меч цілком перегукуються невдале рішення Ґімлі розрубати перстень влади, тоді як підготовка до битви дуже надихалася аналогічним епізодом з підготовки до оборони Гельмового яру. Особливо це стосується жінок і дітей, які ховаються у корчмі — навіть кольорокорекція сцени нагадує печери Горнбурга, які ми бачили у «Двох вежах». Ще один епізод, який дуже прямолінійно цитує вже «Братерство персня» — переслідування Адара Ґаладріеллю на другому етапі бою.
Сама ж битва поставлена цілком з урахуванням контексту, в якому вона відбувається, хоча певні претензії до неї все ж є. Найбільша — до темпу та таймінгу. Епізод з усвідомлення того факту, що герої воювали з сусідами зроблений так, ніби всі раптом усвідомили, що перебили власних же воїнів, хоча цей погляд на ситуацію виглядає якнайменше дивно.
Хоча найбільше кидається в очі саме спроба сценаристів драматично звести воєдино дві сюжетні лінії — як наслідок, події в селищі ближче до кінця серії починають здаватися надміру затягнутими, оскільки не можуть же кінні загони прибути не з першими променями сонця. Так, нуменорці не рогірими і Ґандальфа у них немає, щоб додати патосу, але все одно з головною задачею гарнізон справився — перебили жменьку орків.
Ґаладріель
Головне, що ви маєте знати про цей епізоди — виправи Ґаладріелі на коні були запозичені з технік українських козаків, про що в одному з інтерв’ю згадували режисерка епізоду.
Але хвацькі трюки верхи — це лише половина хороших новин для усіх, хто п’ять епізодів терпів дуже банальну і передбачувану сюжетну лінію героїні. Її розмова з Адаром нарешті додала глибини мстивій поведінці ельфійки, яка ходить по дуже тонкій межі, іншу сторону якої ми вже бачили у трилогії Джексона, у видінні Фродо.
Заодно ми дізналися більше про Адара — він виявився одним з перших ельфів, яких Морґот схилив (найвірогідніше, силою) на свій бік. Щоправда, не всі глядачі повірили цій історії і досі впевнені, що перед нами Саурон. Давайте трохи поговоримо про це.
На даний момент, Адар виглядає одним із найцікавіших персонажів серіалу — один з перших ельфів на службі в Морґота, який, ймовірно, причетний до виведення перших орків, до яких він ставиться як до дітей. Ця позиція протиставляє його Саурону — могутньому маяру, зацікавленому в перетворенні Середзем’я на свій проєкт ідеального світу. На відміну від Адара, який вперше показує нам «сіре» зло, Саурон є цілком очевидним абсолютним злом, не зацікавленим у тому, щоб пов’язати себе з якоюсь із місцевих рас, особливо орками.
Тому якщо Адар виглядає дуже органічним персонажем для толкінівського лору, то Адар як маска Саурона виглядає максимально суперечно до лору Толкіна і потенційно залишає нас без цікавої сюжетної лінії, яка суттєво додає складності стосунків всередині сил зла.
Наостанок, поговоримо про виверження Ородруїну та терраформування Мордору. Попри те, що цей сюжетний хід виглядає неймовірно логічним, він поки дуже умовно прив’язаний до загального сюжету і потребує близької появи Саурона для того, щоб не перетворитися на масштабний, але безцільний кліфгенгер. Чому ж так? Тому що поки ніхто не може скористатися з цієї події. Адар надто слабкий та залишився без суттєвої частини своїх орків (хіба він десь ховав полчища). Галбранд поки мало схожий на короля, нам взагалі не показали його потенційний вплив на Мордор та сенс його правління на цих землях. Навіть якщо виявиться, що його столиця знаходилася поруч з Ородруїном, то це аж ніяк не допоможе глядачам, які нічого про це не знали і, як наслідок, не мають жодної емоційної прив’язки до ситуації.
