Глава 7: «Різня у гокінзівській лабораторії»

Зізнаюся чесно, я думав що у півторагодинну серію Даффери втиснуть всі сюжетні лінії. А виявилося, що пригодам каліфорнійської групи, гокінзівському полюванню на відьом та ситуації з військовими не вистачило екранного часу. Як то кажеться, ну і нехай.

Одразу до справи — Стіва не з’їли і схоже навіть не заразили чимось небезпечним (повністю розумію страх Робін перед сказом). Хоча це ж «Дивні дива» — ніхто не заважатиме у сцені після титрів показати, як у Гаррінгтона щось вселилося, готуючись до фінального сезону. Зате що точно залишилося неушкодженим — то це еґо героя Джо Кірі, який спочатку дуже ефектно роздовбав кажана, а потім ще й наслухався похвал від Едді. Стіве, не йди шляхом Оззі, це найголовніше. І прочитай «Володаря Перснів», якщо виживеш!

Я дарма поставив на той факт, що батьків якось залучать до подій серіалу. Батьки як завжди максимально некомпетентні, та ще й настільки, що діти у них під носом примудряються сконтактувати з групою із потойбіччя, а потім ще й втекти, рятуючи друзів. Сцена спілкування через різнокольорові лампочки, яка ще й супроводжується кадром з поїздкою на велосипедах обох компаній — абсолютна перлина серії, десять з десяти.

Але мушу зізнатися, Даффери таки змогли мене здивувати! Я до останнього підозрював, що оскільки Стіва вже вкусили і він ще й залишився останнім на черзі, то Векна до нього дістанеться. Але ні, неочікувана телепортація Ненсі, яка цього сезону серед моїх фаворитів, застала мене зненацька. Як добре, що згадали Барб, тим більше підтвердивши, що саме Векна стояв за вбивствами в усіх сезонах. Є лише одне питання…

Чи є сенс називати його Векною, якщо ми тепер знаємо, що це Пітер Кріл або Перший? Як на мене — є. По-перше, Векна — культовий персонаж для ДнД, один з найпопулярніших та найбільш шанованих антагоністів гри. По-друге, Пітер Кріл перетворився на Першого, а Перший, не без допомоги Одинадцятої, перетворився на Векну. І враховуючи, що ми це все знаємо, цікаво чи він доживе до п’ятого сезону, чи все ж корону головного антагоніста отримає хтось інший.

Фінальний твіст вийшов ефектним завдяки своїй дуальності. Нам не лише показують, що флешбек на початку сезону був обманом, а ще й ефекто замикають основні сюжетні лінії навкого Пітера Кріла. Даффери впевнено розкручують клубок подій у зрозуміле полотно, де поки до кінця не зрозумілий лише план самого Векни.

До речі, щодо Першого, Одинадцятої та доктора Бреннера. Як не дивно, але цей епізод, примудряється трохи підсвітити людяний бік героя Меттью Модайна, у його розмові з Одинадцятою щодо монстрів та супергероїв. Так, хорошо у ньому все одно немає, але він тепер виглядає менше як просто мерзотник, а більше як науковець з мерзотними поглядами про вище благо.

Щодо камчатських подій, я повторю знову думку з якогось із попередніх рекапів — Даффери, навіть попри негативність їхніх героїв совєтів, дуже сильно гуманізують події в СРСР. Смішно дивитися, як Мюррей намагається торгувати життям майора чи загалом допускається хоч натяк на те, що Антонов, як зрадник батьківщини, може колись побачити власного сина. Свого часу, пишучи пісню Russians, Стінґ уник такої помилки, вдало погравишись словами. У нього було «I hope the Russians love their children too» — лише сподівання, яке, як ми знаємо, немає нічого спільного з реальністю.

Залишається лише сподіватися, що назад в США Гоппер, Джойс і Мюррей повернуться через потойбіччя, а не через СРСР. Це точно комфортніша дорога.

Залишилося дочекатися великого фіналу, який вийде 1 липня. Цікаво, який буде хронометраж останніх двох серій?