Глава 5: «Проєкт Ніна»

Доктор Бреннер! Чорт забирай, доктор Бреннер! Так, якщо ви пам’ятаєте другий сезон, то нам ще тоді натякали на те, що він живий. До речі, що сталося з тими супер-дітьми? Але щоб прям так, доктор Овенс привіз Одинадцяту в лапи Бреннера і той знов почав їй втирати про те, як він її любить і називати її донькою? Я до такого не був готовий.

Чесно сказати, досі не знаю, як я ставлюся до цього сюжетно повороту. Скоріше негативно — яке право мали науковці накачувати Одинадцяту наркотою і коротко її стригти? Ніякого. Навіть ця умовна «домовленість» в кінці серії між героями Меттью Модайна і Міллі Боббі Браун викликає у мене скоріше сумне похитування головою. Але чи цікаво перенестися у спогади Одинадцятої? Та не дуже, особливо враховуючи дуже посередній діп-фейк восьмирічної героїні.

Тому давайте перенесемося в Каліфорнійську пустелю, де троє молодих хлопців закопують тіло агента, а четвертий смалить траву. Динаміка між Віллом і Майком все ще дуже дивна, а ніжна музика, яка грає у момент погляду Баєрса на свого найкращого друга, не робить інтерпретації простішими. Так чи інакше, але хлопці розгадують надскладну загадку ручки і відправляються до геніальної дівчини Дастіна — Сюзі! От від кого не чекав повноцінної появи, але чию появу тепер чекаю дуже сильно.

Тим часом, сюжетна лінія Гоппера і Джойс показують нам, що Даффери недооцінють жорстокість совєтських катів, після побоїв яких Джим ще може стояти (а він, нагадаю, перетворив на хорошого росіянина не одного охоронця під час втечі), та переоцінюють стійкість АН-2, який ще після першого удару об дерево розлетівся на шматки, не кажучи про настільки жорстке приземлення. Отак, я мріяв, щоб пригоди на Колимі якомога швидше закінчилися, а тепер Джойс та Мюррей застрягли десь посеред тайги.

Добре, що є Гоппер та його дуже драматична промова, яка з одного боку дійсно дуже щемка та трагічна, а з іншого боку оце «я не проклятий, я і є прокляття» достойне записничка Бетмена у виконанні Роберта Паттінсона, а не старого-доброго Джима.

А що там у Гокінзі? А там ображають бідного Стіва, який не дарма не зміг поступити в жоден коледж. Гаррінгтоне, я дуже тебе люблю, але якщо не можем впізнати цитату Шерлока Голмса, то хоча б запам’ятай її перед тим, як кадрити нею Ненсі. Поки не ясно, як ставитися до неочікувано теплих стосунків цих двох героїв, тим більше що Джонатан, як ми знаємо, зібрався закінчувати їхні стосунки, бо він стоунер-невдаха (якщо коротко).

Поки ж варто відзначити бездоганне вливання Робін у загальну динаміку гокінзівського клубу невдах. Її дещо хаотична поведінка гарно поєднується і з Ненсі, і загалом з вайбом компанії. От тільки давайте нам більше нових пар, бо як вже сказав Стів, перевірені партнери вже трохи приїлися.

Наостанок, схоже сюжетна лінія Едді та дивної суміші Алена Делона і Рея Ліотти буде розгортатися дещо не так, як очікувалося. Чесно скажу, я думав, що ми побачимось щось на кшталт попередніх сезонів, де другорядні антагоністи суттєво псували життя героям якраз перед відповідальним моментом. А тут навряд чи Джейсон і далі буде вірити у вину Едді після ситуації на озері. Якщо він не дурний (а він саме такий).